Мощинська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта балтських і слов'янських археологічних культур V—VI ст.

Мощинська культура - археологічна культура залізної доби, що асоціюється із зниклим у 12-13 століттях балтомовним племенем голядь. Існувала в IV-VII століттях на території Калузької[1], Орловської [2],Тульської [3] та частково Смоленської областей.

Історія[ред. | ред. код]

На даний час в науці прийнято вважати, що мощинська культура склалася в результаті взаємодії місцевого населення юхнівської культури з прийшлим населенням зарубинецької культури[4]. Споріднена із Дніпро-Двінською культурою [5] Про культурні "мощинців" зв'язки із населенням балтомовного ареалу Мазурських озер, центральної та східної Литви і Білоруського Понімання[6]. Порівняння археологічних даних свідчить про вплив мощинської культури на специфічні риси характерні для осілого тут згодом слов'янського племені в'ятичів[7]. Для мощинської культури характерним є поселення в укріплених городищах, трупоспалення та поховання в урнах. У коло старожитностей мощинський культури включають ліпний глиняний посуд різноманітні форм та бронзові прикраси.

Походження назви[ред. | ред. код]

Свою назву культура отримала від виявленого городища коло села Мощини в Мосальскому районі Калузької області.

Використані джерела[ред. | ред. код]

  1. http://www.admobl.kaluga.ru/New/History/Archaeology/1.htm
  2. Этнический состав населения и погребальный обряд на территории Орловской области. Архів оригіналу за 15 червень 2008. Процитовано 25 грудень 2011. 
  3. Археологические памятники России[недоступне посилання з квітень 2019]
  4. Седов В.В., ГОЛЯДЬ. Архів оригіналу за 29 листопад 2014. Процитовано 25 грудень 2011. 
  5. Восточная Европа и славяне в I тысячелетии » Восточная Европа и славяне в I - IV вв. Архів оригіналу за 19 серпень 2010. Процитовано 25 грудень 2011. 
  6. Воронцов. А Этнокультурная ситуация на Окско-Донском водоразделе в позднеримское время
  7. Восточнославянская этноязыковая общность. Архів оригіналу за 8 квітень 2005. Процитовано 25 грудень 2011.