Мої думки тихі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мої думки тихіPicto infobox cinema.png
Мої думки тихі
Мої думки тихі.jpg
Жанр трагікомедія
Режисер Антоніо Лукіч
Продюсер Алла Біла
Дмитро Суханов
Вероніка Степанчук
Сценарист Антоніо Лукіч
Валерія Кальченко
У головних
ролях
Ірма Вітовська
Андрій Лідаговський
Оператор Ілля Єгоров
Композитор Сем Кужель
Монтаж Олександр Чорний
Художник Маргарита Кулик
Костюмер Анастасія Сутягіна
Звукорежисер Сергій Степанський
Кінокомпанія Toy Cinema
Дистриб'ютор Arthouse traffic (Україна)
Тривалість 104 хвилини
Мова українська
Країна Україна Україна
Рік 2019
Дата виходу 4 липня 2019 (KVIFF)
16 січня 2020 (Україна)
Кошторис 9,4 млн[⇨]
Касові збори 10,0 млн ($400 тис.)[⇨]
IMDb ID 7876510
Наступний Мої думки тихі 2
Q: Мої думки тихі у Вікіцитатах

«Мої думки тихі» — українська трагікомедія українського режисера Антоніо Лукіча 2019 року для якого вона стала дебютною повнометражною художньою стрічкою. За сценарієм молодий звукорежисер і невдаха Вадим отримує замовлення від клієнта з Канади з проханням записати голоси рідкісних тварин та пташок української фауни Закарпаття, однак завданням ускладнюється тим, що у подорож Закарпаттям разом із Вадимом вирушає його мати-таксистка.

Уперше фільм демонструвався 4 липня 2019 року на секції «East of West» («На Схід від Заходу») 54-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, де стрічка отримала Спеціальну премію журі;[1] загалом стрічку було представлено на більш як на 70 кінофестивалях світу.

Фільм вийшов в український кінопрокат 16 січня 2020 року. За сім тижнів у кінопрокаті касові збори склали більше 10 млн грн.

Займає 20-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет[ред. | ред. код]

режисер стрічки Антон Лукіч на 7-му Одеському міжнародному кінофестивалі (2016)

У фільмі, знятому в жанрах комедії та драми, підіймається вічна проблема батьків та дітей. Фільм з'явився завдяки історії з життя українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка. Він на фрилансі отримав замовлення записати звуки тварин української фауни і разом із батьком вирушив у експедицію Черкаською області у пошуках цих звуків[2].

У фільмі ж головною героїнею стає мама, яка не пускає свого сина Вадима на роботу до Канади. Він, займаючись фрилансом, працює в Києві і звукорежисером, і музикантом, зустрічає купу проблем і зазнає чимало невдач у роботі. Одного разу він робить для іноземних замовників записи сміху або кашлю та зазнає, як каже Вадим, «виробничої травми» — пошкодження зубів. Від лікаря Вадим дізнається, що для лікування потрібна значна сума, тому він бере у банку кредит під «ремонт» зубів, але не може повернути борг. Його рятує канадець українського походження Джеймс Ткачук, який замовляє запис звуків тварин для відеогри «Ноїв ковчег». Особливо його цікавить запис співу загадкового рахівського крижня або ж крижня метушливого. За цю пісню Вадиму обіцяють додатково тисячу доларів.

Коли Вадим спитав, а чому не записати мукання корів і мекання кіз у Канаді, представник замовника відповів:

« Українські тварини тонко відчувають наближення потопу — у них у голосі тривога. А канадські — занадто ситі та задоволені. Вони нічого не бояться[3]. «

За наполегливість звукорежисерові навіть пропонують роботу в Канаді, куди він мріє втекти з нашого «Ноєвого ковчега».

Врешті-решт, 25-річний Вадим вирушає на рідне Закарпаття записувати «передапокаліптичну» худобу. Хлопець із захопленням і творчістю виконує це замовлення, вивчає матеріали про загадкового птаха. Дізнається, що птаха можна зустріти на озері Черемиш на кордоні України та Румунії, і для виконання завдання йому треба потрапити до забороненої зони на кордоні.

Мама Галина, яка поїхала разом із ним до Рахівському району, постійно заважає та відвертає увагу. То вона вчить кермувати авто, то його лагодить, бо стара машина ламається (особливо після сварки). Вона синова протилежність (іронічна, наполеглива та життєрадісна), прагне бути успішною мамою, стильною жінкою, яка обожнює Вікторію Бекхем. Для виправдання драматургійності характеру головної героїні було витрачено майже 10 тис. дол. на придбання прав на пісню «Viva Forever[en]», яку виконує гурт «Spice Girls»[4]. Крім того, Галина ще й працює таксисткою на своєму червоному «Фольксвагені» в компанії «Сакура плюс+». Вона постійно дорікає синові, що у нього криза в особистому житті[5], а він при цьому переймається бозна-чим. Вона відверто питає про особисте життя: «У тебе коли був останній раз секс?» Син також не лізе за словом у кишеню. Він докладно розпитує про кавалерів розлученої матері:

«

— Ага, так ти з молодим Бернардо зустрічаєш світанки? А тобі потрібен той, з ким ти можеш зустріти старість, — моралізує Вадим.

— У мене навіть онуків немає, — парирує Галина. — А дивлячись на тебе, думаю, що я їх і не дочекаюся. Що може бути важливіше онуків?

— Творчість. Я — творець! — із гордістю відповідає син[3].

«

Утім звукорежисеру Вадиму таки вдалось послухати голос рахівського крижня, але він мало не потонув у болоті та ще й перетнув державний кордон. Його врятували прикордонники, але довелось попрощатись із записами голосів. Кінцівка стрічки поставила ще більше запитань, ніж відповідей…

У ролях[ред. | ред. код]

Головні[ред. | ред. код]

Другорядні[ред. | ред. код]

Епізодичні[ред. | ред. код]

  • Максим Бурлака
  • Ганна Гарник
  • Тарас Гринчак
  • Дмитро Громов
  • Олексій Донченко
  • Зінаїда Єгорова
  • Горгій Зайчковський
  • Істан Розумний
  • Віталій Казнодій
  • Світлана Казнодій
  • Мирослав Качур
  • Андрій Кіршин
  • Микола Когут
  • Ірина Лукашова
  • Павло Мандзич
  • Богдан Маселко
  • Юрій Михно
  • Роланд Мішко
  • Віктор Назаров
  • Маргарита Плохотнік
  • Наталія Плохотнік
  • Ємерих Сабов
  • Ілля Самойленко
  • Вадим Слівчак
  • Тетяна Шавкова
  • Степан Шевтер
  • Віктор Шевченко
  • Марічка Штирбулова
  • Денис Шацький
  • Володимир Ющенко
  • Марія Антоневська
  • Іван Артьомов
  • Антон Бацук
  • Ольга Берест
  • Оксана Бесараб
  • Оксана Браун
  • Сергій Брожко
  • Володимир Вазач
  • Максим Вахомський
  • Наталія Ваш
  • Олександр Вітер
  • Ілля Власов
  • Владислава Власова
  • Анастасія Гавриленко
  • Валерія Гаврилова
  • Оксана Герасименко
  • Костянтин Герасим'юк
  • Юрій Гіпік
  • Анатолій Глінцов
  • Сесар Годвін
  • Олександр Головатенко
  • Єва Горлінська
  • Кетеліна Григор
  • Ігор Грицак
  • Вікторія Гудова
  • Вікторія Дем'яненко
  • Станіслав Дівенок
  • Наталія Діденко
  • Оксана Діденко
  • Катерина Дідяк
  • Павло Довгань-Левицький
  • Каяль Ель
  • Віктор Жигало
  • Наталія Звягінцева
  • Олена Іванілова
  • Анастасія Іванчо
  • Людмила Ізубенко
  • Марія Ільїна
  • Андрій Камінський
  • Олександр Каратай
  • Єлизавета Каскова
  • Надія Каюмова
  • Юрій Клим
  • Тарас Клименко
  • Анна Клочко
  • Юлія Княгницька
  • Олег Кокошинський
  • Анна Колочко
  • Софія Копаниця
  • Сергій Кройтор
  • Роман Крупач
  • Олег Кузьменко
  • Катерина Кучмійова
  • Вікторія Лапичак
  • Людмила Лебедєва
  • Яна Левченко
  • Анастасія Лісовенко
  • Сергій Локтєв
  • Вероніка Майкова
  • Ігор Матвіїшин
  • Анастасія Мацело
  • Олександр Микитенко
  • Валентина Міщенко
  • Лілія Мусаєва
  • Анастасія Мухіна
  • Оксана Мухіна
  • Антон Надольський
  • Наталія Напрасна
  • Георгій Ништа
  • Годвін Сесар Осіта
  • Кароліна Осман
  • Інна Павленко
  • Юрій Пелих
  • Олена Полячкова
  • Юлія Прокопенко
  • Олександр Ренков
  • Руслан Рибачук
  • Ольга Рошак
  • Анна Семенькович
  • Олена Сергеєва
  • Аліна Сердека
  • Дмитро Сирбул
  • Михайло Скрепник
  • Ірина Сокірко
  • Лариса Старченко
  • Дарина Степанюк
  • Анастасія Сутягіна
  • Роман Тімотін
  • Олеся Угбодага
  • Людмила Федотова
  • Євген Хмельницький
  • Світлана Хомич
  • Марина Царан
  • Володимир Чернявка
  • Михайло Черняков
  • Беата Черняшук
  • Раїса Чмельова
  • Олексій Чугаєв
  • Сергій Чугаєв
  • Лариса Чугаєва
  • Олена Чуприкова
  • Олександр Шапанов
  • Костянтин Шараєвський
  • Єгор Шараєвський
  • Галина Явиць
  • Олег Якименко
  • Геннадій Яковлєв
  • Ольга Ковальчук

Виробництво[ред. | ред. код]

Кошторис[ред. | ред. код]

У червні 2017 року кінопроєкт став одним із переможців Десятого пітчингу Державного агентства України з питань кіно. Експертна комісія з-поміж 289 робіт відібрала до другого туру Десятого пітчингу 163 кінопроєкти й серед них «Мої думки тихі».[6] Після презентаційних сесій другого туру пітчингу, який тривав п'ять днів з 19 до 23 червня 2017 року проєкт фільму «Мої думки тихі» отримав 42 бали й зумів стати одним з переможців пітчингу (загалом переможцями Десятого пітчингу Держкіно стали 78 стрічок)[7][8][9]. У грудні 2017 року Держкіно уклало державний контракт із компанією «Toy Cinema» на виробництво повнометражного фільму «Мої думки тихі»; фільм отримав державну фінансову підтримку розміром 8,9 млн грн із загального кошторису в ₴9,3 млн. грн.[10] Загальний кінцевий кошторис фільму задекларований виробниками до Держкіно трохи збільшився від початкових ₴9,3 млн. грн й склав ₴9,4 млн.[11]

У липні 2017 року фільм разом з кінопроєктом «Стоп-Земля» став переможцем пітчингу індустріальної секції на Одеському міжнародному кінофестивалі-2017 й отримав сертифікат на 60 тис. грн. на постпродакшн стрічки.[12] У травні 2018 року фільм переміг з-поміж п'яти проєктів на щорічному конкурсі кінопроєктів Boat Meeting у рамках Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» й отримав сертифікат на $10 тис. від компанії «Star Media» на постпродакшн стрічки.[13]

Фільмування[ред. | ред. код]

Робота над фільмом тривала майже три роки, два з них пішли на сценарій. Дистриб'ютором фільму стала компанія «Arthouse Traffic». Зйомки фільму почалися у березні 2018 року. Вони тривали 30 знімальних днів, але розтяглися на 2,5 місяці й проходили в Києві, Карпатах і на Закарпатті та в обласному центрі — Ужгороді[9]. Знімали, віднайшовши цікаву природу та неповторну фактуру на залізничному вокзалі, Проспекті Свободи, вулиці Довженка, околицях міста та по всій області[14]. Сім місяців тривав монтаж фільму, однак третину матеріалу режисером монтажу було безжалісно вирізано. Живий звук писали без дубляжу, безпосередньо з майданчика, намагаючись захопити справжні реакції акторів, паузи[4].

Скелет рахівського крижня, за звуками якого полював головний герой стрічки, було складено з скелету звичайної качки у Національному науково-природничому музеї. Цю роботу допоміг виконати доктор біологічних наук, науковий співробітник музею, палеоорнітолог Леонід Горобець. Насправді такого птаха в природі не існує[15].

Витрачали гроші на корекцію кольору та монтаж. 13 червня 2018 року закінчилися зйомки фільму та відразу розпочався період постпродакшну стрічки[13].

Фільм супроводжується тифлокоментуванням та адаптованими субтитрами[16].

Режисер фільму Антоніо Лукіч запропонував створити туристичний маршрут Закарпаттям за місцями знімання фільму:

« Це буде пізнавально-розважальна туристична пригода, коли я буду розповідати про кіно. Уже на цей тур є близько 30 попередніх заявок. Є люди, які вже хочуть поїхати — залишити на Закарпатті свої гроші[17] «

Музика[ред. | ред. код]

Найбільше коштів було витрачено на музику. За майже 10 тис. дол. авторами фільму були придбані права на пісню «Spice Girls» «Viva Forever». Найдорожчою статтею витрат пісня стала не випадково, адже головна героїня прагне жити як Вікторія Бекхем, бо в неї закохана. Через це її пісню й визначили ключовою у стрічці[4]. Для цього жіночий склад камерного хору «Inspiratum» катедрального собору святого Олександра, який знаходиться у Києві на вулиці Костельній записали версію для фільму.

У фільмі використана музика американського андеграундного репера Ділана Росса. Її підібрав режисер Антоніо Лукіч, бо вона відповідає стилю похмурий сед бой клауд. Також цей різкий, зухвалий і трохи вульгарний реп відповідає нотам «рахівського крижня», дощечку з яким побачив у одному із залів Національного науково-природничого музею і переписав головний герой фільму Вадим. Ці ноти написав звукорежисер Дмитро Кравченко. Також музику цього репера грає на піаніно Вадим. Для цього у Ділана Росса придбали право на використання пісні «Galeforce Beach». Також пісня «Latitudes» цього ж автора лірично звучить в епізоді у Косино, під час безглуздого походу 25-річного хлопця з мамою на води.

« «Я хотів знайти щось максимально невідповідне тій сільській реальності, куди відправляв свого дуже модного героя, — розповів режисер фільму Антоніо Лукіч. — Ця музика була чимось внутрішнім, із чим він з'являвся у селах і на фермах, вона додавала недоладності і немонтажності нашого героя зі свинями і баранами. Ділан Росс — ідеально полярний голос того, що могло би з'явитися на Закарпатті. Це музика нашого головного героя. Ну і ми самі, поки розкадровували фільм, дуже багато слухали Ділана, він класний»[2]. «

Також у фільмі використано інші пісні. Зокрема, українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка «Мелодія будильника», німецького виконавця Volt Age «Volt's Theme», Сестрички Віки (Врадій) «То моє море», американського композитора M.O.O.N «Dust», американського дарквейвера Sam Kuzel «William Alone», а також венесуельського автора Voyager «Orion Arm». Під першу з них Вадим прокидається, друга — це своєрідний місток, що пов'язав головного героя з біблійним із гри «Неоновий Ной»[2]. Саме для неї й записує Вадим звуки тварин.

Реліз[ред. | ред. код]

Вперше фільм демонструвався 4 липня 2019 року на секції «East of West» («На Схід від Заходу») 54-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Там фільм «Мої думки тихі» отримав Спеціальну премію журі[1][18].

В Україні кінофестивальна прем'єра стрічки відбулася під час Одеського міжнародного кінофестивалю у липні 2019 року, де робота Антоніо Лукіча отримала приз глядацьких симпатій, премію FIPRESCI за найкращий український фільм, премію за найкращу акторську роботу (Ірма Вітовська-Ванца) та спеціальну згадку журі (Андрій Лідаговський)[19].

Спочатку фільм мав вийти в український кінопрокат 2 січня 2020 року[19]. Згодом прокат стрічки в Україні перенесли на 16 січня 2020 року[20][21]. Дистриб'ютор зробив повторний реліз стрічки 5 березні 2020 року в Україні з нагоди Міжнародного жіночого дня[22][23].

З 27 лютого по 4 березня 2020 року фільм демонструвався в білоруських кінотеатрах українською мовою. Це було вперше в історії. Також він став першим за багато років українським фільмом, що вийшов у прокат у Білорусі. Перед першою демонстрацією фільму в кінотеатрі «Піонер» із вступною промовою виступив посол України в Білорусі Ігор Кизим[24].

У березні 2020 року власник всіх прав на фільм в Україні Arthouse Traffic повідомили, що з 25 березня 2020 року стрічка стала доступною в Україні на VOD-платформі oll.tv/uk/[25][26][27]. Стрічка демонструвалися 27 березня 2021 року на відкритті кінопрограми фестивалю української культури «Українська весна» в Брюсселі. Фільм представили його режисер Антоніо Лукич та головні герої Ірма Вітовська і Андрій Лідаговський. До програми фестивалю увійшло ще чотири українські фільми[28].

У квітні 2020 року фільм «Мої думки тихі» (англ. «My Thoughts Are Silent») також став доступний з оригінальною україномовною аудіодоріжкою та російськомовними субтитрами в багатьох країнах Північної Америки, Європи, Африки та Азії[29] на VOD-платформі Takflix[30].

У липні 2020 року Державне агентство з питань кіно України анонсувало вихід фільму восени на європейській стрімінговій платформі HBO Europe HBO Europe. Навесні було підписано контракт міжнародного сейлз-агента Reason8 Films (Велика Британія). До липня тривала передача всіх матеріалів стрічки згідно з міжнародними стандартами компанії HBO[31].

23 жовтня 2020 року фільм показувався у Гельсінкі в ході Українських кіноднів, організованих товариством українців у Фінляндії та Незалежними культурними ініціативами у партнерстві з Державним агентством України з питань кіно, Посольством України у Фінляндській Республіці та Arts Promotion Center Finland. Глядачі могли переглянути його двічі в найбільшому залі мережевого кінотеатру Cinamon Tripla[32].

Касові збори[ред. | ред. код]

Фільм вийшов в український прокат на 91 екрані й за перший тиждень з 16 по 22 січня 2020 року його переглянули 29,0 тис. глядачів, а збори склали майже 2,8 млн грн.[33] На другий тиждень стрічку вже демонстрували лише на 74 екранах й наприкінці другого тижня загальна кількість переглядів фільму в кіно склала 52,3 тис. глядачів, а загальні збори — 5,0 млн грн[34][35]. За перші п'ять тижнів стрічка зібрала вже ₴9,4 млн[36].

Всього стрічка протрималася в українському прокаті 7 тижнів й її переглянули 108 тис. глядачів а загальні збори склали ₴10,0 млн грн (~$400 тис.)[37][38][39][40]

Рецензії кінокритиків[ред. | ред. код]

Фільм отримав змішані відгуки від українських кінокритиків[5][41][42][43]. Так Євген Морі (з телеканалу Suspilne TV) схвально відгукнувся про стрічку й визначив фільм як історію, «яка могла статися з кожним, тому кожен знайде у ній щось знайоме». Морі також відзначив «Мої думки тихі» як рідкісний приклад української комедії, де присутній єдиний наскрізний сюжет[42]. Юрій Поворознюк (з видання Vertigo) також відзначив цілісний сюжет стрічки, зазначивши, що фільм створює цілісну картинку й не страждає від надмірної перевантаженості зоровими елементами[43]. Аліна Ольхович (з видання tochka.net) звернула увагу на гумор фільму, який вдало поєднав комічність та трагізм[5]. Олександра Чернова (з телеканалу Hromadske) підкреслила вдале використання закарпатського акценту української мови акторами фільму та звернула увагу на те, що герої у фільмі не говорять чистою українською мовою, натомість послуговуються «суржиком, як звичайні люди, а не якісь роботи з акторського факультету»[41].

Водночас Поворознюк вважає вадою скетчевість деяких сцен, які часом аж надто хочуть перетягнути до себе увагу, вибиваючись із загального наративу[43].

Режисер Олег Сенцов звернув увагу на деякі слабкі моменти кінофільму:

Не можу пригадати інших вдалих українських комедій: веселих і не тупих. Цей фільм, незважаючи на деякі проблеми в драматургії та підрозваленості, дуже чистий і чесний[44].

Кінооглядач PRM.UA Ігор Кромф вважає, що «„Мої тихі думки“ — це перша комедія, яка позбавлена телевізійного жлобства»[45].

На думку Костянтина Рильова успіх кінокартини залежить, перш за все, від режисера Антоніо Лукіча, який «працює на межі абсурду, але не перетинає її, коли те, що відбувається на екрані, стало б виглядати неприродно…» Окрім цього, фільм підсилює створені типажі, надаючи фільму новий емоційний імпульс, що змушує дивитися далі, навіть якщо сюжет починає просідати. При цьому вся сміховинна круговерть безглуздих ситуацій густо присипана гіркими висновками і сентенціями, як, наприклад, репліка героїні Ірми Вітовської, адресована своєму чаду: «Коли ти почнеш жити нормальним життям!? Але я можу тобі показати лише ненормальне життя. Ти подивися на нього — і зроби навпаки»[3].

Режисер Михайло Іллєнко звернув увагу, що у фільмі є герой:

Це не випадковість, ми чимало зробили для того, щоб там був герой, просто як статус. Я дуже радий, що особливо останнім часом герой пішов на екрани. Можемо згадувати останні фільми. Можливо, це дивний герой, як-от у «Думки мої тихі»… Але, герой з'являтися почав. Вони різні, але їх об'єднує те, що черги ростуть![46]

Адже, Юрій Шевчук, директор-засновник Українського кіноклубу Колумбійського університету в Нью-Йорку (США) прогнозує, що на фільм чекає швидке забуття. Але він називає його найновішим, часто направду проривним українським фільмом[47].

Варвара Вайс звертає увагу на підбір музики у фільмі та, зокрема, «Viva Forever» у фіналі. На її думку, гра акторів «проста і водночас прекрасна, які, як здається, зіграли самі себе. Нічого зайвого, жодних затягнутих діалогів і незрозумілих трансформацій персонажів». Не дивлячись на абсурдність деяких ситуацій у фільмі, вони анітрохи його не псують[48].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Список нагород та номінацій[49]
Кінофестиваль/Кінопремія Рік Категорія Номінант(и) Результат Дж
Міжнародний кінофестиваль у Санта-Моніці (США) 2021 найкращий міжнародний ігровий фільм Мої думки тихі Нагорода [23][50]
Національна кінопремія України «Золота дзиґа» 2020 за найкращий фільм Антоніо Лукіч Нагорода [51][52]
за найкращий сценарій Антоніо Лукіч та Валерія Кальченко Нагорода
найкращій акторці у головній ролі Ірма Вітовська Нагорода
Премія «Відкриття року» Антоніо Лукіч Нагорода
Кінофестиваль «Raindance»[en] (Велика Британія) 2020 Discovery Award (найкращий режисерський дебют) Мої думки тихі Нагорода [53]
Кінофестиваль «Лістапад» (Білорусь) 2019 конкурс «Молодість на марші» у номінації «За креативне дослідження нових шляхів, щоби розповісти про свою країну» Мої думки тихі спеціальна згадка [24][54]
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах 2019 Спеціальна премія журі секції «На Схід від Заходу» Мої думки тихі Нагорода [18]
10-й Одеський міжнародний кінофестиваль 2019 Найкращий український фільм Мої думки тихі Номінація [55]
Найкраща акторська робота в національному конкурсі Ірма Вітовська-Ванца Нагорода
Приз глядацьких симпатій у національному конкурсі Мої думки тихі Нагорода
Диплом FIPRESCI за Найкращий український фільм Мої думки тихі Нагорода
Спеціальна згадка журі Андрій Лідаговський
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» 24.10.2019 Відкриття року Мої думки тихі Нагорода
Найкраща акторка Ірма Вітовська-Ванца Нагорода
Найкращий повнометражний ігровий фільм Мої думки тихі Номінація
Найкращий режисер Антоніо Лукіч Номінація
Найкращий актор Андрій Лідаговський Номінація

Джерела та примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Мої думки тихі» голосно прозвучали в Карлових Варах. dergkino.gov.ua. Архів оригіналу за 18 березня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  2. а б в Усе почалося з музики: режисер комедії «Мої думки тихі» розповідає про саундтрек. comma.com.ua (ua). 22 січня 2020. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021. 
  3. а б в Фільм «Мої думки тихі»: комедія, де глядач сміється над собою. mind.ua (ua). 23 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  4. а б в Антоніо Лукіч: «Мої думки тихі» — авторське кіно про самореалізацію, покоління і невиказані слова. varosh (ua). 7 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  5. а б в Аліна Ольхович (15 січня 2020). "Мої думки тихі": український фільм, який змусить тебе сміятися до сліз і зателефонувати мамі - afisha.tochka.net. afisha.tochka.net. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  6. Перелік кінопроектів, допущених до участі у другому етапі конкурсного відбору. sinua.dergkino.gov.ua. 2017
  7. Держкіно оголосило переможців Десятого пітчингу. ДМ, 30 червня 2017
  8. Оголошено результати Десятого конкурсного відбору кінопроектів. Держкіно, 30/06/2017
  9. а б Сьогодні Lifestyle. "Мої думки тихі": представлено офіційний трейлер комедії з Ірмою Вітовською. www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 грудня 2019. Процитовано 29 листопада 2019. 
  10. Укладено державний контракт на виробництво повнометражного фільму «Мої думки тихі». ДМ, 10 Грудня 2017
  11. Мої думки тихі. usfa.gov.ua. 2020
  12. У пітчингу ОМКФ перемогли два проекти. Детектор Медіа (ua). 21 липня 2017. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 26 лютого 2021. 
  13. а б Детектор Медіа. У пітчингу Boat Meeting переміг український проект «Мої думки тихі». detector.media (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 29 травня 2018. 
  14. Січневі кінопрем’єри: глядацький успіх та дуже різне кіно. Детектор медіа (ua). 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  15. Палеоорнітологів у світі не більше сотні. Один з них — Леонід Горобець. Він вивчає рештки доісторичних птахів, пише блог про науку і зібрав рахівського крижня для фільму «Мої думки тихі» — ось його історія. babel.ua (ua). 1 липня 2020. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021. 
  16. У кіно з мамою. zaxid.net (ua). 16 січня 2020. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  17. Режисер Антоніо Лукіч створить туристичний маршрут Закарпаттям за фільмом "Мої думки тихі". Суспільне. Новини (ua). 7 листопада 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  18. а б The-village. Український фільм «Мої думки тихі» отримав нагороду на кінофестивалі у Карлових Варах. www.the-village.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 7 липня 2019. 
  19. а б Укрінформ. Комедія "Мої думки тихі" вийде у прокат на новорічні свята. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 28 жовтня 2019. 
  20. Радіо Свобода. Найочікуваніші українські фільми 2020 року. www.radiosvoboda.org (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 2019-13-31. 
  21. Антоніо Лукіч: «Зняти кіно, яке б мало успіх на фестивалях — не найважча робота». Moviegram (укр.). 4 листопада 2019. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  22. Стрічка «Мої думки тихі» повертається до кінотеатрів [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]. mbr.com.ua, 28 лютого 2020
  23. а б Ольга Робейко (22 січня 2021). Український фільм "Мої думки тихі" отримав нагороду на фестивалі у США. УНІАН (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  24. а б Укрінформ (28 лютого 2020). У Білорусі вперше за довгий час вийшов у прокат український фільм. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  25. Онлайн прем'єра комедії «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча — з 25 березня на OLL.TV. arthousetraffic.com/ua/, 25 березня 2020
  26. Онлайн прем'єра комедії «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча — з 25 березня. cinema.in.ua, 25 березня 2020
  27. Мої думки тихі (2019), oll.tv/uk/, 25 березня 2020
  28. Стрічки "Мої думки тихі", "Черкаси" і "Додому" повезуть на кінофестиваль у Брюсселі. УНІАН (укр.). 5 березня 2020. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  29. повний список країн де стрічка НЕ доступна на платформі Takflix: Україна, Польща, Румунія, Болгарія, Чехія, Словаччина, Словенія, Македонія, Чорногорія, Хорватія, Албанія, Боснія і Герцеґовина, Сербія, Угорщина, Китай, Японія, Тайвань (перелік доступності та недоступності є на Facbook сторінці Takflix)
  30. Мої думки тихі (2019), Takflix, травень 2020
  31. Радіо Свобода (14 липня 2020). Український фільм «Мої думки тихі» вийде на HBO Europe — Держкіно. www.radiosvoboda.org (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  32. Радіо Свобода (14 липня 2020). В Гельсінкі з успіхом пройшли Українські кінодні (укр.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  33. Бокс-офіс України № 3 (2020). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12 вересня 2021. 
  34. Бокс-офіс України № 4 (2020). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2020. 
  35. Фільм «Мої думки тихі» зібрав 5 млн грн за два тижні прокату. detector.media. Детектор Медіа. 28 січня 2020. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2020. 
  36. Бокс-офіс України № 8 (2020). kino-teatr.ua/uk/, 25 лютого 2020
  37. Бокс-офіс України № 10 (2020). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  38. Бокс-офіс України: підсумки трьох кварталів 2020 року. mbr.com.u. Media Bisiness Reports. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  39. Ukrainian Box Office (Weekend 10: March 5-8, 2020 ). boxofficemojo.com. 2020 (англ.)
  40. Мої думки тихі [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.]. dzygamdb.com. 2020
  41. а б Олександра Чернова (20 січня 2020). Нешаблонна комедія з людським обличчям: суб'єктивна рецензія на фільм «Мої думки тихі» від hromadske. hromadske.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2020. Процитовано 21 січня 2020. 
  42. а б Євген Морі (17 січня 2020). Пояснюємо, чому ви маєте піти на фільм Антоніо Лукіча "Мої думки тихі". suspilne.media. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  43. а б в Юрій Поворознюк (16 січня 2020). У пошуках втраченого крижня. Рецензія на фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. vertigo.com.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 25 січня 2020. 
  44. Анастасія Саковська (17 січня 2020). Смішно, бо про життя. Чому варто переглянути «Мої думки тихі»?. hromadske.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  45. В пошуках співочої качки: рецензія на фільм "Мої думки тихі ". Прямий (ua). 23 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 16 березня 2020. 
  46. Михайло Іллєнко про українське кіно: Головне, щоб знову не було павзи. KINO-КОЛО (ua). 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021. 
  47. Загадкова неприступність українського кіна. KINO-КОЛО (ua). 9 травня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 5 січня 2021. 
  48. "Мої думки тихі": рецензія на нашумілу українську комедію Антоніо Лукіча. УНІАН (ua). 24 січня 2020. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  49. Нагороди та номінації фільму Мої думки тихі на сайті IMDb (англ.)
  50. Юлія Михайлова (21 січня 2021). Наш фільм показали в Лос-Анджелесі, – Ірма Вітовська розповіла про успіх "Мої думки тихі". 24. Кіно (укр.). Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  51. Радіо Свобода (3 травня 2020). Золота Дзиґа 2020: стали відомі переможці «українського Оскара» (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021. 
  52. https://wz.lviv.ua/article/411847-ukrainskyi-oskar-otrymav-film-moi-dumky-tykhi [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.] Український «Оскар» отримав фільм «Мої думки тихі» wz.lviv.ua 04.05.2020
  53. Raindance (6 листопада 2020). Award Winners — 28th Raindance Film Festival. Raindance (en-GB). Архів оригіналу за 6 листопада 2020. Процитовано 7 листопада 2020. 
  54. naviny.by (26 лютого 2020). В минский прокат выходит украинский фильм «Мои мысли тихие». www.naviny.by (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 4 січня 2021. 
  55. Переможці Одеського міжнародного кінофестивалю. Офіційний сайт ОМКФ. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 17.01.2020. 

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Мої думки тихі — офіційний український трейлер, 2019