Перейти до вмісту

Мрійники (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Про однойменний радянський фільм 1934 року див. «Мрійники»

Мрійники
The Dreamers
Жанрдрама
мелодрама
РежисерБернардо Бертолуччі
ПродюсерГеркулес Беллвілл
Джон Бернард
Джеремі Томас
СценаристГілберт Едер
На основіThe Holy Innocentsd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У головних
ролях
Майкл Пітт
Ева Грін
Луї Гаррель
Робін Ренуччі
Анна Чанселлор
Флоріан Кадіу
ОператорФабіо Чанкетті
МонтажДжакопо Куадрі
ХудожникJean Rabassed Редагувати інформацію у Вікіданих
КінокомпаніяRecorded Picture Companyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторTFM Distributiond Редагувати інформацію у Вікіданих
Тривалість116 хв.
МоваАнглійська
КраїнаІталія Італія
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія
Рік2003
Дата виходу1 вересня 2003
Кошторис15 000 000
Касові збори14 321 576
IMDbID 0309987
foxsearchlight.com/thedreamers/ Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Мрійники у Вікіцитатах

«Мрійники» (англ. The Dreamers) — фільм 2003 року італійського режисера Бернардо Бертолуччі.
Слоган «Разом — усе можливо. Разом — ніщо не заборонено.»

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія картини відбувається у Франції в Парижі травня 1968 р., коли під час європейської контркультурної революції студенти будували барикади.

Молодий американець Метью (Пітт) приїздить до Парижа, де знаходить друзів — Ізабель (Ева Грін) та її брата Тео (Гаррель). Трійця юних мрійників за відсутності батьків влаштовує дивовижну кіноманську гру: у них — своя реальність, свій світ — світ кіно. Дні і ночі безперервно вони дивляться фільми і не виходять з дому …

Кіно стало їхнім життям. Спочатку це просто захоплення, потім — складна павутина психологічних і сексуальних відносин. Тим часом, безлади на вулицях Парижа досягають своєї кульмінації …

Сценарій

[ред. | ред. код]

Перший проект сценарію був адаптацією Гілбертом Адером[en] свого власного роману «Мрійники» (англ. The Holy Innocents). Під час попереднього виробництва, Бертолуччі вніс зміни: він пропустив гомосексуальний вміст — сцени з роману, які зображують секс Меттью і Тео — він вважав, що їх «занадто багато».

Кастинг

[ред. | ред. код]

Спочатку роль Метью була запропонована Леонарду Ді Капріо і Джейку Джилленголу; Ді Капріо відмовився, тому що він був зайнятий у попередньому виробництві з Авіатор, а Джилленгол — відмовився через наявність оголених сцен. Бертолуччі спочатку думав, що Майкл Пітт не підходить для ролі і взяв іншого актора, але потім змінив свою думку і дав Пітту роль якраз перед початком зйомок.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Майкл Пітт Метью Метью
Ева Грін Ізабель Ізабель
Луї Гаррель Тео Тео
Робін Ренуччі Батько Батько
Анна Чанселлор Мати Мати
Флоріан Кадіу Патрік Патрік

Оцінка

[ред. | ред. код]

Поєднавши дві свої найулюбленіші теми — еротика і революція, — Бертолуччі досяг досить цікавого результату, який є якщо й не творчою перемогою, то принаймні яскравим кінотвором, що змусив світ згадати про 62-річного маестро.

Звичайно ж, це не шедевр рівня «Конформіста» та «Останнього танго в Парижі», і у ньому немає роздумів про роль індивідууму в історії, як у «Двадцятому столітті» або «Останньому імператорі».

Персонажі нового фільму видатного італійського режисера — люди цілком пересічні: їх напівдитячий бунт, «міні-революція» зводиться до життя втрьох у батьківській спальні. Однак Бертолуччі, без жодних ілюзій ставлячись до своїх героїв, все ж таки дозволяє собі у розповіді про молодість, анархію і кіно певну дозу романтики. «Без наївних і часто саморуйнівних бунтів 60-х не було б того рівня свобод особистості, що є зараз, не було б подальших культурних та соціальних змін у суспільстві», — вважає класик світового кіно.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шведська база даних фільмівSvenska Filminstitutet.

Посилання

[ред. | ред. код]