Мрійники (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мрійники M:
The Dreamers
TheDreamers2003.jpg
Жанр драма
мелодрама
Режисер Бернардо Бертолуччі
Продюсер Геркулес Беллвілл
Джон Бернард
Джеремі Томас
Сценарист Гілберт Едер
На основі The Holy Innocents[d][1]
У головних
ролях
Майкл Пітт
Єва Ґрін
Луї Гаррель
Робін Ренуччі
Анна Чанселлор
Флоріан Кадіу
Оператор Фабіо Чанкетті
Монтаж Джакопо Куадрі
Кінокомпанія Recorded Picture Company[d]
Тривалість 116 хв.
Мова Англійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія
Рік 2003
Дата виходу 1 вересня 2003
Кошторис 15 000 000
Касові збори 14 321 576
IMDb ID 0309987
foxsearchlight.com/thedreamers/
Q: Мрійники у Вікіцитатах

«Мрійники» (англ. The Dreamers ) — фільм 2003 року італійського режисера Бернардо Бертолуччі.
Слоган «Разом — усе можливо. Разом — ніщо не заборонено.»

Сюжет[ред.ред. код]

Дія картини відбувається у Франції в Парижі травня 1968 р., коли під час європейської контркультурної революції студенти будували барикади.

Молодий американець Метью (Пітт) приїздить у Париж, де знаходить друзів — Ізабель (Єва Ґрін) та її брата Тео (Гаррель). Трійця юних мрійників у відсутності батьків влаштовує дивовижну кіноманську гру: у них — своя реальність, свій світ — світ кіно. Дні і ночі безперервно вони дивляться фільми і не виходять з дому …

Кіно стало їх життям. Спочатку це просто захоплення, потім — складна павутина психологічних і сексуальних відносин. Тим часом, безлади на вулицях Парижа досягають своєї кульмінації …

Сценарій[ред.ред. код]

Перший проект сценарію був адаптацією Гілбертом Адером[en] свого власного роману «Мрійники» (англ. The Holy Innocents). Під час попереднього виробництва, Бертолуччі внесені зміни: він опустив гомосексуальний вміст — сцени з роману, які зображують секс Меттью і Тео — яких він вважав «занадто багато».

Кастинг[ред.ред. код]

На початку роль Метью пропонувалась Леонарду Ді Капріо і Джейку Гілленхаалу; Ді Капріо відмовився, тому що він був зайнятий у попередньому виробництві з Авіатор, а Гілленхаал — відмовився через наявність оголених сцен. Бертолуччі спочатку думав, що Майкл Пітт не підходить для ролі і кинув іншого актора, але потім змінив свою думку і дав Пітту роль якраз перед початком зйомок.

У ролях[ред.ред. код]

Актор Роль
Майкл Пітт Метью Метью
Єва Ґрін Ізабель Ізабель
Луї Гаррель Тео Тео
Робін Ренуччі Батько Батько
Анна Чанселлор Мати Мати
Флоріан Кадіу Патрік Патрік

Цікавинки[ред.ред. код]

Поєднавши дві свої найулюбленіші теми — еротика і революція, — Бертолуччі досяг досить цікавого результату, який є якщо й не творчою перемогою, то принаймні яскравим кінотвором, котрий змусив світ згадати про 62-річного маестро.

Звичайно ж, це не шедевр рівня «Конформіста» та «Останнього танго в Парижі», і у ньому немає роздумів про роль індивідууму в історії, як у «Двадцятому столітті» чи «Останньому імператорі».

Персонажі нового фільму видатного італійського режисера — люди цілком пересічні: їх напівдитячий бунт, «міні-революція» зводиться до життя втрьох у батьківській спальні. Однак Бертолуччі, без жодних ілюзій ставлячись до своїх героїв, все ж таки дозволяє собі у розповіді про молодість, анархію і кіно певну дозу романтики. «Без наївних і часто саморуйнівних бунтів 60-х не було б того рівня свобод особистості, що є зараз, не було б подальших культурних та соціальних змін у суспільстві», — вважає класик світового кіно.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Шведська база даних фільмів