Мстиславове Євангеліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мстиславове Євангеліє
Мова староцерковнослов'янська мова

CMNS: Цей твір у Вікісховищі

Мстисла́вове Єва́нгеліє, Апракос Мстислава Великого — давньоруський кириличний пергаментний рукопис кінця XI — початку XII ст. Найдавніший повний апракос (збірник євангельських читань на всі дні тижня). Містить 213 аркушів, зберігається в Історичному музеї в Москві, Синодальне зібрання, № 1203, опубл. 1983.

Належав князю Мстиславу Великому (старшому синові Володимира Мономаха), час написання — його новгородське князювання (1095—1117). Можливо, переписаний у Києві, у мові спостерігається складне переплетіння південно- та східнослов'янських рис, специфічно новгородські ознаки відсутні. Редакція апракосу — з найбільш поширених на Русі. Написаний уставом золотом та чорним письмом. Існують приписи головного писаря — «Алекси, сина Лазарева», златописаря Жадена та придворного Наслава, що робив у Царгороді (див. Константинополь) для окладу рукопису емалі. Востаннє переплетений 1551, містить запис про реставрацію у Новгороді Великому за царя Івана IV. Прикрашений 4-ма мініатюрами євангелістів, ініціалами та заставками. Оклад коштовний, 1551: на срібну золочену дошку накладено скань, вставлені 16 емалевих іконок кінця XI — XII та XVI ст., 16 напівдорогоцінних каменів та 6 великих перлин. Спершу в окладі, імовірно, було вміщено 12 емалей із зображенням апостолів.

Київське походження євангелія та Олекси підтверджує, на думку дослідників, фонетична система писаря, що ближча до сучасної системи української мови[1][2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Писемність. Освіта [Архівовано 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // Висоцький С. О. Історія української культури. — Київ, 2001. — Том 1.
  2. Жуковская Л. П. Апракос Мстислава Великого. — Москва, 1989. — С. 21.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]