Перейти до вмісту

Музей-архів преси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Музей-архів преси
Типмузей-архів
Темапреса
КраїнаУкраїна Україна
АдресаКиїв, вулиця Борисоглібська, 3
Засновано2014
КураторВахтанг Кіпіані

Музе́й-архі́в пре́си — українська некомерційна просвітницька установа, єдина недержавна установа такого роду в Україні. Дочірній проєкт інтернет-видання «Історична правда».

Діяльність

[ред. | ред. код]

Метою музею є збереження друкованих видань та робота з ним науковців, підготовка виставок та експозицій. Колекцію музею створено на основі приватного зібрання Вахтанга Кіпіані, що обіймає посаду куратора музею[1].

Відкриття музею відбулося у жовтні 2014 року. Під час відкриття презентувалася виставка «За Україну, за її волю!», під час якої презентовано пресу українського визвольного руху, починаючи з 1929 року[2].

Музей-архів існує на громадських засадах, а його функціонування забезпечують волонтери. Поповнення колекції здійснюється через дарування музею підбірок періодичних видань приватними особами, а також закупівлею видань коштом засновника та меценатів. Ведеться робота щодо каталогізації колекції та її оцифровування.

Колекція

[ред. | ред. код]

Колекція музею нараховує понад 30 тисяч найменувань газет і журналів. Установа має кількасот тисяч одиниць зберігання.

Колекцію складають періодичні видання та книги, пов'язані з історією України[3]:

  • газети середини ХІХ — початку ХХ століть: перша українська газета «Зоря Галицка», східноукраїнська «Хлібороб» тощо;
  • газети 1917—1920 років — УНР, директорії, Дієвої Армії УНР, гетьманського уряду, а також видання 1941 року ОУН;
  • підпільна преса 1960-х років;
  • дисидентські самвидавні й видані за кордоном книги та бюлетені 1970-х років;
  • колекція преси часів перебудови.

Серед цінних видань — примірник газети «Літаври», редакторкою якої була Олена Теліга. Перший номер першої української газети «Зорі Галицкої».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сокуренко, Єлизавета (23 серпня 2016). Вахтанг Кіпіані про Музей-архів преси: «Я вклав у свою колекцію кілька квартир». Детектор-медіа. Архів оригіналу за 17 березня 2020. Процитовано 17 березня 2020.
  2. ↑ В Україні діє унікальний музей-архів преси. Хмельницька Обласна державна адміністрація. 7 серпня 2017. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 17 березня 2020.
  3. ↑ Худякова, Олена (5 червня 2017). Вахтанг Кіпіані, засновник Музею-архіву української преси. УкрІнформ. Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 17 березня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]