Музей Голокосту — жертв фашизму (Одеса)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Голокосту — жертв фашизму Pictogram infobox palace.png
Одесский Музей Холокоста.jpg
46°28′17″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.471556° пн. ш. 30.731750° сх. д. / 46.471556; 30.731750Координати: 46°28′17″ пн. ш. 30°43′54″ сх. д. / 46.471556° пн. ш. 30.731750° сх. д. / 46.471556; 30.731750
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Одеса
Адреса вул. Мала Арнаутська, 111
Засновано 2009
Відкрито 22 червня 2009
Фонд більш ніж 4000 експонатів
Відвідувачі більш 25000 чоловік
Директор Козленко Павло Юхимович
Музей Голокосту — жертв фашизму (Одеса). Карта розташування: Україна
Музей Голокосту — жертв фашизму (Одеса)
Музей Голокосту — жертв фашизму (Одеса) (Україна)

CMNS: Музей Голокосту — жертв фашизму у Вікісховищі

Музей Голокосту — жертв фашизму (англ. Holocaust Museum in Odessa) — музей в Одесі, присвячений пам'яті жертв Голокосту, в основі створення якого лежать події геноциду єврейського населення на території Трансністрії (території, що знаходилася з 1941 по 1943 роки під юрисдикцією Королівства Румунія, займаючи Одеську, Миколаївську й частину Вінницької областей)[1].

Історія[ред. | ред. код]

Ідея створити музей Голокосту в Одесі виникла в 1995 році. Ініціатор: Президент асоціації «Україна — Ізраїль», колишній в'язень концтабору в Доманівці Дмитро Гутахов[2] і колишній в'язень нацизму, Нильва Юхим[3].

Докладніше: Голокост в Одесі

Перший голова Міжнародної організації колишніх в'язнів гетто й концтаборів, колишній в'язень Доманівського гетто Сушон Леонід Петрович ідею підтримав.[4] Минуло 14 років, і голосуванням Ради Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, було прийнято рішення про відкриття музею (голова асоціації — Шварцман Роман Маркович)[5].

Офіційне відкриття музею Голокосту в Одесі (Holocaust Museum in Odessa) відбулося 22 червня 2009 року[6]. Дата відкриття символічна: саме цього дня, 22 червня 1941 року почалася Друга світова війна[7].

За рішенням Ради Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, першим директором музею був призначений Сабуліс Віктор Францевич[8].

Президент асоціації «Україна — Ізраїль» Дмитро Гутахов, у день відкриття музею відмітив: «Цей музей в Одесі — важлива віха на шляху пам'яті»[9].

Експонати та виставки[ред. | ред. код]

Спочатку в двох залах музею було виставлено приблизно півтори тисячі експонатів, що принесені свідками того часу, колишніми в'язнями-євреями. Усі експонати оригінальні: фотографії, документи, планшети, витяги з різних публікацій, накази окупаційної влади, документальні фотоматеріали, реліквії. Особливо обтяжливе враження справляє мотузка, на якій нацистами була повішена молода дівчина. Її віддав у музей чоловік, що на той час був хлопчиком, закоханим в ту дівчинку…

Значна частина матеріалів експозиції передана музею з Чикаго (США), нині покійним вихідцем із Одеси, колишнім в'язнем гетто Левом Думером[10].

Через декілька років після відкриття музей перетворився на двоповерховий комплекс, у складі якого науково-дослідна бібліотека, навчальний центр і меморіальний простір. У бібліотеці представлена література, що пов'язана з історією Голокосту, історичні документи, артефакти, особисті фотографії, відеоісторія.

Постійна виставка охоплює п'ять залів музею:

Окремо — зал Перемоги. Тут розташовані фотографії військових: офіцерів, моряків, героїв СРСР, що брали участь у вигнані нацистських окупантів з Одеського регіону в роки Другої світової війни.

На додаток до постійної експозиції музей пропонує аудіо- і відео-інтерв'ю, меморіальну кімнату.

У музеї також представлені пересувні виставки, де можна побачити румунських[11], ромських, болгарських євреїв, колишніх в'язнів гетто й концтаборів.

До 75-ї річниці окупації Одеси в роки Другої світової війни в музеї Голокосту презентували виставку «Документи періоду румунської окупації Одеси 19411944 рр. з фондів ГАОО».[12]

У січні 2012 року, в Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту відбулося відкриття виставки фотографій під назвою «Голокост в граніті». Виставка присвячена трагічній долі євреїв Одеси, Бессарабії та Буковини, знищених румунськими окупантами в 1941—1944 на території між Південним Бугом і Дністром. Фотографії, що стали підставою для виставки, були взяті з експедицій, які були проведені в період із 2011-2012 рр. Експедиції є частиною великого довгострокового проекту, організованого Одеським музеєм Голокосту.[13]

У 2017 році в колекції музею з'явилася міні-діорама «Гетто в Трансністрії». Діорама зображує єврейське гетто в Одеській Слобідці, яке було засновано окупантами в 1942 році. У ній майже 90 фігурок, масштаб котрих зменшено у 35 разів від натурального розміру. Автором цього проекту є одеський майстер-моделіст Євгеній Капука.[14]

Цілі й завдання роботи музею[ред. | ред. код]

Організатори музею визначили головну мету в роботі музею: зібрати, зберегти та донести до майбутніх поколінь історію про цю безпрецедентну трагедію. Зберегти пам'ять про тих, хто страждав, виховати нове покоління молодих людей, які зможуть і далі протистояти, і не допустити появи нацизму.[15]

Едуард Долінський, генеральний директор Українського єврейського комітету звернувся до всіх із такими словами: «Головна місія музею — просувати знання про Голокост, зберігати пам'ять про жертви та заохочувати відображення моральних і духовних питань, поставлених Голокостом, за часів якого 6 мільйонів євреїв було убито нацистами»[16]


Голова Асоціації колишніх в'язнів концтаборів і гетто Роман Шварцман відмітив: «Цей музей повинен стати школою, університетом для молоді, для того, щоб вони розуміли, що таке Голокост». На теперішній час у музеї представлені більше ніж 4 тисячі експонатів. За декілька років з моменту відкриття, музей відвідало близько 20 тисяч чоловік із різних країн світу: посли, дипломати, керівники міста й області, студенти і школярі, просто люди, які пам'ятають або хочуть дізнатися про ту страшну трагедію, що називається Голокост.

Музей сьогодні[ред. | ред. код]

Автор проекту інформаційно-історичного довідника «Географія Катастрофи»[17], кандидат філософських наук, директор Одеського музею Голокосту Павло Юхимович Козленко[18] відмітив: «Нас цікавить соціально-культурний аспект цієї проблеми. Ми хочемо показати, як люди в таких умовах змогли не втратити людське обличчя».

За допомогою Одеської регіональної асоціації євреїв, колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів, Павло Козленко створив нову концепцію музею, максимально зручну та зрозумілу для відвідувачів музею.[19]

Формування фондів музею[ред. | ред. код]

Відповідно до головних завдань концепцією в роботі музею є формування фондів таким чином:

Робота музею за певними напрямами[ред. | ред. код]

  1. Висвітлення діяльності асоціації євреїв, у минулому — в'язнів гетто й нацистських концтаборів Одеського регіону.
  2. Комплектування бібліотечних фондів музею Голокосту.
  3. Науково-дослідницька робота в межах завдань роботи музею.
  4. Екскурсійна та лекційна діяльність.
  5. Зустрічі в'язнів, які пережили трагедію Голокосту.
  6. Творчі зустрічі, презентації книг, показ фільмів за темами, пов'язаними з трагедією Голокосту.
  7. Складання списків загиблих, виявлення місць масового знищення євреїв у період Великої Вітчизняної війни на території Трансністрії.
  8. Випуск «дайджеста» з теми «Музей Голокосту розповідає».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Забарко, Борис. Трансністрія: БІЛЬ НАШОЇ ПАМ'ЯТІ. Процитовано 1 March 2018. 
  2. В Одесі з'явиться Музей пам'яті жертв Голокосту. Глас. Процитовано 1 March 2018. 
  3. Вайнблат, Семен (01.04.2008). 10 квітня - 64-а річниця визволення Одеси від фашистських загарбників. Добра Справа. Процитовано 1 March 2018. 
  4. Таубкін, Давид. Перший (установчий) з'їзд колишніх в'язнів гетто й нацистських концтаборів. Всеізраїльська асоціація "Вцілілі в конлагерях і Гетто". Процитовано 1 March 2018. 
  5. {{cite news|last=Доломанжи|first=Антонина|title=Колишній в'язень гетто з Одеси: «Весь наш світ був обмежений колючим дротом»|url=http://www.odessamedia.net/news/bivshii-uznik-getto-iz-odessi-ves-nash-mir-bil-ogranichen-kolyuchei-provolokoi/%7Caccessdate=1 March 2018|newspaper=Одесса Медиа|date=27.01.2017}}
  6. Holocaust Museum. Information Portal to European Sites of Remembrance. Процитовано 1 March 2018. 
  7. В Одесі відкрили перший в Україні музей Голокосту. ТСН Україна. 22.06.2009. Процитовано 1 March 2018. 
  8. Глезин, Едуард. ХТО МАЄ ДОПОМАГАТИ Одеському музею ГОЛОКОСТА??. livejournal. Процитовано 1 March 2018. 
  9. У Музеї Голокосту пройшов мітинг, присвячений початку Великої Вітчизняної війни. Odessa-Daily. 23.06.2010. Процитовано 1 March 2018. 
  10. Рашковецький, Михаил. Заповіт Льва Думера. Мигдаль. Процитовано 1 March 2018. 
  11. У Одесі відкрилася виставка про румунську окупацію міста. JewishNews. 14.10.2016. Процитовано 1 March 2018. 
  12. Лядо, Сергей. Документи періоду окупації Одеси будуть оприлюднені в музеї Голокосту. Одеське Життя. Процитовано 1 March 2018. 
  13. Gorshkov, Nikolay. Odessa Holocaust Museum. Процитовано 1 March 2018. 
  14. У музеї Голокосту в Одесі з'явилася міні-діорама «Гетто в Трансністрії». Всеукраїнська єврейська рада. Процитовано 1 March 2018. 
  15. Одеський музей пам'яті жертв Голокосту. Академик. Процитовано 1 March 2018. 
  16. Matveyev, Vladimir (23.06.2009). Odessa Holocaust museum dedicated. Jewish Telegraphic Agency. Процитовано 1 March 2018. 
  17. ОДЕСА. Одеський музей Голокосту випустив довідник «Географія Катастрофи». ВЕК, Всеукраинский Еврейский Конгресс. Процитовано 1 March 2018. 
  18. Kozloff, Nikolas (22.03.17). Reflections on a Voyage to Odessa, Isaac Babel, the Holocaust and Anti-Semitism. HuffPost News. Процитовано 1 March 2018. 
  19. Выгодский, Андрій (25.04.16). Музей Голокосту в Одесі. Общественный Прибой. Архів оригіналу за 2 березень 2018. Процитовано 1 March 2018. 

Література[ред. | ред. код]

  • Нацистський «новий порядок» в містах України: Збірка фотографій та документів з фондів Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні». — Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2015. — 336 с. [1]
  • Шелестова Е., Соколов О. Из музейных собраний Одессы. — Одесса : Маяк, 1977. (рос.)
  • Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. Авторизований переклад з англійської. Критика. Київ. 2011. — 456 с. — С. 69 — 96.

Посилання[ред. | ред. код]