Музей Енгра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Енгра (Монтобан)
Montauban - Le Musée Ingres.jpg
44°01′00″ пн. ш. 1°21′06″ сх. д. / 44.0169440000000022906° пн. ш. 1.351666999999999952° сх. д. / 44.0169440000000022906; 1.351666999999999952Координати: 44°01′00″ пн. ш. 1°21′06″ сх. д. / 44.0169440000000022906° пн. ш. 1.351666999999999952° сх. д. / 44.0169440000000022906; 1.351666999999999952
Засновано 1844
Розташування Франція Франція Монтобан
Відкритий 1854
Директор [[]], р.

Commons-logo.svg Музей Енгра у Вікісховищі

Музей Енгра — музей в місті Монтобан, що збеігає художні і меморіальні речі французького художника Жана-Огюст-Домініка Енгра (1780–1867).

Передісторія[ред.ред. код]

Ежен Делакруа. «Квіти», до 1850 р., Музей Енгра.

Енгр покинув рідне місто 1797 року, аби продовжити художнє навчання в Парижі. Він прибув у Монтобан роки потому вже художником із досвідом. 1826 року він брав участь в розташуванні вівтарного образу " Обітниця короля Людовика ХІІІ " у місцевому катедральному соборі[1].

Енгр добре вибудував стосунки із урядом міста, незважаючи на власну відсутність. 1844 року мешканці міста назвали одну з вулиць його ім'ям, а 1863 р. передали йому пам'ятну золоту медаль.

Вдячний художник 1851 року передав у подарунок муніциплітету Монтобана пятьдесят (50) власних творів[2].

В родині Енгра не було дітей. Спадкоємцем власних творів і майна художника був призначений учень і помічник майстра — Арман Камбон (1819–1885). По смерті Енгра Арман Камбон перебрався у Монтобан і передав у музей низку творів художника, серед яких були картини, декілька папок з малюнками і графічними копіями творів Рафаеля Санті, меморіальні речі художника і його скрипку[3].

Невеличкий музей мав до цього лише малу збірку художніх творів, передану місту 1843 року мсьє де Мортарю (1768–1849), колишнім мером міста. Передача в музей майна художника, історичного живопису і портретів його пензля перетворила музейну збірку в унікальний художньо-меморіальний музей в провінції. Сюди перевезли і архів художника, і твори інших художників, котрі зібрав Енгр за життя[4].

Приміщення музея[ред.ред. код]

Музей Енгра, фасад на площу

Споруда музея набагато старіша за музейний заклад. Колись це був палац місцевого єпископа, вибудований з червоної цегли у 17 столітті. В роки французької революції 1789–1793 рр. палац націоналізували і передали під мерію з 1789 року[5].

Збірку Жозефа Віалета де Мортарю і картини Енгра первісно розташували в залі першого поверху. Близько 1862 р. директором музея призначили Армана Камбона, котрий суттєво збільшив музейну збірку. В музей передали також твори батька Енгра, провінційного художника і скульптора. Внутрішній дворик музея прикрасили скульптурами Енгра-батька, первісно призначеними для парку багатої родини Бельвез-Фулон[6]. В 20 століті збірка скульптур була збільшена за рахунок передачі в музей творів Антуана Бурделя, уродженця Монтобана.

В роки 2-ї світової війни зали музея Енгра використали для збереження картин з Лувру, вивезених з захопленого німецьким фашистами Парижа.

Музейна споруда була осучаснена обережними ремонтами і додачею сучасних комунікацій без переробки старовинних інтер'єрів у 1951 та 1958 рр. (водогін, електрика тощо).

Вибрані експонати музея[ред.ред. код]

  • "Автопортрет Енгра " (живопис, оригінал)
  • Портрети батьків художника (живопис, оригінал)
  • ескізи Енгра (живопис, оригінали)
  • "Роже рятує Анжеліку " (живопис, копія)
  • «Сон Оссіана» (живопис, оригінал)
  • "Портрет мсьє Бельвез-Фулона " (живопис, оригінал)
  • "Автопортрет Енгра ", (копія оригінала 1804 р. пензля Армана Камбона)
  • Малюнки Енгра до портрету мадам Муатесьє.

Загальна кількість малюнків Энгра в музеї сягає чотирьох тисяч п'ятсот семи (4507). Вони різного рівня мистецької вартості, але є надзвичайним мистецьким скарбом музейної збірки. Малюнки потребують умов збереження і демонструються тільки на тимчасових виставках.

  • Графічні копії роботи Енгра з картин і композицій Рафаеля Санті
  • Малюнки з оголеною натурою римського періоду митця
  • Картини пензля А. Камбона («Алегорія Республіки» 1848 р., «Гален» 1864 р.)
  • Античні погруддя (голова Ерота, голова Антиноя)
  • збірка античних ваз кількістю п'ятдесят чотири (54) зразки, придбані художником в роки перебування в Римі і Італії.
  • Гіпсові відливки з майстерні Енгра
  • історичні меблі
  • невелика нотна бібліотека художника тощо.

Галерея вибраних експонатів[ред.ред. код]

L'Image et le Pouvoir — Tête d'Antinoüs.jpg

Джерела[ред.ред. код]

  • «Энгр об искусстве», М., 1962
  • Березина В. «Энгр», М., 1977.
  • Karin H. Grimme: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Taschen, Köln u.a. 2007, ISBN 978-3-8228-2709-3
  • Uwe Fleckner: Jean-Auguste-Dominique Ingres. Könemann, Köln 2000, ISBN 3-8290-1632-8
  • Götz Adriani/Ernst Goldschmidt(Hrg.): Ingres und Delacroix — Aquarelle und Zeichnungen, Dumont: Köln 1986, ISBN 3-7701-1850-2
  • Andrew Carrington Shelton: Ingres. Phaidon, London 2008, ISBN 978-0-7148-4868-6
  • Andrew Carrington Shelton: Ingres and his Critics. Cambridge University Press, Cambridge 2005, ISBN 0-521-84243-3

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://impressionnisme.narod.ru/MUSEUMS/museum_ingres.htm
  2. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.
  3. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.
  4. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.
  5. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.
  6. журнал «Художественная галерея. Энгр», № 30, 2005 г.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]