Музей Тропініна і московських художників його часу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей Тропініна і московських художників його часу
Портал:Музеї
Tropinin museum facade 2.jpg
55°44′01″ пн. ш. 37°37′22″ сх. д. / 55.733830000027772655° пн. ш. 37.62279000002777707° сх. д. / 55.733830000027772655; 37.62279000002777707Координати: 55°44′01″ пн. ш. 37°37′22″ сх. д. / 55.733830000027772655° пн. ш. 37.62279000002777707° сх. д. / 55.733830000027772655; 37.62279000002777707
Тип музей
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Росія Росія Москва, провул. Щетининський
Засновано 1969, відкритий у 1971 р.
Відкрито 1971
Директор [[ ]], 2010 р.
Сайт russianmuseums.info/M342
Музей Тропініна і московських художників його часу. Карта розташування: Росія
Музей Тропініна і московських художників його часу
Музей Тропініна і московських художників його часу (Росія)

Музей Тропініна і московських художників його часу у Вікісховищі?

Музей Тропініна і московських художників його часу - невеличкий художній музей, присвячений творчості художника Тропініна та митцям його часу.

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Серед відомих і надзвичайно велетенських за розмірами музеїв Москви ( сучасна Третьяковська галерея, Центральний будинок художників, Царицино ) музей Тропініна посів своє скромне і незалежне місце. Дивом було і його створення, і його виникнення в такому мегаполісі, як Москва.

Ініціатива його створеня цілком належала нащадку московських купців, що не емігрував за кордон і довго микав горе за часів СРСР. Це - Вишневський Фелікс Євгенович. Нащадок освічених московських ділків кінця 19 ст., він і сам отримав добру освіту і спобував жити за канонами культури московського просвітництва - при комуністичному режимі. Підозріле ставлення до колекціонерів мистецтва вСРСР, а тим паче в Москві, уряд якої роками грабував державні музеї і торгував мистецтвом за кордоном десятиліттями, карав Вишневського як злочинця, що зазіхав на приховану державну монополію - безконтрольне і хижацьке використаня мистецьких скарбів країни. Неодноразово його мистецькі колекції конфісковували, а самого запроторювали до тюрми. Настирний Фелікс Євгенович виходив після ув'язнення і починав довгі скарги на усі рівні бюрократичної машини, аби повернути хоча би частину власних збірок. Аби відчепитися від прискипливого Вишневського, йому надавали можливість потрапити до складів і самому знайти в захаращених коморах свої речі.

Мистецька освіта і знання законів дозволяли Вишневському повертати частку своїх колекцій і створювати нові. Цікаві речі він знаходив у пенсіонерів, у невігласів-нащадків, часто рятував цікаві зразки, знайдені на дахах, в покинутих будівлях, іноді на звалищах. Розуміючи, що віднайдені речі можуть загинути, дарував їх радянським музеям. Серед його дарунків - російські гравюри і акварелі, портрети, ведути і сюжетні картини роботи венеціанських і російських майстрів, стародавні і антикварні меблі, всього близько 500 творів мистецтва.

Коли йому як нащадку вдалося повернути невеликий будинок родини Вишневських в Москві, він і створив там музей Тропініна. І знову подарував його державі СРСР.

Розташування і фонди[ред. | ред. код]

Автопортрет Тропініна

Музей розташований у Щетининському провулку, що неподалік від сучасної Третьякоської галереї. Фонди майже цілком зібрані Феліксом Євгеновичем. Це портрети, сюжетні картини роботи російських майстрів, сучасників Тропініна та його самого. Картинна галерея доповнена тогочасними меблями, побутовими речами дворянства та купців. Невеличкі інтер'єри співвіднесні зі зростом дорослої людини і нічим її не гнітуть - в музеї немає момументальних, велетенських творів. Їх треба дивитися в сусідній Третьяковськй галереї. Прерогатива музею Тропініна - твори московського портретиста та маловідомі твори московських художників, серед яких - Д. Волохов, П. Соколов, К.Герц. Родзика збірка - автопортрет Тропініна на тлі веж московського Кремля. Експозиція створена в чотирьох залах. За склом музейних вітрин - вироби з бісеру, медальйони з кістки, скриньки для тютюну тощо.

Аби розширити часові межі збірки, додано декілька художніх творів 18 століття ( Вишняков Іван Якович, Антропов Олексій Петрович, Орест Кіпренський, Боровиковський Володимир Лукич, Рокотов Федір Степанович ). Зазвичай це портрети через значне поширення в мистецтві Російської імперії саме портретного жанру.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Матеріали періодичних видань.

Посилання[ред. | ред. код]