Музей Тулуз-Лотрека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей Тулуз-Лотрека [1]
Albi palais berbie.JPG
43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д. / 43.92916666666700110° пн. ш. 2.1430555555556001° сх. д. / 43.92916666666700110; 2.1430555555556001Координати: 43°55′45″ пн. ш. 2°08′35″ сх. д. / 43.92916666666700110° пн. ш. 2.1430555555556001° сх. д. / 43.92916666666700110; 2.1430555555556001
Тип художня галерея
Розташування Альбі, Франція
Адреса Place Sainte-Cécile, 81000 Albi cedex
Засновано 1922
Відвідувачі 160000
Сайт www.museetoulouselautrec.net
Музей Тулуз-Лотрека is located in Франція
Музей Тулуз-Лотрека

CMNS: Музей Тулуз-Лотрека на Вікісховищі

Музе́й Тулу́з-Лотре́ка (фр. Musée Toulouse-Lautrec) — художньо-меморіальний музей у місті Альбі, присвячений життю й творчості художника-постімпресіоніста Анрі де Тулуз-Лотрека (18641901). Знаходиться в колишньому єпископському палаці Бербі, який розташований приблизно за 100 м на південь від Кафедрального собору Альбі. Музей відкритий в 1922 році[2], після того як в 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією та перейшов у власність міста[2][3].

Колекція музею нараховує понад 1000 робіт художника, серед яких картини, літографії, малюнки, ескізи, а також повне зібрання його знаменитих плакатів[4][5]. Щороку музей відвідує близько 160 000 тисяч осіб[2].

Історія[ред.ред. код]

Кафедральний собор в Альбі був закладений у 1280 році[5], а його будівництво завершилось на початку XIV століття[5][6]. Собор одночасно був храмом і фортецею, поєднуючи в собі риси храмової і фортифікаційної архітектури.

До Кафедрального собору примикає єпископський палац Бербі, будівництво якого тривало з 1230 по 1306 роки[6]. Палац був споруджений із цегли і добре укріплений. Завдяки витонченим прибудовам, які були зроблені у XVII і XVIII столітях, палац не виглядає масивним. Усередині обох будівель збереглися залишки настінних розписів. У 1905 році в результаті ратифікації закону про відокремлення Церкви від держави палац Бербі перестав бути єпископською резиденцією і перейшов у власність міста[2]. Частину єпископського палацу було відведено під музей художника-постімпресіоніста уродженця Альбі Анрі де Тулуз-Лотрека (18641901)[2]. Музей було відкрито у 1922 році[2]. Після того, як матір Тулуз-Лотрека, графиня Адель де Тулуз-Лотрек, передала закладу понад 1000 картин, ескізів та літографій свого сина, музей являє собою найбільше зібрання робіт художника в усьому світі[2][5].

Картини художника добре продавалися за його життя, і це дозволило йому багато з них залишити у себе[5]. Після смерті Лотрека вони перейшли у спадок до графині Аделі де Тулуз-Лотрек і пізніше склали ядро музейної колекції. Вона також поповнилась, коли торговець картинами Моріс Жуаян, передав музею картини Лотрека, які зберігалися у нього. Його прикладу послідував і кузен Лотрека, Габріель Тап'є де Селейран. Ряд інших робіт Лотрека музей придав вже на аукціонах[5].

В результаті склалася повноцінна колекція, яка охоплює усі періоди творчості художника.

Колекція[ред.ред. код]

Сьогодні в музеї зберігається понад 200 картин, близько 400 малюнків і більшість літографій (включаючи повне зібрання (31) його знаменитих плакатів)[5]. Крім того в музеї представлені книги, які ілюстрував художник, і його особисті речі[5].

Музейна колекція охоплює всі періоди творчості Тулуз-Лотрека[3]. У музеї представлені юнацькі роботи художника, виконані ним портрети членів сім'ї і представників театрального і художнього середовища Монмартра, всесвітньо відомі полотна, на яких зображено життя паризьких кабаре і борделів[3].

Окрім робіт самого Тулуз-Лотрека, в музеї представлені також і роботи інших художників[5]. Тут знаходяться роботи живописців XVII і XVIII століть, включаючи серію Жоржа де Латура (15931652). 11 його картин (усього їх в серії було 13) зображують Ісуса Христа й апостолів. Дві картини — оригінали, інші — копії, зроблені переважно у XVIII столітті[5].

Також у музеї представлені роботи сучасників художника, а саме П'єра Боннара, Рауля Дюфі, Анрі Матісса, Огюста Родена і Моріса Утрілло[5].

У 2001 році в музеї розпочата масштабна реконструкція, яку планується остаточно завершити до 2012 року[2]. Результатом реконструкції стане нова організація музейного простору[2]. Крім спадщини Тулуз-Лотрека, відвідувачам буде представлено недавно виявлену в одному із залів донжона Тур-Мань плиткову підлогу, яка датується XIII століттям[2][3].

Галерея[ред.ред. код]

Henri de Toulouse-Lautrec 002.jpg Henri de Toulouse-Lautrec 012.jpg Lautrec the modiste 1900.jpg
Анрі Тулуз-Лотрек
Арістід Брюан
в «Амбассадер»
(1892)
літографія
Анрі Тулуз-Лотрек
Салон на вулиці Мулен-Анрі
(189495)
полотно, олія
Анрі Тулуз-Лотрек
Модистка
(1900)
картон, олія

Література[ред.ред. код]

  • «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Q6280858", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q6280858/uk. Це повідомлення можна вимкнути задавши параметр |mcat=- в картці.
  2. а б в г д е ж и к л The history of the Museum Toulouse-Lautrec building. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-11-08.  (англ.)
  3. а б в г Музей Тулуз-Лотрека. Cult-turist.ru. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-11-08.  (рос.)
  4. The richness of the collections. Musée Toulouse-Lautrec. Архів оригіналу за 2013-07-20. Процитовано 2011-11-08.  (англ.)
  5. а б в г д е ж и к л м «Художественная галерея. Тулуз-Лотрек», №22, 2005 г. (рос.)
  6. а б The history of the Palais de la Berbie. Musée Toulouse-Lautrec (англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Тулуз-Лотрека