Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова Pictogram infobox palace.png
Korolev-museum-zhytomyr.jpg
50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. / 50.253000000028; 28.67758333002777960Координати: 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. / 50.253000000028; 28.67758333002777960
Тип музей
Назва на честь Корольов Сергій Павлович
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна, Житомир
10008, вул. Дмитрівська, 5.
Адреса Житомир
Засновано музей Корольова 1970
музей космонавтики1987
Директор Дячук Ірина Дмитрівна
Сайт cosmosmuseum.info
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова. Карта розташування: Україна
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова (Україна)

CMNS: Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова у Вікісховищі

Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова — музей космонавтики в Україні, у м. Житомир на батьківщині українського радянського вченого у галузі ракетобудування та космонавтики — Сергія Павловича Корольова.

Історія[ред. | ред. код]

1970 відкрито меморіальний будинок-музей академіка Сергія Павловича Корольова.

1987 — Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова.

1987 завершено будівництво спеціальної будівлі для експозиції «космос», яка була відкрита 1 червня 1991 року.

В центрі експозиції, в басейні з водою, що символізує життя, розміщена Біблія — символ мудрості.

В експозиції представлена унікальна колекція зразків космічної техніки, обладнання, спорядження космонавтів, а також документи, фотографії, сувеніри з космічної тематики. Окремий тематичний комплекс складають музейні предмети, які стосуються розвитку космонавтики в Україні.

1987 заклад став самостійним музеєм і одержав назву «Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова».

Надання статусу національного[ред. | ред. код]

8 серпня 2020 року музею надано статус національного[1].

Склад музею[ред. | ред. код]

  • меморіальний будинок-музей Сергія Павловича Корольова.
  • експозиція «Космос» (в окремій будівлі).
  • сховище фондів та планетарій (плануються).

Наповнення[ред. | ред. код]

Багато матеріалів, документів, особистих речей передали в дарунок музею його мати — Марія Баланіна, дочка — Наталія Корольова, дружина — Ніна Корольова, його друзі, колеги й ін.

Корольов[ред. | ред. код]

Сергі́й Па́влович Корольо́в (родове прізвище Королів[2]; 30 грудня 1906 (12 січня 1907)(19070112), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія — 14 січня 1966, Москва, Російська РФСР) — радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики.

Арештантські фото Корольова, зроблені після арешту 1938 року

27 червня 1938 року Корольова було заарештовано. 27 вересня — закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.

За полегшення його долі боролась сім'я, клопотали відомі всій державі льотчики Гризодубова, Громов, авіаконструктор Туполєв. Останній перебував за тюремними ґратами у стінах ЦКБ-29, створеного Народним комісаріатом внутрішніх справ. Разом із Туполєвим у Москві на вулиці Радіо, в переобладнаному під в'язницю будинку ЦАГІ, працювали конструктори та інженери Петляков, М'ясищев, Бартіні.

27 липня 1944 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалює рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. Але Друга світова війна триває, і вчорашнім «зекам» не можна просто роз'їхатись додому. Сергій Павлович продовжує працювати в КБ, одночасно атакуючи Наркомат авіаційної промисловості листами про необхідність розроблення й будівництва твердопаливних балістичних і крилатих ракет далекого радіусу дії.

У вересні 1945-го Корольова відряджають до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. Комісія встановлює, що ракетні полігони розбомблено, всю документацію (десятки вагонів), обладнання, конструкторів та інженерів на чолі з Вернером фон Брауном вивезено до США. Це дало серйозний поштовх для розвитку американської ракетної техніки. Саме під керівництвом В. фон Брауна у Сполучених Штатах було створено ракети «Редстоун», «Юпітер», ракети-носії типу «Сатурн» та ін.

1946 Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.

Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ.

Експозиції[ред. | ред. код]

Поряд з будівлею експозиції «Космос» встановлені ракети: геодезичний варіант ракети Р-5 (8A62) (перший радянський носій ядерного заряду, остання модернізація ракети А4 — Фау-2), головний конструктор Козлов Дмитро Ілліч та ракета Р-12 (8K63) (перша розроблена в Дніпрі) з двигуном на висококиплячих компонентах.

Експозиція «Тварини в космосі»

Тварини відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою. До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їхнє здоров'я.

Вивчення Місяця[ред. | ред. код]

Автоматичними станціями[ред. | ред. код]

Луна-1 (Є-1 № 4) — перший апарат, що пройшов повз Місяць на відстані 6000 км

«Луна-1» запущено на траєкторію зближення з Місяцем 2 січня 1959 ракетою-носієм «Луна» з космодрому Байконур.

3 січня 1959 за 113 тисяч кілометрів від Землі «Луна-1» випустила хмару з 1 кг натрію і перетворилась у штучну комету — це дозволило спостерігати за її польотом з Землі в оптичні телескопи.

При подачі з Землі команди на вмикання двигуна третього ступеня не було враховано час проходження радіосигналу до апарата. 4 січня 1959 року в 02:59 UTC «Луна-1» пройшла повз Місяць за 5 900 кілометрів від поверхні і вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першою штучною планетою.

5 січня 1959 року за 600 тисяч кілометрів від Землі розрядились батареї «Луни-1» і припинились передачі радіосигналів.

Програма Місяцехід (Е8)[ред. | ред. код]

Програма Н1-Л3[ред. | ред. код]

Магнітофон Малиш-Б[ред. | ред. код]

Дротовий магнітофон Малиш-Б (головний конструктор Бабіч А.І) з автоматичним запуском та можливістю блокування управління. Розроблявся для місячної програми — скафандру Кречет-94.

Магнітофон і його модифікації Малиш-БМ використовувалися згодом у польоті космонавта Берегового.

Вивчення Венери[ред. | ред. код]

Вивчення Марсу[ред. | ред. код]

Програма Восток[ред. | ред. код]

Програма Космос[ред. | ред. код]

Програма Союз[ред. | ред. код]

Системи зв'язку[ред. | ред. код]

Їжа космонавтів[ред. | ред. код]

Блок автоматичного керування Р-12[ред. | ред. код]

Одна з наймасовіших ракет на території Радянського Союзу, поява саме цих ракет на Кубі викликала Карибську кризу. Перша ракета розроблена в Дніпрі.

Перша ракета з автоматичним керуванням.

Міжнародні програми вивчення космосу[ред. | ред. код]

Ореол-3 — це системи з потужними сигналами, що відрізняються на 10-12 порядків. Була вирішена складна задача по ізоляції перешкод. Було проведено 12 експериментів (4 з Радянського союзу, 7 з Франції, 1 спільний).

Українські проекти[ред. | ред. код]

23 вересня 2020 року Національний музей космонавтики ім. С. П. Корольова отримав вимірювальний ламповий підсилювач від військових Національного центру управління та випробувань космічних засобів. [[4]]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Офіційний сайт музею
  • Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова / брошура. — Житомир: Житомирська міська рада, 2003. — 8 с.