Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова Pictogram infobox palace.png
Korolev-museum-zhytomyr.jpg
50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. / 50.253000000028; 28.67758333002777960Координати: 50°15′10″ пн. ш. 28°40′39″ сх. д. / 50.253000000028° пн. ш. 28.67758333002777960° сх. д. / 50.253000000028; 28.67758333002777960
Тип музей
Назва на честь Корольов Сергій Павлович
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна, Житомир
10008, вул. Дмитрівська, 5.
тел.: (0412) 37-20-30
mailto: spmus@com.zt.ua
Адреса Житомир
Засновано музей Корольова 1970
музей космонавтики1987
Директор Дячук Ірина Дмитрівна
Сайт cosmosmuseum.info
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова. Карта розташування: Україна
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова
Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова (Україна)

CMNS: Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова у Вікісховищі

Національний музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова — музей космонавтики в Україні, у м. Житомир на батьківщині українського радянського вченого у галузі ракетобудування та космонавтики — Сергія Павловича Корольова.

Історія[ред. | ред. код]

1970 відкрито меморіальний будинок-музей академіка Сергія Павловича Корольова.

1987 — Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова.

1987 завершено будівництво спеціальної будівлі для експозиції «космос», яка була відкрита 1 червня 1991 року.

В центрі експозиції, в басейні з водою, що символізує життя, розміщена Біблія — символ мудрості.

В експозиції представлена унікальна колекція зразків космічної техніки, обладнання, спорядження космонавтів, а також документи, фотографії, сувеніри з космічної тематики. Окремий тематичний комплекс складають музейні предмети, які стосуються розвитку космонавтики в Україні.

1987 заклад став самостійним музеєм і одержав назву «Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова».

Надання статусу національного[ред. | ред. код]

8 серпня 2020 року музею надано статус національного[1].

Склад музею[ред. | ред. код]

  • меморіальний будинок-музей Сергія Павловича Корольова.
  • експозиція «Космос» (в окремій будівлі).
  • сховище фондів та планетарій (плануються).

Наповнення[ред. | ред. код]

Багато матеріалів, документів, особистих речей передали в дарунок музею його мати — Марія Баланіна, дочка — Наталія Корольова, дружина — Ніна Корольова, його друзі, колеги й ін.

Корольов[ред. | ред. код]

Сергі́й Па́влович Корольо́в (родове прізвище Королів[2]; 30 грудня 1906 (12 січня 1907)(19070112), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія — 14 січня 1966, Москва, Російська РФСР) — радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики.

Арештантські фото Корольова, зроблені після арешту 1938 року

27 червня 1938 року Корольова було заарештовано. 27 вересня — закрите судове засідання. І вирок: десять років виправно-трудових таборів із позбавленням прав на п'ять років та конфіскацією майна. Місце покарання — Колима.

За полегшення його долі боролась сім'я, клопотали відомі всій державі льотчики Гризодубова, Громов, авіаконструктор Туполєв. Останній перебував за тюремними ґратами у стінах ЦКБ-29, створеного Народним комісаріатом внутрішніх справ. Разом із Туполєвим у Москві на вулиці Радіо, в переобладнаному під в'язницю будинку ЦАГІ, працювали конструктори та інженери Петляков, М'ясищев, Бартіні.

27 липня 1944 року Президія Верховної Ради СРСР ухвалює рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість. 15 серпня він одержує паспорт. Але Друга світова війна триває, і вчорашнім «зекам» не можна просто роз'їхатись додому. Сергій Павлович продовжує працювати в КБ, одночасно атакуючи Наркомат авіаційної промисловості листами про необхідність розроблення й будівництва твердопаливних балістичних і крилатих ракет далекого радіусу дії.

У вересні 1945-го Корольова відряджають до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. Комісія встановлює, що ракетні полігони розбомблено, всю документацію (десятки вагонів), обладнання, конструкторів та інженерів на чолі з Вернером фон Брауном вивезено до США. Це дало серйозний поштовх для розвитку американської ракетної техніки. Саме під керівництвом В. фон Брауна у Сполучених Штатах було створено ракети «Редстоун», «Юпітер», ракети-носії типу «Сатурн» та ін.

1946 Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Під його керівництвом послідовно створюються перші у Радянському Союзі балістичні ракети: Р-1 — копія німецької А-4/Фау-2, створена на її основі значно вдосконалена Р-2, оперативно-тактична Р-11 та її перша в СРСР модифікація для підводних човнів Р-11ФМ, ракета середньої дальності Р-5, модифікація якої Р-5М стала першою в світі ракетою-носієм ядерного боєзаряду. Майже усі перелічені ракети мали також свої геофізичні модифікації і активно використовувались для наукових досліджень верхніх шарів атмосфери.

Від серпня 1956 року — керівник і головний конструктор найбільшого в державі ракетного центру — ОКБ-1, йому підпорядковується діяльність багатьох НДІ та КБ.

Експозиції[ред. | ред. код]

Поряд з будівлею експозиції «Космос» встановлені ракети: геодезичний варіант ракети Р-5 (8A62) (перший радянський носій ядерного заряду, остання модернізація ракети А4 — Фау-2), головний конструктор Козлов Дмитро Ілліч та ракета Р-12 (8K63) (перша розроблена в Дніпрі) з двигуном на висококиплячих компонентах.

Експозиція «Тварини в космосі»

Тварини відправлялися у космічний простір на космічних кораблях різного типу з науково-досліджувальною метою. До виходу людини у космічний простір 1961 року польоти тварин мали перевірити, чи можуть майбутні космонавти вижити після польоту, і якщо так, то як політ може вплинути на їхнє здоров'я.

Вивчення Місяця[ред. | ред. код]

Автоматичними станціями[ред. | ред. код]

Луна-1 (Є-1 № 4) — перший апарат, що пройшов повз Місяць на відстані 6000 км

«Луна-1» запущено на траєкторію зближення з Місяцем 2 січня 1959 ракетою-носієм «Луна» з космодрому Байконур.

3 січня 1959 за 113 тисяч кілометрів від Землі «Луна-1» випустила хмару з 1 кг натрію і перетворилась у штучну комету — це дозволило спостерігати за її польотом з Землі в оптичні телескопи.

При подачі з Землі команди на вмикання двигуна третього ступеня не було враховано час проходження радіосигналу до апарата. 4 січня 1959 року в 02:59 UTC «Луна-1» пройшла повз Місяць за 5 900 кілометрів від поверхні і вийшла на геліоцентричну орбіту, ставши першою штучною планетою.

5 січня 1959 року за 600 тисяч кілометрів від Землі розрядились батареї «Луни-1» і припинились передачі радіосигналів.

Програма Місяцехід (Е8)[ред. | ред. код]

Програма Н1-Л3[ред. | ред. код]

Магнітофон Малиш-Б[ред. | ред. код]

Дротовий магнітофон Малиш-Б (головний конструктор Бабіч А.І) з автоматичним запуском та можливістю блокування управління. Розроблявся для місячної програми — скафандру Кречет-94.

Магнітофон і його модифікації Малиш-БМ використовувалися згодом у польоті космонавта Берегового.

Вивчення Венери[ред. | ред. код]

Вивчення Марсу[ред. | ред. код]

Програма Восток[ред. | ред. код]

Програма Космос[ред. | ред. код]

Програма Союз[ред. | ред. код]

Системи зв'язку[ред. | ред. код]

Їжа космонавтів[ред. | ред. код]

Блок автоматичного керування Р-12[ред. | ред. код]

Одна з наймасовіших ракет на території Радянського Союзу, поява саме цих ракет на Кубі викликала Карибську кризу. Перша ракета розроблена в Дніпрі.

Перша ракета з автоматичним керуванням.

Міжнародні програми вивчення космосу[ред. | ред. код]

Ореол-3 — це системи з потужними сигналами, що відрізняються на 10-12 порядків. Була вирішена складна задача по ізоляції перешкод. Було проведено 12 експериментів (4 з Радянського союзу, 7 з Франції, 1 спільний).

Українські проекти[ред. | ред. код]

23 вересня 2020 року Національний музей космонавтики ім. С. П. Корольова отримав вимірювальний ламповий підсилювач від військових Національного центру управління та випробувань космічних засобів. [[4]]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Офіційний сайт музею
  • Житомирський музей космонавтики ім. С. П. Корольова / брошура. — Житомир: Житомирська міська рада, 2003. — 8 с.