Музей красних мистецтв (Севілья)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей красних мистецтв, Севілья Pictogram infobox palace.png
ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla[1]
Museo de Bellas Artes, Plaza de Museo, Seville - 1.jpg
37°23′33″ пн. ш. 6°00′00″ зх. д. / 37.39265415102037338° пн. ш. 6.0001261186999874653° зх. д. / 37.39265415102037338; -6.0001261186999874653Координати: 37°23′33″ пн. ш. 6°00′00″ зх. д. / 37.39265415102037338° пн. ш. 6.0001261186999874653° зх. д. / 37.39265415102037338; -6.0001261186999874653
Тип музей
пам'ятник[2]
жіночий монастир (1602)[1] і музей[1]
Статус спадщини Об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[2], Об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[1] і Об'єкт культурної спадщини Іспаніїd[1]
Частина від Seville old townd[1]
Країна Flag of Spain.svg Іспанія[2][1]
Розташування Севілья, Іспанія
Адреса 41001 Севілья, Плаза дель Музей, 9
Засновано 1835
Відкрито 1841
Відвідувачі 290 742 на один рік
Сайт www.museosdeandalucia.es
Музей красних мистецтв (Севілья). Карта розташування: Іспанія
Музей красних мистецтв (Севілья)
Музей красних мистецтв (Севілья) (Іспанія)
Map
CMNS: Музей красних мистецтв у Вікісховищі

Музей красних мистецтв, Севілья (ісп. Museo de Bellas Artes de Sevilla) — другий за значимістю художній музей у Іспанії за збірками вітчизняних художників після столичного музею Прадо у Мадриді.

Споруда музею[ред. | ред. код]

Король Фернандо ІІІ з армією відвоював місто у арабів у листопаді 1248 року і віддав земельну ділянку під монастир. Монастир, що належав ордену Мерсед Кальсада де ла Асунсьйон, заснував Петро Ноласко.

Перебудову монастирського комплексу розпочав Алонсо де Монрой, генерал ордена з 1602 року. Будівельними роботами керував архітектор Хуан де Овьєдо, що дотримувався стилю мудехар. Будівництво йшло з перервами і було завершене лише 1668 року. 1625 року в монастирі мешкав іспанський драматург Тірсо де Моліна, що був ченцем ордену Милосердя. За судовим рішенням його відправили у заслання із Мадрида у Севілью.

Військове захоплення міста вояками Наполеона Бонапарта 1810 року супроводжувалось грабунками мистецьких скарбів та пошкодженням споруд монастиря. По відновленню королівської влади був виданий наказ від 16 вересня 1835 року про заснування у спорудах колишнього монастиря Музею живопису. Новостворений музей підпорядкували севільській Академії мистецтв з 1849 року. Проведена інвентаризація нарахувала наявність 2050 творів мистецтва.

Комплекс споруд колишнього монастиря був перебудований у період 1868—1869 рр. Фасад на площу отримав декор у стилістиці пізнього класицизму. Був збережений лише головний портал у стилістиці бароко, що контрастував зі стриманим новим декором.

На 1993 рік від первісної колекції музею було збережено близько 300 творів.

В Севільї було засноване Товариство друзів Музею красних мистецтв, котре подбало про придбання для закладу декількох сотень експонатів, цікавих для музею.

Внутрішні дворики музею[ред. | ред. код]

Museo de Bellas Artes, Plaza de Museo, Seville - courtyard gardens - pond.jpg
  • Museo de Bellas Artes, Plaza de Museo, Seville - courtyard gardens trough columns.jpg
  • Museo de Bellas Artes 001.jpg
  • Museo de Bellas Artes, Plaza de Museo, Seville - courtyard gardens - pond.jpg
  • Sevilla2005July 100.jpg

Зали експозицій[ред. | ред. код]

Декор стелі колишнього монастирського храму

Іспанські майстри в музейній збірці[ред. | ред. код]

Франсіско Баррера. «Весна», серія «Пори року», 1638 р.
Дієго Веласкес. «Святий Ільдефонсо отримує ризи від Богородиці», 1620 р.

Іспанські кольорові кахлі в музеї[ред. | ред. код]

Sevilla2005July 109.jpg
  • «Св. Інеса з Монепульчано» (кольорові кахлі)

    «Св. Інеса з Монепульчано» (кольорові кахлі)

  • Декоративне панно

    Декоративне панно

  • «Св. Клара з Монтефалько»

    «Св. Клара з Монтефалько»

  • Кольорові кахлі другої половини 17 ст. у внутрішньому дворику колишнього монастиря

    Кольорові кахлі другої половини 17 ст. у внутрішньому дворику колишнього монастиря

Західноєвропейські майстри інших країн[ред. | ред. код]

Себастьян Вранкс. «Баталія у дюнах при Ньюпорті» (Тридцятирічна війна), 1640 р.

Майстри Іспанії 18—19 ст.[ред. | ред. код]

Хосе Кордеро Вільєгас. «Смерть матадора» (1884 р.
  • Худ. Бернардо Герман де Льоренте. «Принц Феліпе дитиною, майбутній герцог Пармський», 1730 р.

    Худ. Бернардо Герман де Льоренте. «Принц Феліпе дитиною, майбутній герцог Пармський», 1730 р.

  • Мануель Баррон і Карільо. «Природний грот у Куева дель Гато. Андалузія», 1860 р.

    Мануель Баррон і Карільо. «Природний грот у Куева дель Гато. Андалузія», 1860 р.

  • Мануель Гарсія і Родрігес. «Севільський Алькасар», 1921 р.

    Мануель Гарсія і Родрігес. «Севільський Алькасар», 1921 р.

  • Хосе Гарсія Рамос. «Булеріас» (швидкий фламенко), 1884 р.

    Хосе Гарсія Рамос. «Булеріас» (швидкий фламенко), 1884 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Digital Guide to the Cultural Heritage of Andalusia
  2. ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей красних мистецтв (Севілья)

Джерела[ред. | ред. код]

  • [1] офіційний сайт музею
  • Никитюк О.Д. Кордова Гранада Севилья (древние центры Андалусии) / Редактор Л.М.Азарова, художественный редактор Л.А.Иванова. — М.: Искусство, 1972. — 190 с. — (Города и музеи мира). — 50 000 экз.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Музей_красних_мистецтв_(Севілья)&oldid=38097802