Музей окупації Латвії
Музей окупації Латвії  | |
|---|---|
| латис. Latvijas Okupācijas muzejs | |
 | |
| 56°56′49″ пн. ш. 24°06′23″ сх. д. / 56.94694444447222281° пн. ш. 24.10652777780555667° сх. д.Координати: 56°56′49″ пн. ш. 24°06′23″ сх. д. / 56.94694444447222281° пн. ш. 24.10652777780555667° сх. д. | |
| Тип | історичний |
| Країна |
 Латвія[1] |
| Розташування | Площа Латиських стрільцівd |
| Адреса | пл. Стрільців, 1 |
| Засновано | 1993[2] |
| Фонд | 64 487[2] |
| Відвідувачі | понад 100 тисяч осіб (щороку) |
| Директор | Гундега Міцхела |
| Сайт | occupationmuseum.lv |
  Музей окупації Латвії (Латвія) | |
 | |
 Музей окупації Латвії у Вікісховищі | |
Музе́й окупа́ції Ла́твії (латис. Latvijas Okupācijas muzejs) — музей у столиці Латвії місті Рига, присвячений висвітленню становища Латвії під час окупації 1940—91 років.
Загальні дані[ред. | ред. код]
Музейний заклад міститься в модерній будівлі в середмісті й розташований за адресою пл. Стрільців, 1, Рига LV-1050, Латвія. Раніше в будівлі, спеціально зведеній у 1971 році, містився Меморіальний музей Червоних латиських стрільців, що був філією Латвійського Музею революції, але з виходом Латвії зі складу Радянського Союзу на початку 1990-х ці музейні заклади припинили своє існування з об'єктивних причин.
Режим роботи музею:
- від 1 травня до 30 жовтня — щодня від 11.00 до 18.00;
- від 1 жовтня до 30 квітня — щодня від 11.00 до 17.00;
- вихідний день — щопонеділка.
Вхід до музею є безкоштовним.
Директором музейного закладу є Гундега Міцхела.
З історії та діяльності музею[ред. | ред. код]
Музей окупації Латвії був заснований у 1993 році Фондом (від 2006-го — Асоціацією) Музею окупації. Музей був створений для того, щоб зрозуміти «складну історію Латвії XX сторіччя» та познайомити з «п'ятдесятирічною історією панування тоталітарних режимів у Латвії».
У дослідницькій роботі музею беруть участь вчені, як із самої Латвії, так і зі Швеції, Великої Британії, США, Росії. У рамках діяльності закладу реалізується низка дослідницьких проектів. Так, проект «Збір відеосвідчень осіб, які пережили депортацію» проводиться під егідою Єврокомісії в межах спецпрограми «Культура-2000».
Музеєм також створені пересувні виставки (декількома мовами):
- «Латвія у 1939–1991 рр.: від окупації до свободи» — експонується у школах та музеях Латвії;
- «Латвія повертається в Європу» — демонструвалася в Європі (у тому числі в будівлі Європарламенту[3]), Австралії, Канаді;
- «Латвія повертається у вільний світ» — експонувалася в США[4].
У музейному закладі проводяться тематичні зустрічі, вечори, інші заходи. Музей видає періодичне видання — «Щорічник Музею окупації Латвії».
Музей окупації Латвії включений до Державного дипломатичного протоколу Латвії — відтак його відвідання є обов'язковим для іноземних державних діячів, дипломатів та членів міжнародних організацій.
Щороку музей відвідують понад 100 тисяч осіб, більшість з яких є іноземцями.
Фонди та експозиція[ред. | ред. код]
.JPG)
Фонди Музею окупації Латвії налічують близько 30 тисяч документів, світлин, письмових, усних і матеріальних свідчень, що відображають історію країни від 1940 до 1991 року, а також пам'ятні речі з місць ув'язнення і так званих спецпоселень.
Музейна експозиція поділена її творцями на 3 етапи:
- «перший рік радянської окупації (1940-41)»;
- «окупація нацистською Німеччиною (1941-44)» — тут спеціальний відділ присвячений Голокосту на території Латвії;
- «повоєнна радянська окупація (1944-91)».
Скандали з відвідуванням[ред. | ред. код]
Музей окупації Латвії декілька разів потрапляв у повідомленні ЗМІ як причина скандальних чи неоднозначних ситуацій.
Так, у 2005 році Музей окупації Латвії відвідав посол Росії в цій країні Віктор Калюжний (Виктор Калюжный[ru]) і назвав експозицію «однобічною»[5]. Навіть сам факт відвідання закладу російським послом викликав обурення у низки політсил сучасної Росії[6].
А в середині грудня 2010 року у скандал з музеєм виявилась втягнутою висока українська офіційна делегація на чолі з Президентом України Віктором Януковичем. На 15-е і 16-е грудня був запланований дводенний державний візит українського президента до Риги, але фактично в його ході статус заходу змінили на «офіційний», а сам пан Янукович повернувся до України у ніч проти 16 грудня. «Урізаною», таким чином, виявилася 2-га частина візиту — його 2-й день, у який передбачалось відвідання Музею окупації Латвії, що передбачене диппротоколом, проте, як повідомляє «Інтерфакс», посилаючись на своє джерело, українська делегація пропозицію відвідати музей відхилила (до того ж таки міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, за інформацією ЗМІ, заклад відвідав)[7].
Див. також[ред. | ред. код]
- День окупації Латвійської Республіки
- Музей комунізму (Прага)
- Музей радянської окупації (Тбілісі)
- Музей совєтської окупації
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б Muzeju statistika 2018 // Latvijas Atvērto datu portāls — Latvijas Republikas Kultūras ministrija.
- ↑ Вероніка Федоренко Окупація на експорт [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Бизнес & Балтия» № 191 (1069) від 2 жовтня 1998 року
- ↑ Музей окупації Латвії. Архів оригіналу за 5 грудня 2007. Процитовано 16 грудня 2010.
- ↑ Даниил Смирнов Калюжный посетил Музей оккупации. Но остался при своем мнении. [Архівовано 21 квітня 2008 у Wayback Machine.] «Час. Ежедневная газета Латвии.» 29.01.2005
- ↑ Полемика и дискуссии: № 5268: МИД РФ должен срочно дезавуировать посещение российским послом 'Музея оккупации Латвии". Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 16 грудня 2010.
- ↑ Візит президента України до Латвії скоротили. інф. Кореспондент.net (в рамках офіційної партнерської угоди з Українською службою Бі-Бі-Сі) за 16 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 21 січня 2011.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей окупації Латвії |
- Вебсторінка музею [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.) (латис.) (нім.) (рос.)
- Блог з описом музею та світлинами низки експонатів
- Експонати Музею окупації Латвії у базі Віртуального музею Гулага
|
