Музей українського народного декоративного мистецтва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національний музей українського народного декоративного мистецтва
Музей декоративного мистецтва.JPG
50°26′03″ пн. ш. 30°33′25″ сх. д. / 50.4343222° пн. ш. 30.5570139° сх. д. / 50.4343222; 30.5570139
Тип Музей
Розташування м. Київ, 01015, вул. Лаврська, 9, корпус 29
Засновано 1899 рік
Відкрито 1904
Режим роботи

з 10 до 18

Вихідний: вівторок
Фонд понад 78 тисяч
Директор Вялець Адріана Феодосіївна
Сайт mundm.kiev.ua

Національний музей українського народного декоративного мистецтва — один з найбільших художніх музеїв України. Розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщенні колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII — початку ХХ століть.

Історія закладу[ред.ред. код]

Історія колекції починається у 1899 р., коли у Києві відкрився перший публічний музей при сприянні Київського товариства старожитностей і мистецтв — Київський міський музей старожитностей і мистецтв.

У 1904 році заклад було перейменовано у Київський художньо-промисловий і науковий музей імені Імператора Миколи Олександровича.

У 1954 році виокремлюється збірка народного і декоративного мистецтва і на правах філіалу розміщується у лаврських приміщеннях.

У 1964 році філіал був перетворений на Державний музей українського народного декоративного мистецтва.

У 2010 році Постановою Президента України музею було надано статус Національного.

Колекція[ред.ред. код]

Фундаторами збірки були видатні вчені, сподвижники музейної справи: академік Микола Біляшівський (директор новоутвореного музею) та вчений-етнограф Данило Щербаківський (зав. етнографічного та історичного відділів). Ними було здійснено безліч експедицій по Україні, завдяки яким колекція народного мистецтва музею постійно зростала.

Нині музейну збірку складають понад 78 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України від XV століття до наших днів. Це різноманітні за матеріалом, формою, способом оздоблення і призначенням предмети.

Раритетами музейної збірки є глиняні кахлі XV–XVIII століть, гаптовані золотими та срібними нитками предмети церковного шитва XVIII століття, гутне скло XV–XVIII століть, вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України XVIII–XIX століть. Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів народного художника УкраїниМарії Приймаченко, яка становить понад 500 казково-фантастичних композицій.

Експозиція[ред.ред. код]

В експозиції музею, яка займає площу 1500 м², представлено такі види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, кераміка, порцеляна і фаянс, писанкарство, декоративний розпис та іконопис.

Український рушник[ред.ред. код]

У першому залі музейної експозиції представлена колекція українських рушників. Щорічно експозиція залу змінюється, демонструючи почергово ткані та вишиті рушники, сучасні та стародавні витвори.

Народний іконопис[ред.ред. код]

У наступному залі відвідувач може побачити невелику, але цінну, збірку народних ікон XVIII — початку XX століття. Презентовані експонати дають змогу зрозуміти особливості народного іконопису саме українців.

Писанкарство[ред.ред. код]

Унікальна музейна колекція писанок налічує понад 4 тисячі одиниць збереження і має 100-літню історію. Це одне з найстаріших і найчисельніших зібрань в Україні. Воно репрезентує писанкарство кінця ХІХ — ХХІ ст. Колекція експонується за регіональним принципом, завдяки чому складається уявлення про особливості та розвиток писанкарства в усіх куточках Україні.

Український народний одяг[ред.ред. код]

Окрасою експозиції є комплекси українського народного вбрання XIX — початку ХХ століть всіх регіонів України, де в єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Привертають увагу головні убори, а також традиційні жіночі прикраси: дукачі, коралі, венеціанське намисто, вироби з бісеру.

Килимарство[ред.ред. код]

Широко представлено в експозиції музею килимарство України. Вражає функціональність та декоративне оздоблення експонатів. Традиції народного килимарства XVIII — XIX століть знаходять продовження у творах майстрів і професійних художників XX — XXI століття.

Художня обробка дерева[ред.ред. код]

У залі представлено широку географію виробів із дерева, які виявляють невичерпну фантазію українських народних майстрів. презентуються музичні інструменти, декоративні та ужиткові речі, які використовувалися українцями у побуті щоденно чи на свята, а також козацькі люльки та порохівниці XVIII століття.

Важливо звернути увагу в експозиції на напрестольний дерев'яний хрест Ларіона Іваницького у срібній оправі 1576 року, який на сьогодні є найбільш раннім з усіх досі відомих українських різьблених хрестів і найбільш ранньою датованою пам'яткою в колекції музею.

Творчість К. В. Білокур[ред.ред. код]

Затишний світлий зал (галерею Благовіщенської церкви) присвячено творчості народного художника України Катерини Білокур. Ім'я цієї видатної української художниці, назавжди вписане в історію не лише українського, але й світового мистецтва. Представлені роботи охоплюють всі періоди творчості художниці.

Декоративний розпис[ред.ред. код]

Значним художнім явищем народного мистецтва України є декоративний розпис, який представлено роботами таких майстрів, як Євмен Пшеченко, Василь Довгошия, Ганна Собачко-Шостак, Параска Власенко, Марфа Тимченко. Безмежна кількість імпровізацій рослинного орнаменту постають на роботах майстрів петриківського розпису.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]