Музей історичних коштовностей України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей історичних коштовностей України
Ковнировский корпус 2009.jpg
Тип музей
Розташування Україна Україна Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 12 (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника)
Засновано 1969
Директор Хардаєв Володимир Михайлович
Сайт nmiu-miku.org.ua

Музе́й істори́чних кошто́вностей Украї́ни (МІКУ) — один із провідних музеїв України і світу, тематика експозиції — історичні і мистецькі пам'ятки з дорогоцінних металів та коштовного каміння.

Музей є філіалом Національного музею історії України, відкритий для відвідувачів з 4 січня 1969 року на території Києво-Печерської Лаври.

Історія створення[ред.ред. код]

Скіфська пектораль з Товстої могили

Музей історичних коштовностей створено за урядовим наказом від 1963 року під назвою " Золота комора " як відділ Державного історичного музею УРСР[1]. Початкову колекцію було створено у відповідності до наказу передати з двадцяти музейних установ вироби з дорогоцінних металів і коштовного каміння[2]. Під новостворений музейний заклад було пристосовано корпус № 12 або Ковнірівський корпус (колишня монастирська пекарня і книжковий магазин).

Окрім переданих експонатів з музеїв, важливим внеском до стоверення Музею історичних коштовностей стали колекції знахідок (загалом понад 30.000 одиниць), що надійшли з Інституту археології АН УРСР[3].

16 листопада 2015 Колектив МІКУ висловив свою категоричну незгоду з даними наказами та новою структурою НМІУ та ліквідацію статусу колекції МІКУ, і вважає, що такі рішення директора НМІУ Сосновської Т. В. є помилковими і можуть призвести до невідворотних наслідків.[4][5]


Будівля музею[ред.ред. код]

Музей розташували у споруді XVIII століття, колишній монастирській пекарні, побудованій за проектом українського архітектора, кріпака монастиря Степана Ковніра. Ковнір працював у монастирі майже 40 років і це одна з оригінальних споруд будівничого, що навчався не в академії, а під час будівництва. На відміну від Йогана Шеделя, мистецької освіти в Європі отримати не міг. Тим більша вартість участі Ковніра в побудові лаврської дзвіниці, Кловського палацу та інших.

Фонди[ред.ред. код]

Нині фонд Музею нараховує понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з дорогоцінних металів і коштовного каміння. Експонати МІКУ є своєрідним коштовним літописом України від епохи бронзи і античності до сучасності. Експозицію музею виставлено в дев'яти залах за історико-хронологічним принципом.

Ремонт і нова експозиція[ред.ред. код]

У Музеї було проведено ремонт і оновлено експозицію у 2004 році при сприянні президента Леоніда Кучми[6]. В музеї було капітально відремонтовано будівлю, музей одержав сучасне експозиційне та фондове обладнання.

Експозиція[ред.ред. код]

  • Особливістю доби були замови скіфських володарів давньогрецьким ювелірам. Саме для них створені пектораль з Товстої Могили, срібні вази зі сценами побуту вельможного скифа (4 століття до н. е.), знайдені в сучасній Запорізькій області.
  • Надзвичайно мала збереженість ювелірних виробів доби Давньоруської держави. Музей експонує цікавий зразок домонгольської срібної вази, карбованої у високому рельєфі з визолоченням і черненням. Сюжет біблійний — цар Давид грає на арфі, поряд красуня Вірсавія в оточенні птахів і тварин (знайдена в Чернігові). До цього ж періоду відносяться жіноча діадема і золоті колти (скроневі сережки), знайденні під час археологічних розкопок в місті Київ.
  • Добу 17 століття і українського бароко репрезентують золоті і срібні оклади Євангелія, срібний посуд ювеліра Івана Равича 18 ст, зразків творів якого одиниці на теренах України. Ювеліри багато працювали за замовленням церковних ієрархів і православної церкви, могутнього феодала тих часів. В музеї можна бачити посохи пастирів, чаші для причастя, церковне вбрання з коштовних тканин, прикрашене перлами і коштовним камінням. До шедеврів збірки належать ювелірні вироби українських і вірменських майстрів 18 століття з використанням сканих візерунків.

До вартісних зразків барокового золотарства початку 18 ст. належать шати (золоті ризи) до ікони Дегтярівської Божої матері. Вони створені коштом гетьмана Івана Степановича Мазепи, де колись був і герб гетьмана у нижній частині риз[7].

Источник: http://primetour.ua/uk/excursions/museum/Muzey-istoricheskih-dragotsennostey-Ukrainyi-.html © «Первое экскурсионное бюро».

До творів іноземних майстрів відносяться піхва кинджалу, оздоблена слоновою кісткою і коштовним камінням (Іран, 18 ст.), ваза в техніці емалі (Московія, 17 ст.), жіночі прикраси майстрів Бухари 17 ст.

Відвідування[ред.ред. код]

Музей відкритий для відвідувачів з 10:00 до 16:45, щовівторка з 12:00. Вихідні дні — понеділок та остання п'ятниця кожного місяця. Вартість квитків: повний — 50 грн., пільговий — 30 грн. (студентів, школярів та пенсіонерів — громадян України), сімейний — 100 грн (для 4 осіб).[8]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей історичних коштовностей України

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]