Музей історії Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музей історії Києва
Портал:Музеї
Museum histori of Kyiv1.jpg
50°26′42″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.44513889002777773° пн. ш. 30.517638890027779297° сх. д. / 50.44513889002777773; 30.517638890027779297Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°31′03″ сх. д. / 50.44513889002777773° пн. ш. 30.517638890027779297° сх. д. / 50.44513889002777773; 30.517638890027779297
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування м. Київ
Адреса Вулиця Богдана Хмельницького, 7
Засновано 14 листопада 1978 року
Відкрито 26 травня 1982
Фонд 250 тис.
Сайт kyivhistorymuseum.org
Музей історії Києва. Карта розташування: Україна
Музей історії Києва
Музей історії Києва (Україна)

Музей історії Києва у Вікісховищі?

Музей історії Києва — музей, розміщений у Києві по вулиці Богдана Хмельницького, 7.

Історія[ред. | ред. код]

«Музей історії міста Києва» створено 14 листопада 1978 року та відкрито у першому кварталі 1979 року в «Будинку Петра I» на Подолі (вул. Костянтинівська, 6/8). Музейне зібрання на той час складалося з археологічних матеріалів, переданих Інститутом археології Академії наук УРСР, етнографічної та нумізматичної колекцій, колекції ікон, стародруків, поштових листівок, подарунків від підприємств, установ та мешканців Києва. За короткий проміжок часу фонди музею збільшилися до 36 тисяч одиниць. Через брак виставкової площі експонуватися могли лише 5-6% експонатів, тому музей було переміщено до Кловського палацу (пам’ятка архітектури національного значення XVIII століття по вул. Пилипа Орлика, 8) і відкрито 26 травня 1982 року у дні святкування 1500-річного ювілею міста.

У Кловському палаці Музей розміщувався більше двадцяти років та мав 18 експозиційних та актовий зали, адміністративні приміщення та фондосховища. За цей час Музей здобув славу одного з найкращих культурно-просвітницьких закладів столиці України і став візитною карткою стародавнього Києва. Однак, за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 506 від 11 серпня 2003 р., будівля Кловського палацу була передана Верховному Суду України. З 10 березня 2004 р. Музей було закрито для відвідувань і «переміщено» на 4 та 5 поверхи в Палац мистецтв «Український дім» по вул. Хрещатик, 2.

06 червня 2012 року під натиском громадськості у користування «Музею історії міста Києва» було передано будівлю торгово-офісного центру біля станції метро «Театральна» по вул. Богдана Хмельницького, 7, де з 22 серпня 2012 р. Музей історії міста Києва відновив експозиційно-виставкову діяльність, і нині функціонує як музейно-виставковий центр «Музей історії міста Києва».

Поточний стан справ та фонди[ред. | ред. код]

Нині «Музей історії міста Києва» функціонує у 2-х будівлях:

Музейно-виставковий центр «Музей історії міста Києва» (вул. Б. Хмельницького, 7). Використовується для постійної та тимчасових експозицій, адміністрації «Музею історії міста Києва» та його філій.

Український дім (вул. Хрещатик 2). 4, 5 поверхи використовуються для фондових сховищ, співробітників відділу фондів, наукових відділів музею та господарської служби.

На січень 2018 року музейне зібрання «Музею історії міста Києва» налічує понад 280 тисяч музейних предметів основного та майже 31 500 науково-допоміжного фондів і складається з археологічної, нумізматичної, етнографічної колекцій, а також з тематичних комплексів сучасного періоду. Це й київські пам’ятки пізньопалеолітичного періоду (Кирилівська стоянка), й археологічні знахідки кам’яної доби, доби бронзи (Трипільська культура), знайдені українськими вченими під час археологічних розкопок, здійснених на теренах Києва; рідкісні кам’яні візантійські іконки та унікальний фресковий живопис з розкопок князівського палацу Давнього Києва; реліквії київського самоврядування, зокрема, печатки київських ремісничих цехів. Окрасою зібрання є колекція стародруків XVI–XVII ст., колекції фаянсу та порцеляни Києво-Межигірської фабрики та фабрики Міклашевського, оригінальні комплекси-інтер’єри: дворянська вітальня початку ХІХ ст., музична вітальня з колекцією музичних інструментів кінця XVIII–поч. ХІХ ст., реміснича світлиця, швецька майстерня, фотоательє початку ХХ ст. Величезним здобутком науковців Музею є зібрання комплексів матеріалів Михайла Грушевського, Павла Скоропадського, великих вчених, авіаконструкторів, письменників: Ігоря Сікорського, Олега Антонова, Євгена та Бориса Патонів, Михаїла Булгакова, – імена яких відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Окрасою музейного зібрання є й колекція живопису: твори першого народного художника України Григорія Світлицького, живописні роботи видатних українських митців Сергія Шишка, Олександра Хвостенка-Хвостова, Тетяни Яблонської та багатьох інших.

Крім цього, музей має чотири виставкові зали для тимчасових виставок та конференц-зал на четвертому поверсі.

Експонати[ред. | ред. код]

Філії[ред. | ред. код]

Одним із вагомих набутків музею є його філії. Ця унікальна структура музейного об'єднання, яка десятиліттями складалася за найкращими європейськими зразками, вдало і органічно доповнює загальну концепцію музею, охоплюючи всі сторони історії, літератури, науки, мистецтва, суспільно-політичного життя міста від найдавніших часів до сьогодення. Літературне життя столиці презентують «Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова», «Київський музей Олександра Пушкіна» та «Музей Шолом-Алейхема». «Музей української діаспори» зібрав першорядну збірку творчого надбання сотень митців, учених, письменників, театральних діячів Києва, які за різних часів були вимушені залишити рідне місто і продовжували гідно представляти Україну за кордоном.

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, видатного українського вченого світового рівня і громадсько-політичного діяча, взяв на себе високу місію відродження національної свідомості українців і став одним із головних центрів грушевськознавства в Україні

«Музеї окупації Києва» пропонує новий погляд на окупаційні режими Києва. Експозиція музею відображає більшовицький режим окупації Києва 1918 р. та результати більшовицького терору 20-30-х рр. ХХ ст. Разом із тим репрезентовано окупаційний режим, встановлений нацистським загарбниками в Києві та висвітлено історію підпільних і партизанських об’єднань, які діяли на Київщині протягом II Світової війни.

У 2012 році до гурту філій долучився «Музей шістдесятництва». Музей відображає історичне місце і значення шістдесятництва в духовному розвитку українського суспільства другої половини ХХ ст., показує феномен шістдесятництва як переломного моменту в історії української культури радянського періоду. Після руїни і занепаду 1930-х-1950-х років це були перші кроки нонконформізму, непоступливості та впертої опозиції в літературі, образотворчому мистецтві, театрі, кіно та науці.

Контакти музею[ред. | ред. код]

Тел.: +380 (44) 520 28 22

Вул. Богдана Хмельницького, 7 (станція метро «Театральна»)

Сайт музею: http://kyivhistorymuseum.org/

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]