Музика Чорногорії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Музика Чорногорії
Держава Flag of Montenegro.svg Чорногорія
CMNS: Музика Чорногорії у Вікісховищі

Музика Чорногорії — один із найдавніших видів мистецтва народів, які населяють нинішню Чорногорію. Музична історія країни розпочинається з палеоліту.

Історія[ред. | ред. код]

The convent in Cetinje, Old Montenegro in 1889

Добою палеоліту датується знайдений кістяний свисток, найстаріший музичний інструмент, який коли-небудь знаходили в Європі.

З X століття розвивалася християнська літургічна музика. Найдавнішим композитором з Адріатичного узбережжя вважають композитора церковних співів X-XI століття Йована Дуклі. Наприкінці XII століття був написаний рукопис «Літопис Попа Дуклянина», в якому описувалося використання музичних інструментів у світському житті.

У монастирі Сент-Клари в Которі збереглися деякі літургії з XV століття. Музика Чорногорії занепала під час тривалої боротьби проти османів, населення було надто стурбоване своїм виживанням, щоб присвячувати себе культурній діяльності.

Чорногорська музика, як і вся музика регіону, пронизана впливом османської музики, а також слов'янськими, циганськими, албанськими, австро-угорськими та західними традиціями (останнім часом). Вона дуже близька до музики Сербії, її найближчого сусіда, з яким вона пов'язана історією, а також до музики, яка побутувала в колишній Югославії.

Епічні пісні[ред. | ред. код]

Багаторічна історія боротьби за свободу й незалежність чорногорців незмінно пов'язана з традиціями епічної поезії. Епічні пісні зазвичай звучали в супроводі гуслє, однострунного інструмента, на якому грав оповідач ("гусляр"), водночас співаючи чи декламуючи речетативом історії героїв та битв. Історично ці пісні мали величезну мотиваційну владу над населенням. Більшість творів у супроводі гуслє стосуються епохи Османської окупації та боротьби за звільнення від неї. Гуслярів поважали, як найкращих воїнів.

Найдавніше співоче товариство, яке дістало назву "Єднінство", було утворене в Которі в 1839 р. У 1870 р. на Цетинє почали створювати першу армійську музику. Небагато людей подавало заявки в оркестр, тому що бути солдатом у чорногорському суспільстві було значно важливіше, ніж бути музикантом.

Йован Іванішевич (1860—1889) був першим помітним композитором. Алекса Іванович та Драган Мілошевич, його наступники, стажувалися в Празі.

У XIX столітті в Которі почати відкривати співочі школи (католицькі релігійні та світські). Першу музичну школу в Чорногорії заснували 1934 року.

Народний чоловічий одяг чорногорців

Одні з перших музичних шкіл виникли в Цетинє та Подгориці.

Борислав Тамінджич, Сенад Гадевич, Жарко Міркович, Шпіро Огнєнович, Мірко Негош-Петрович та Йован Іванішевич сприяли поширенню та розвитку традиційної музики. Відомі сучасні композитори: Єлісавета Попович, Йован Мілошевич, Ілля Лакешич, Антун Хомен, Антон Погакар, Сречко Маркович, Світко Іванович, Джорджіе Радович, Бранко Зенович, Драган Ракич, Слободан Єрков, Мілівой Божович, Антун Копітович та інші.

Традиційна музика[ред. | ред. код]

Як і в Сербії, у Чорногорії була популярна сільська народна музика, пізніше сформувалася міська. У гірських районах побутувала пасторальна музика, яку виконували аерофонами. У регіонах Котора, старої Чорногорії та Санджака існували різні стилі.

Музичні інструменти[ред. | ред. код]

Сучасна музика[ред. | ред. код]

Сучасна музика дуже різноманітна і розвивається у багатьох напрямах. Використовується спадщина колишніх югославських композиторів.

Державним гімном Чорногорії є народна пісня «О, світла травнева зоре». Перед тим, як стати гімном, це була популярна пісня з багатьма варіантами тексту, найстаріший із них датується 1863 роком.

Найвідомішим рок-гуртом є «Перпер», а також «ДСТ», «Шосе». Наприкінці 90-х років також з'явилася течія альтернативного року, музикант Маноло Семафоро успішно представляє цю тенденцію.

Посилання[ред. | ред. код]