Мукачево

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мукачеве)
Перейти до: навігація, пошук
Мукачево
Mukachevo gerb.png Flag of Mukacheve.svg
Герб Мукачевого Прапор Мукачевого
Мукачівська ратуша
Мукачівська ратуша
Мукачево
Мукачево на мапі області
Мукачево на мапі області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Район Мукачівська міська рада
Код КОАТУУ 2110400000
Засноване 896
Магдебурзьке право 1445
Населення 85 963 (01.02.2017)[1]
Площа 27.9 км²
Поштові індекси 89600—619
Телефонний код +380-3131
Координати 48°26′43″ пн. ш. 22°43′02″ сх. д. / 48.44528° пн. ш. 22.71722° сх. д. / 48.44528; 22.71722Координати: 48°26′43″ пн. ш. 22°43′02″ сх. д. / 48.44528° пн. ш. 22.71722° сх. д. / 48.44528; 22.71722
Висота над рівнем моря 125 м
Водойма р. Латориця
День міста Остання неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Мукачеве
До обл./респ. центру
 - залізницею 63 км
 - автошляхами 42,3 км
До Києва
 - залізницею 791 км
 - автошляхами 767 км
Міська влада
Адреса 89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Пушкіна, 2
Веб-сторінка Мукачівська міська рада
Міський голова Балога Андрій Вікторович

Commons-logo.svg Мукачево у Вікісховищі

Залізничний вокзал

Мука́чево — місто обласного значення в Закарпатській області. Засноване 896 року. Міську владу очолює міський голова.

Більшість населення в Мукачевому — українці (77,1 %), також мешкають росіяни (9,0 %), угорці (8,5 %), німці (1,9 %), цигани (1,4 %) і євреї (0,4 %)[2].

Назва міста[ред.ред. код]

Назва міста походить від угорського слова «munkás» що значить працьовитий або працівник, оскільки угорці, долаючи карпатські гори, прикладали чимало зусиль, праці.

Назви міста іншими мовами: російською Мукачево, угорською Munkács [мункаач], словацькою і чеською Mukačevo [мукачево], польською Mukaczewo [мукачево], німецькою Munkatsch [мункач], на їдиш מונקאטש [мінкач, мункач], румунською Munceag, Muncaci, Muncaciu.

В українській мові донедавна вживалося декілька варіантів назви міста. На сайті Верховної Ради, а також у словниках назва міста подавалася як Мукачеве. Ця назва вважається нормативною[3][4]. На думку закарпатських філологів В. Добоша[5] та Г. Воронич[6], така форма є типовою для багатьох закарпатських топонімів середнього роду (також — Батьово, Порошково, Кайданово, Кольчино), натомість закінчення на «-е» з'явилося після приєднання Закарпаття до СРСР і вперше опубліковано в довіднику «Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ» (1947)[7][5].

Натомість на сайті Мукачівської міськради місто назване Мукачево[8]. Відповідне написання було закріплене рішенням міської ради м. Мукачева від 31 березня 2016 року[9]. Верховна Рада України 23 травня 2017 року 234 голосами прийняла проект постанови № 5188, за яким перейменувала місто Мукачеве на Мукачево.[10]

У низці джерел згадується також варіант назви чоловічого роду — Мукачів[11], в давніх джерелах — також Мукачово[12], у тому числі в І. Франка[5][13].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Мукачева

Понад 1100 років минуло з часу першої писемної згадки про місто. В літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід 896 року угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. 1263 року в грамоті королевича Іштвана V, сина короля Бели IV, ідеться про те, що село Чинадійово розташовано вище від міста Мукачева.

Під час завоювання угорців на місці сьогоднішнього замку була збудована фортеця з дерев'яної палі. Король Стефан І Святий надавав замку особливої важливості та зміцнив стіни, а король Ласло Святий продовжив цю працю, збудував навколо кам'яну стіну. 1339 року Федір II Коріятович розширив замок, навколо нього вирив яму і заповнили її водою, а на внутрішньому боці ями збудували частокіл (угор. palánk — звідси й назва замка Паланок).

1352 року в районі Підгорян (один з сучасних районів міста) комендант замку Де́же зупинив татарську навалу хана Атламоша, загін розбив, а самого хана взяв у полон і в замку стратив.

Мукачево виникло на перехресті історично сформованих торгових шляхів. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета дала місту грамоту, за якою воно дістало статус привілейованого й одержало дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина, патрона міста. Печатка призначалася для засвідчення актів купівлі-продажу виноградників. 1445 року володар домінії та Мукачівського замку Янош Гуняді надав Мукачеву Магдебурзьке право, отримавши сполучення з Львовом, Галичиною, Поділлям.

Місто входило до складу Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського Союзу. Тепер воно у складі незалежної Української держави.

Карта міста та його околиць, 1831 рік

Місто та його околиці відомі своїми монастирями. Це Мукачівський жіночий православний монастир, у якому зібрано величезну за кількістю книг бібліотеку; Домбокський жіночий православний монастир, Ракошинський чоловічий православний монастир. Велику історичну та архітектурну цінність має замок сім'ї Шенборн, з його оригінальністю архітектурного стилю, а також Мукачівська ратуша. 4 грудня 1872 було відкрито ділянку Батьово-Мукачево Угорської Північно-Східної залізниці. Згодом було збудовано залізницю Мукачево-Лавочне і Лавочне-Стрий (1887[14], де з'єдналась із Залізницею Ерцгерцога Альбрехта, Дністрянською залізницею.

21 березня 1919 року в Будапешті, а того ж вечора в Мукачеві, було проголошено радянську владу на Закарпатській Україні та створено її виконавчий комітет — міський Директоріум. З-поміж колишніх військовополонених та робітників Мукачева формувалася Червона гвардія. Однак радянська влада в Угорщині і на Закарпатті довго не протрималась. 28 квітня 1919 року Мукачево було окуповане румунськими військами, а через два місяці військами новоутвореної Чехословацької республіки[15].

У новітній історії місто прославилось під час виборів міського голови у 2004 році, які було сфальсифіковано.

Єврейська громада[ред.ред. код]

Євреї почали селитися в Мукачеві, що входило до складу угорських земель імперії Габсбургів, у середині XVII століття. Аристократичне сімейство Шенборн, що володіло Мукачевом із 1711 року, охоче приваблювало до міста євреїв, наклавши на них лише податок за проживання. 1891 року в Мукачеві проживало 5049 євреїв (47,9 % населення), в 1910 — 7675 (44 %), в 1921 — 10 012 (48 %), в 1930 — 11 241 єврей (43 %). Після окупації Угорщини німецькими військами у квітні 1944 в Мукачеві було створено два гетто. Наприкінці квітня — початку травня 1944 вони були ліквідовані і в'язнів депортували до Аушвіца.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване в центральній частині Закарпатської області України та за своїм економічним потенціалом та кількістю населення займає друге місце в області після її адміністративного центру — м. Ужгорода.

Мукачево є містом обласного значення Закарпатської області, що розміщене на відстані 42 км від обласного центру та адміністративним центром однойменного Мукачівського району. Місто розташоване на стику відрогів вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, займає досить велику, щільно забудовану територію вздовж річки Латориця.

Річка Латориця ділить Мукачево на правобережну (центральну) і лівобережну частини

Завдяки винятково вигідному топографічному і геополітичному місце розташуванню (за 40-50 км від кордонів з Угорською і Словацькою Республіками, і відповідно 90-100 км від кордонів з Румунією і Польщею), Мукачево є транспортним вузлом міжнародних магістралей. Місто перетинають залізничні магістралі: Москва-Київ-Будапешт-Белград-Рим і (Москва-Київ-Братислава-Прага-Відень) та автомобільні траси E50, E58, E81 та E471: Київ-Будапешт-Відень і Київ-Прага.

Значна частина житлових будівель є на лівобережній частині ріки. Тут проходить залізнична лінія та на південно-східному боці — промислова зона. Мукачево є «секстаполісом», що означає — шість міст. Це колишні поселення Росвигова, Підмонастиря, Паланку, Підзамку, Підгороду та самого Мукачева.

Навколишні гори — Галіш, Ловачка (див. також Ловачка (заповідне урочище)), Червона, Чернеча, Сороча, Попова, Павлова і Велика. Гора Червона Гірка на околиці Мукачева — найпівнічніша у світі місцевість, де ще кілька років тому вирощували чай[16].

Клімат[ред.ред. код]

Мукачево має помірний клімат (Кеппен: Dfb). Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 20,0 °C (68 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою –1,5 °C (27,1 °F)

Клімат Мукачева
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 0,6 3 9 15,9 21 23,8 25,7 25,2 21,1 15,4 8 2,8 14,3
Середня температура, °C −2,7 −0,5 4,5 10,5 15,3 18,2 20,0 19,4 15,5 10,2 4,7 0,1 9,6
Абсолютний мінімум, °C −5,9 −4 0 5,1 9,6 12,7 14,3 13,6 10 5,1 1,4 −2,5 5
Норма опадів, мм 46 39 40 47 70 87 78 70 50 46 51 59 683
Джерело: [4]

Населення[ред.ред. код]

Історична динаміка національного складу за даними переписів, %

1930[17] 1959[18] 1989[19] 2001[19]
українці  29,4  56,9  70,2  77,1
росіяни    15,9  14,9  9,0
угорці  25,3  14,9  8,5  8,5
німці  4,5    1,0  1,9
цигани      2,5  1,4
євреї  40,3  5,8  1,5  0,4

Мова[ред.ред. код]

Населення за рідною мовою (2001)
українська мова російська німецька угорська
77,63 % 10,72 % 1,12 % 9,64 %

Економіка та зайнятість[ред.ред. код]

Основні галузі — виробництво меблів, спортивного спорядження, виробництво електроенергії, виробництво електричного та електронного устаткування (завод «Флекстронікс»), сільське господарство та харчова промисловість.

Спорт[ред.ред. код]

2 басейни: Авангард та ДЮСШ[20].

Відомі особи[ред.ред. код]

Політики, громадські діячі[ред.ред. код]

  • Андрелла Михайло, (літературний псевдонім — Оросвигівський) — (16371710) — громадський та церковний діяч, український письменник-полеміст.
  • Кальник Віктор Мартинович — депутат Верховної Ради України 13 скликання (1994—1998), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Грецькій Республіці (04.2001-08.2005), в Республіці Албанія (01.2002-08.2005), в Республіці Болгарія (04.2007-04.2011).

Військовики[ред.ред. код]

Вчені[ред.ред. код]

Митці[ред.ред. код]

У Мукачеві працюють[21]:

Заслужені працівники культури України:

Заслужені діячі мистецтв України:

Заслужені художники України:

Заслужені артисти України:

  • Юрій Горуля — артист Закарпатського обласного російського драматичного театру.
  • Валерій Столяров — артист Закарпатського обласного російського драматичного театру.
  • Василь Фурдь — артист Закарпатського обласного російського драматичного театру.

Народні артисти України:

Спортсмени[ред.ред. код]

Церковники[ред.ред. код]

Інші[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

ЗМІ[ред.ред. код]

Газети[ред.ред. код]

  • «Новини Мукачева»
  • «Мукачівська Ратуша» (офіційна Мукачівського міськвиконкому)

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятки Мукачева

Традиції[ред.ред. код]

Щороку в січні напередодні дня святого Василя в місті проводиться фестиваль «Червене вино». Гості фестивалю мають змогу безкоштовно продегустувати, а також придбати вина від приватних виноробів та відомих компаній. Окрім того, «Червене вино» — це ще й справжнє народне свято з колядками, щедрівками та подарунками.

За роки проведення фестивалю «Червене вино» кількість його учасників та відвідувачів збільшилась настільки, що міська влада з січня 2016 року перенесла місце його проведення з центру міста — вулиці Миру до Комсомольского парку. Нова площадка проведення має більшу територію ніж центральна площа та прилеглі вулиці і має великий потенціал для подальшого розвитку. Нова локація Фестивалю отримала схвальні відгуки, як від городян, так і від туристів.

Освіта[ред.ред. код]

З 1958 в Мукачеві функціонує еколого-натуралістичний центр учнівської молоді (колишня Станція юних натуралістів), завданням якого є екологічне виховання дітей. Вихованці Центру, брали активну участь у багатьох конкурсах (від міського до міжнародного рівня), в яких мають значні досягнення та систематичні перемоги.

Туризм

Місто має високий туристичний потенціал особливо в екскурсійному напрямку, як для українських туристів, так і для іноземців. Українці люблять приїжджати сюди для огляду Замку «Паланок», жіночого Свято-Миколаївського монастиря, а також центру міста з його вулицями вимощеними бруківкою і затишними кафе. Іноземні туристи (в основному угорці та словаки) приїздять сюди для ознайомлення з історичними подіями, які мали місце в цьому регіоні в розрізі історії їх країн.

Останні 3-4 роки в Мукачеві спостерігається сплеск розвитку подієвого туризму особливо коштом фестивалю «Червене вино», чайного факультету на «Червоній горі» та іншим подіям.

Деякі локації на території Мукачева входять до складу відомих туристичних маршрутів, таких як: Гастрономічний шлях, Винний шлях, Медовий шлях Закарпаття.

У місті працює понад 20 готелів різного рівня зірковості, а також десяток туристичних компаній та екскурсійних бюро.

Самі мукачівці переважно відпочивають на пляжах річки Латориців, а також в Лісарні і на берегах правої притоки Латориці — річки Визниця.

Цвинтарі Мукачева[ред.ред. код]

У місті є чотири цвинтарі: цвинтар вулицею Миру[23], на автошляху Мукачево — Іршава, по вулиці Матросова та по вулиці Данила Галицького. На останньому поховані:

Галерея[ред.ред. код]

Панорама Мукачева. Вигляд із Замкової гори
Палац князів Ракоці / Шенборнів. Нині Мукачівський художній інститут 
Замок «Паланок». Вигляд на мур верхнього двору 
Церква Почаївської ікони Божої Матері 
Вид на Мукачівський монастир та один з його мурів 
Каплиця на території Мукачівського монастиря 
Церква Зіслання Святого Духа 
Вітраж церкви Зіслання Святого Духа 
Якір біля північного транспортного мосту 
Фонтан у парку ім. М.Горького 
Вид на північний транспортний міст та Латорицю вгору за течією 
Мукачівська вуличка 
Пам’ятник закарпатцям, які загинули в Афганістані у 1980-1989, вул. Федорова 

Панорами міста[ред.ред. код]

Панорама замку Паланок
Панорама замку Паланок та міста

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. ГУС у Закарпатській області
  2. Державний комітет статистики України
  3. [1]
  4. [2]
  5. а б в В. І. Добош. Проблеми правописної нормалізації назв населених пунктів Закарпаття. // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні. Матеріали науково-практичнї конференції — Ужгород, 1993.
  6. [Ганна Воронич. Карпатські географічні назви в лещатах літературної стандартизації // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 25. — Ужгород, 2011]
  7. Про походження назви міста Мукачево. Ні мyка, ні мукa
  8. [3]
  9. Рішення № 1147 Мукачівської міської ради
  10. Рада перейменувала Мукачево // Українська правда. — 2017. — 23 травня
  11. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2006. С. 258.
  12. Угроруські літописні записки // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1911. — Т. 106. — Кн. 4. — С. 73-82
  13. Франко І. Карпаторуська література XVII—XVIII віків // Твори у 20 томах — Т.16 — К., 1955 — с.318
  14. Перші залізниці на українській землі
  15. Історія Мукачева
  16. На Закарпатті занепадає чайна плантація, яку посадили ще за вказівкою Йосипа Сталіна (uzhgorod.net.ua, 13 вересня 2007)
  17. П. Стерчо — Карпато-Українська держава. Розділ 3. Національно-державне будівництво
  18. Кабузан В. М. — Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год Форм. этн. и политических границ укр. этноса. Ин-т рос. истории РАН. М. Наука, 2006.
  19. а б кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  20. Басейни у Мукачеві: ДЮСШ VS Авангард (фото). Процитовано 2017-03-26. 
  21. http://www.muklib.mk.uz.ua/mukachevo/muk_cultura.html
  22. Mielec- Miasta Partnerskie [Mielec - Partnership Cities]. Oficjalny serwis Urzędu Miejskiego w Mielcu [Mielec City Council] Flag of Poland.svg (Polish). Архів оригіналу за 2013-08-21. Процитовано 2017-05-24. 
  23. Культові споруди Мукачівщини. Процитовано 2017-03-26. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]