Мультимедійна журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мультимедійна журналістика — напрямок у сучасній журналістиці, в основі якого лежить поширення контенту через два і більше каналів комунікації або у декількох форматах через мережу Інтернет[1]. Це явище тісно пов'язане з процесом конвергенції у ЗМІ, який забезпечує злиття технологій, що використовуються для передачі даних, і злиття різних типів медіа[2]. Мультимедійна журналістика мала великий вплив на процес створення і споживання контенту.

Коротка історія мультимедійної журналістики[ред. | ред. код]

Повноцінній мультимедіатизаціі журналістики передувало прагнення людини поєднувати різні способи і канали інформації. Про це свідчить, наприклад, характер протожурналістики у Стародавньому Римі. Перші інформаційні повідомлення (афіші, оголошення) висікалися на камені, міді і мармурі або виводилися на спеціально для цього вибілених стінах будинків, або на дерев'яних дощечках[3]. Подібні носії інформації могли включати в себе, окрім тексту, малюнки і барельєфи, що свідчить не тільки про використання різних платформ мовлення, а й конвергенції як мінімум двох способів комунікації — письмової та візуальної[4].

Більш серйозно процес мультимедіатизаціі ЗМІ помітний вже тільки в XX столітті на прикладі випадків злиття радіо і друку, коли газетні новини виконувалися диктором, або використання раннім телебаченням формату «мильних опер», від початку популярному на радіо[5].

По-справжньому серйозний поштовх розвитку мультимедійної журналістки дала поява і широке поширення мережі Інтернет, починаючи з 90-их років XX століття вона розвивається безперервно[4]. Тоді ж більш однозначно проявився перехід від конвергенції, як механічного з'єднання різнорідних інформаційних середовищ, до мультимедійності, що з'єднує нові форми і методи роботи журналіста[6]. Однак і цей процес вимагав часу, спочатку друковані видання, що виходили в інтернет, не мали свого сайту, а обмежувалися електронними версіями у звичайному текстовому файлі[7]. З появою у 1994 році першого інтернет-браузера почали формуватися мультимедійні сайти видань, які виконували в основному представницькі функції і могли бути наповнені лише довідковою інформацією про авторів і редакції. Матеріали часто публікувалися у вигляді анонса або у скороченій версії. Журналістика намагалася адаптуватися під новий формат. І одним з етапів адаптації стало створення спільних проектів з іншими ЗМІ і онлайновими службами. Поступово, на рубежі XX і XXI століть сайти стають «складнішими», наповнюються мультимедійним контентом, з'являється можливість додавати голосування, рейтинги. Майданчики в Інтернеті починають конкурувати зі «старими», традиційними ЗМІ, з'являються онлайн-проекти, які від самого початку не мають «офлайн» версії, в Росії це були, наприклад, проекти Газета.Ru і Lenta.Ru. До того ж, стала очевидною інвестиційна привабливість інтернет-видань, відносно недорогих, які володіють широким інформаційно-комунікативним потенціалом[8]. З 2005 року сайти видань починають набувати статусу повноцінних ЗМІ, інтернет-аудиторія на той час з 1999 року зросла на 350 %. На ринку паперових газет паралельно спостерігалося падіння тиражів і відтік рекламодавців. У відповідь на ці виклики редакції друкованих видань починають реконструювати свої сайти, створювати та публікувати контент за новими законами онлайну, створюють окремі інтернет-редакції.

Мультимедійна журналістика сьогодні[ред. | ред. код]

Наразі мультимедійна журналістика міцно утвердилася як окремий напрямок у журналістиці, вона зробила серйозний вплив на специфіку створення контенту, на роботу редакції і характер споживання інформації.

Вплив на контент[ред. | ред. код]

Сьогодні у користувачів є можливість брати участь у створенні контенту, розвивається блогосфера, соціальні мережі, що створює високу конкуренцію між професійними журналістами і друкарськими користувачами. Для підтримки цієї конкуренції засобам масової інформації доводиться залучати і утримувати увагу читача новими способами, як правило, візуальними — інфографіка, ілюстрації, фотографії. У цій ситуації народжується також головний жанр мультимедійної журналістики — мультимедійний лонгрид. Він виникає в умовах поступової втрати користувачем здатності до лінійного сприйняття тексту, тому текст необхідно візуалізувати, зробити з нього комплекс з тексту, інфографіки, відеороликів, інтерактивних ілюстрацій, вбудованих цитат і таке інше. Все це покликане «занурити» читача в подієвий ряд матеріалу, створити у нього ефект присутності. Власне текст безпосередньо перестає бути ключовим елементом[9].

Вплив на роботу редакції[ред. | ред. код]

Специфіка створення контенту у межах мультимедійної журналістки задала певні правила і для роботи редакції. Оскільки сьогодні для споживача ключовими факторами є швидкість і різноманітність способів подачі інформації, в редакції виникла потреба в роботі «універсального журналіста». Такий фахівець виробляє (не пакує) контент, використовуючи один з або відразу кілька методів — запис відео, аудіо, він може фотографувати, брати невеликі інтерв'ю — універсальний журналіст не створює чисту «статтю» або «сюжет», він постачає до редакції «сировину», з якої потім буде зроблено матеріал. Він здатний працювати для будь-якої платформи, може бути не закріплений за конкретним ЗМІ, що істотно заощаджує ресурси[10].

Критика[ред. | ред. код]

Мультимедіатизація журналістики принципово змінює традиційні функції професійного журналіста і редакції. Перед редакціями постає питання, як мотивувати журналістів виконувати за ті ж гроші новий (і часто більш складний) набір завдань[11]. До того ж збільшується маса вторинної, «клонованої» інформації, зменшується поле для творчої самореалізації журналіста. Скорочення штату і вимога високої швидкості створення інформації породжує певні психологічні проблеми — стрес, підвищену напруженість[12].


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deuze M. What is Multimedia Journalism? // Journalism Studies. 2004. https://www.researchgate.net/publication/249689904_What_Is_Journalism_Professional_Identity_and_Ideology_of_Journalists_Reconsidered
  2. Вартанова, Е. Л. До чого призводить конвергенція у ЗМІ? / Е. Л. Вартанова // Розвиток інформаційного суспільства в Росії. Т. 1. Теорія і практика. — Спб., 2001. http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/bpa/b59df6463a315de4c32568fd0038da32
  3. Лыткина Л. В. История протожурналистики древних цивилизаций. Часть 2. Типи комунікацій еліністичних держав і Давнього Рима. // Управлінське консультування. 2016;(7): C.175-185 https://cyberleninka.ru/article/n/istoriya-protozhurnalistiki-drevnih-tsivilizatsiy-chast-2-tipy-kommunikatsiy-ellinisticheskih-gosudarstv-i-drevnego-rima
  4. а б Мультимедійна журналістика: підручник для вузів / под заг. ред. А. Г. Качкаєвої, С. А. Шомової // Нац. досл. ун-т «Вища школа економіки». — М.: Вид. дом Вищої школи економіки, 2017 https://id.hse.ru/data/2017/08/23/1174253484/Мультимед.журн._текст_сайт.pdf
  5. Зінов'єв І. В. Можливості мультимедійної журналістики на сучасному етапі розвитку російських мас-медіа.// «Знак: проблемне поле медіаосвіти», 2012. — № 1(9). — с. 82-85 https://cyberleninka.ru/article/n/vozmozhnosti-multimediynoy-zhurnalistiki-na-sovremennom-etape-razvitiya-rossiyskih-mass-media
  6. Зінов'єв І. В. Можливості мультимедійної журналістики на сучасному етапі розвитку російських мас-медіа.// «Знак: проблемне поле медіаосвіти», 2012. — № 1(9). — с. 82-85 https://cyberleninka.ru/article/n/vozmozhnosti-multimediynoy-zhurnalistiki-na-sovremennom-etape-razvitiya-rossiyskih-mass-media
  7. Уланова М. А. Інтернет-журналістика. М.: Аспект-Прес, 2014. С. 15.http://www.studentlibrary.ru/book/ISBN9785756707397.html
  8. Інтернет-ЗМІ: Теорія і практика / під ред. М. М. Лукіної. М.: Аспект Прес, 2011.
  9. Горшкова М. С., Юферєва А. С. Мультимедійні лонгриди как формат в інтернет-журналістиці: аналіз специфічних особливостей. // Знак: Проблемне поле медіаосвіти. 2018;1(27): С.105-110. https://elibrary.ru/item.asp?id=32633839
  10. Журналістика і конвергенція: чому і як традиційні ЗМІ перетворюються на мультимедійні / під ред. А. Г. Качкаєвої. — М.:, 2010. https://www.hse.ru/pubs/share/direct/document/78706064
  11. Журналістика і конвергенція: чому і як традиційні ЗМІ перетворюються на мультимедійні / під ред. А. Г. Качкаєвої. — М.:, 2010. https://www.hse.ru/pubs/share/direct/document/78706064
  12. Бастрон А. А., Жолудєва Е. В. Медіаконвергенція у ЗМІ: проблеми й перспективи їх рішення у журналістській освіті. Історія та архіви. 2016;(4): С.133-142 https://cyberleninka.ru/article/v/mediakonvergentsiya-v-smi-problemy-i-perspektivy-ih-resheniya-v-zhurnalistskom

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Deuze M. What is Multimedia Journalism//Journalism Studies.2004

Литкіна Л. В. Історія протожурналістики давніх цивілізацій. Частина 2.Типи комунікацій елліністичних держав і Стародавнього Риму.

Мультимедійна журналістика: підручник для вузів / під заг. ред. А. Г. Качкаєвої, С. А. Шомової

Зінов'єв І. В. Можливості мультимедійної журналістики на сучасному етапі розвитку російських мас-медіа.

Уланова М. А. Інтернет-журналістика.

Горшкова М. С., Юферєва А. С. Мультимедійні лонгріди як формат в інтернет-журналістиці: аналіз специфічних особливостей.

Журналістика і конвергенція: чому і як традиційні ЗМІ перетворюються в мультимедійні / під ред. А. Г. Качкаєвої

Бастрон А. А., Жолудєва Е. В. Медіаконвергенції у ЗМІ: проблеми і перспективи їх вирішення в журналістській освіті.