Перейти до вмісту

Мулік Василь Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мулік Василь Леонтійович
 Підполковник
Василь Мулік на церемонії вручення ордену Народний герой України у Маріуполі
Загальна інформація
Народження30 серпня 1983(1983-08-30) (42 роки)
Чехословаччина
Alma MaterХНУПС ім. І. Кожедуба
Військова служба
Роки службиз 2004
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Армійська авіація
Формування
Війни / битви
Командування
Командир вертольота Мі-8
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Зовнішні відеофайли
 "Дякую вам, нікчеми, які втекли від призову", – народний герой України Василь Мулік на YouTube // Громадське ТБ Приазов'я, 3 квітня 2017

Васи́ль Лео́нтійович Му́лік (нар. 30 серпня 1983(19830830)) — український військовий льотчик, підполковник Збройних сил України, командир вертольота Мі-8, учасник російсько-української війни та миротворчих операцій в Африці.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1983 року в Чехословаччині, де на той час служив батько-вертолітник. Звідти батька перевели у Броди на Львівщину. В старших класах школи Василь вирішив йти по його стопах — в авіацію.

2004 року закінчив Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба. Направлений для подальшого проходження служби другим пілотом вертольоту у Броди, в 3-й полк армійської авіації, який 2012 року переформатований у 16-ту окрему бригаду армійської авіації Сухопутних військ, в/ч А2595. 2007 року вперше брав участь у миротворчій місії в Африці, по тому було ще кілька ротацій. З 2008 — командир вертольоту Мі-8.

З початком російської збройної агресії проти України з 15 березня 2014 виконує завдання на Сході України: Краматорськ, Слов'янськ, Амвросіївка, Старобешеве, Савур-могила, Іловайськ. Екіпаж вертольота Мі-8 — пілот Василь Мулік, другий пілот Андрій Абракітов і бортовий технік Сергій Кужелюк — виконував повітряне патрулювання, доставлення вантажів та особового складу, евакуацію поранених із зони проведення АТО. 5–6 годин нальоту за день тоді були нормою. 31 серпня 2014 екіпаж Муліка доставив поранених з «Іловайського котла», серед яких були шість важких, у польовий госпіталь в Розівку. Увечері знову вилетіли за пораненими, і в районі Волновахи потрапили під обстріл терористів з ПЗРК. Завдяки тому, що борттехнік вчасно помітив пуск ракети, пілоту майору Муліку вдалося вийти з-під удару, зробивши крен на 90 градусів і врятувавши життя екіпажа та гелікоптер.

У 2015 році батько Василя також почав літати в зону проведення антитерористичної операції, де неодноразово зустрічався із сином під час виконання бойових завдань.

2 квітня 2017 в Маріуполі, під час 22-ї церемонії нагородження орденом «Народний Герой України», військовий льотчик майор Мулік високо оцінив українських військовиків, які воюють на землі, а також із сарказмом висловився про тих чоловіків, які йшли на всілякі хитрощі, щоб втекти від призову. Ця промова викликала резонанс у суспільстві.

Разом з дружиною виховує доньку.

У липні 2021 року у видавництві «Білка» вийшла його книга «Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки» про участь у війні на сході України та у миротворчих місіях ООН.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 8 жовтня 2015 у Wayback Machine.] на сайті Президента України
  2. Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 123/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. У Маріуполі відбулась церемонія нагородження орденом «Народний герой України». Фото // Народна армія, 3 квітня 2017. Архів оригіналу за 31 серпня 2017. Процитовано 31 серпня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]