Мунджамьон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мунджамьон


21-й Тхеван Когурьо
491 — 519
Попередник: Чансу
Наступник: Анжан
 
Народження: 5 століття
Смерть: 519
Країна: Когурьо
Релігія: буддизм
Батько: Jodad
Діти: Анжан і Анвон

Мунджамьон (кор. 문자명, 文咨明, Munja-myeong, Munja-myŏng; пом. 519) — корейський ван, двадцять перший правитель держави Когурьо періоду Трьох держав.

Біографія[ред. | ред. код]

Був сином спадкоємця престолу, сина вана Чансу, Джоди, який помер раніше за свого батька[1], тому 491 року, після смерті Чансу, трон зайняв Мунджамьон.

За свого правління Мунджамьон підтримував і розвивав дипломатичні зв'язки з Північною Вей, Південною Ці та Лян[2]. Користуючись дружніми стосунками з північними сусідами, ван Когурьо продовжив зміцнювати свою владу на Корейському півострові[3].

494 року до Когурьо було приєднано рештки держави Пуйо, яка припинила своє існування під ударами кочових племен мохе[3]. Тим часом посилився союз Пекче та Сілли в їхній спільній боротьбі проти Когурьо[4][5]. Зокрема 505 року Пекче, мобілізувавши близько 3 000 вояків, здійснила напад на кордони Когурьо. Наступного року Мунджамьон завдав удару у відповідь, однак успіху не мав через голод, що спалахнув у його країні[4].

Подібно до свого діда ван Мунджамьон підтримував буддизм у Когурьо, який прийшов до країни ще за правління вана Сосуріма[2].

Помер 519 року, після чого трон зайняв його старший син Анжан[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Chong-uk, Yi (2005). Koguryŏ-ŭi yŏksa. Seoul: Kimyŏngsa. с. 369–370. ISBN 9788934917625. 
  2. а б Jin Gwan (2008). The history of accepting Buddhism during Goguryeo (Korean). Seoul: Kyŏngsŏwŏn. с. 291–304. ISBN 9788992062787. 
  3. а б Sin, Hyŏng-sik (2003). The History of Goguryeo (高句麗史) (кор.). Seoul: Ehwa yŏja taehakkyo. с. 227. ISBN 9788973005284. Процитовано 2020-05-11. 
  4. а б Pak, Yŏng-gyu (2008). The annals of Goguryeo in one hand (кор.). Seoul: Ungjin Tatk'ŏm. ISBN 9788901047508. 
  5. Kim, Bushik (1145). Samguk Sagi (三國史記) (вид. 卷第二十六 百濟本紀 第四). Процитовано 2020-05-11.