Мунія темноголова
| Мунія темноголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_(8074121105)_(cropped).jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lonchura quinticolor (Vieillot, 1807) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Loxia quinticolor | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Му́нія темноголова[2] (Lonchura quinticolor) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Індонезії і на Східному Тиморі.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 11,5-12,5 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова світло-каштанова, потилиця сірувата, пера на голові з боків мають помітні світлі стрижні. Горло темне, груди і живіт білі, гузка і стегна чорні. Верхня частина тіла вохристо-коричнева, надхвістя, верхні покривні пера хвоста і краї стернових пер жовтувато-охристі. Очі темно-карі, дзьоб блідо-сірий, лапи сірі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Темноголові мунії мешкають на Малих Зондських островах, зокрема на Тиморі, а також на островах Танімбар. Вони живуть у чагарникових заростях, на луках, на узліссях тропічних лісів, на трав'янистих галявинах і рисових полях, поблизу людських поселень. Зустрічаються на висоті до 1200 м над рівнем моря. Живляться насінням трав, іноді також ягодами, плодами, пагонами і дрібними летючими комахами. Гніздування припадає на завершення сезону дощів. Гніздо кулеподібне, робиться з рослинних волокон, розміщується в густій рослинності. В кладці від 5-6 яєць. Інкубаційний період триває 14-16 днів. Будують гніздо, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 2-3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще деякий час.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Lonchura quinticolor: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 17 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 17 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |