Муратова Кіра Георгіївна
| Муратова Кіра Георгіївна | ||
 |
||
| Дата народження: | 5 листопада 1934[1] (82 роки) | |
| Місце народження: | Сороки, Сороцький район, Молдова | |
| IMDb: | ID 0613645 | |
|---|---|---|
 Кіра Муратова у Вікісховищі |
||
Кіра Георгіївна Муратова (дівоче прізвище Коротко́ва, нар. 5 листопада 1934, Сороки, Королівство Румунія) — український кінорежисер, дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997).
Зміст
Життєпис[ред. • ред. код]
Народилася в Румунії у місті Сороки (нині територія Молдови) у родині росіянина Георгія Короткова та єврейки Наталії Скурту (Natalia Corotcov-Scurtu). Під час Другої світової війни перебирається до Бухареста, де згодом працює в комуністичних установах. У 1950-х емігрує до СРСР, стає радянською громадянкою. Навчалася на філологічному факультеті МДУ.
1959 р. — закінчила режисерський факультет ВДІК (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової).
1961 р. — дебют як режисера, працює на Одеській кіностудії. Перші фільми зняла з чоловіком Олександром Муратовим.
Фільм «Короткі зустрічі» став її першою самостійною роботою як режисера. До нього ж вона написала і сценарій (у співавторстві з Леонідом Жуховицьким) та зіграла головну роль разом з Володимиром Висоцьким.
Наступний її фільм «Довгі проводи» спеціальною постановою ЦК Компартії України був заборонений більше ніж на півтора десятиліття. У 1987 році цей фільм отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.
Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «Настроювач» (2004).
Кіра Муратова — єдина з кінорежисерів України удостоєна російської незалежної премії «Тріумф» (1995) — за великий особистий внесок у світову культуру.
2017 року Кіру Муратову запрошено до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».[2]
Живе в Одесі.
Громадянська позиція[ред. • ред. код]
- Про українізацію кіно[3]
-
...в якийсь момент почалася українізація кіно; мені цей процес був зрозумілий, інакше й не могла відбутися Україна. Так, я особисто зіткнулася зі складнощами і могла б зараз висловлювати суто особисті претензії до України, але я цих претензій не маю.
- Про Євромайдан[3]
-
...я точно з Майданом. При всій витіюватості моєї біографії — я народилася в Румунії, багато років прожила в Одесі і знімала фільми російською мовою...я обожнюю Майдан. Він надихнув мене якось шалено...
-
...хай залишать Україну ... Україна хоче бути окремо. Ось така маленька слабка країна хоче бути окремо. Недобре, коли сильний пригнічує слабкого, свідомо знаючи, що він сильніший. Це не просто недобре, а це підло.
Премії і нагороди[ред. • ред. код]
- Нагорода «Золотий Скіфський олень» за внесок у світове кіномистецтво 45-го КМКФ «Молодість» (2015)
- Орден князя Ярослава Мудрого ІІІ (2009), IV (2004) та V (1999) ступенів
- Орден Дружби (2004, Росія)
- Ювілейна медаль «20 років незалежності України» (2011)
- Народна артистка Української РСР
- Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1993)
- Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2002) — за вагомий внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва
- Золота медаль Національної академії мистецтв України (2004)
- Лауреат премії імені Володимира Вернадського (2000, Україна)[4]
- Лауреат премії ім. Анджея Вайди Американської кіноакадемії і Польського культурного центру в Берліні, 2000, ФРН (2000)
- Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Велика премія» за 1987
- Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Приз за режисуру» за 1988
- Премія «Леопард» на МКФ в Локарно, 1987, 1994, Італія
- Лауреат Російської незалежної премії «Тріумф-95»
- Премія «Ніка» у номінації «Найкращий ігровий фільм», 1991, 1995, 2005, 2007, 2009, Росія
- Спеціальний приз «Срібний ведмідь» Берлінського кінофестивалю, 1990, ФРН
- Премія МКФ «Кінотавр» у номінації «Спеціальні призи у конкурсі» Фільми для обраних ", 1992
- Премія МКФ «Кінотавр» у номінації «Спеціальні призи російського конкурсу», 1994
- Премія МКФ «Кінотавр» в номінації «Спеціальні призи за режисуру», 1997
- Премія «Арсенал», 1997, Україна
- Приз ФІПРЕССІ на МКФ в Сочі, 2001
- Премія «Golden Lily» на МКФ у Вісбадені, 2001, 2007, ФРН
- Приз журі Міжнародної федерації кінопреси 31-го Московського міжнародного кінофестивалю (2009)
- Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття» в номінації «Знакова постать» (2007).
Творчість[ред. • ред. код]
- 1961 — Біля крутого Яру (короткометражний)
- 1964 — Наш чесний хліб
- 1967 — Короткі зустрічі
- 1971 — Довгі проводи
- 1978 — Пізнаючи білий світ
- 1983 — Серед сірих каменів
- 1987 — Зміна участі
- 1989 — Астенічний синдром
- 1992 — Чутливий міліціонер
- 1994 — Захоплення
- 1997 — Три історії
- 2001 — Другорядні люди
- 2002 — Чеховські мотиви
- 2004 — Настроювач
- 2006 — Лялька (короткометражний)
- 2007 — Два в одному
- 2009 — Мелодія для шарманки
- 2012 — Вічне повернення
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Український режисер стала членом журі кінопремії «Оскар»
- ↑ а б в Немцова, Анна (14.03.2014). Кира Муратова: «Я могла бы высказать личные претензии к Украине, но я их не имею». COLTA.RU. Процитовано 20.11.2016. (рос.)
- ↑ Знаки отличия фонда — «ИНТЕЛЛЕКТУ НАЦИИ» / Газета «День», 19 серпня 2000 (рос.)
Джерела та література[ред. • ред. код]
- М. В. Юр. Муратова Кіра Георгіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 134. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Kira Muratova на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Kira Muratova fan site (Russian) — films, biography, news, interviews, articles, photo gallery
- Кіра Георгіївна Муратова на сайті Національної академії мистецтв України
- Кино-Театр.ru (рос.)
- Кира Муратова: «Я могла бы высказать личные претензии к Украине, но я их не имею» (рос.)
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Це незавершена стаття про кінорежисера. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
