Муратова Кіра Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кіра Муратова
Кіра Муратова, 2006
Кіра Муратова, 2006
Ім'я при народженні Кіра Георгіївна Короткова
Дата народження 5 листопада 1934(1934-11-05)
Місце народження Сороки, Королівство Румунія
Дата смерті 6 червня 2018(2018-06-06) (83 роки)
Місце смерті Одеса, Україна
Громадянство радянськеукраїнське
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер
Кар'єра 1961 — 2018
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден Дружби
Народний артист України Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1993
Державна премія України імені Олександра Довженка
IMDb ID 0613645
Кіра Муратова у Вікісховищі?

Кіра Георгіївна Муратова (дівоче прізвище Коротко́ва, нар. 5 листопада 1934(19341105), Сороки, Королівство Румунія — 6 червня 2018, Одеса, Україна[1]) — український та російський[2] кінорежисер. Серед найвизначніших робіт радянського періоду – фільми «Зміна долі» (1987) та «Астенічний синдром» (1989)[3] Найвідоміший фільм післярадянського періоду - стрічка «Настроювач» (2004), яка стала справжньою сенсацією кількох міжнародних кінофестивалів.

У 1997 Муратова отримала почесне звання академіка Національної академії мистецтв України.[4]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Королівстві Румунія у місті Сороки (нині територія Молдови) у родині росіянина Георгія Короткова (рос. Григорий Коротков) та єврейки Наталії Скурту (рум. Natalia Corotcov-Scurtu).[5]

у 1952 році Муратова розпочала навчалася на філологічному факультеті МДУ, але вже через рік у 1953 перевелася на режисерський факультет ВДІК (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової), який вона закінчила у 1959 році.[5] У 1961 році Кіра Муратова стала штатним режисером на Одеській кіностудії. Дебютними кінороботами молодої сценаристки та режисерки стали у 1962-му році короткометражний фільм «Біля Крутого Яру» та у 1964-му – повнометражна стрічка «Наш чесний хліб», які вона поставила спільно з чоловіком Олександром Муратовим з яким вона одружилася ще будучи студенткою ВДІКу.[5]

Фільм «Короткі зустрічі» став її першою самостійною роботою як режисера. До нього ж вона написала і сценарій (у співавторстві з Леонідом Жуховицьким) та зіграла головну роль разом з Володимиром Висоцьким.[5]

Наступний її фільм «Довгі проводи» спеціальною постановою ЦК Компартії України був заборонений більше ніж на півтора десятиліття. У 1987 році цей фільм отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.[5]

В середині 70-х років Муратова переїхала в Ленінград, де познайомилася з художником Євгеном Голубенком, який став її другим чоловіком і співавтором сценаріїв.

Справжньою подією кількох міжнародних кінофестивалів став фільм «Настроювач» (2004). В США "Настроювач", як частину ретроспективи фільмів Муратової, було представлено у 2005 році у різних містах, зокрема у Нью Йорку в Film Society of Lincoln Center[6] та в Чикаго в Gene Siskel Film Center.[7]

У 2012 році режисерка створила свій останній, 22-ий фільм, «Одвічне повернення», прем'єра якого відбулася на VII Римському МКФ. У квітні 2013 року фільм став лауреатом російської національної кінопремії «Ніка» в номінації «Найкращий фільм СНД і Балтії», – шостої «Ніки» в нагородному списку Кіри Георгіївни.[3]

2017 року Кіру Муратову запрошено до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».[8][9]

Померла 6 червня 2018 року в Одесі.

Творчість[ред. | ред. код]

Режисер фільмів:

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Мала проукраїнську позицію. Зокрема, виступала проти російської агресії у 2014 році супроти України, підтримувала Євромайдан та українізацію кінематографу, коли фільми в Україні почали зніматися українською, а не російською мовою.[10][11][12][13][14][15]

Премії і нагороди[ред. | ред. код]

Кіра Муратова — єдина з кінорежисерів України, удостоєна російської незалежної премії «Тріумф» (1995) за великий особистий внесок у світову культуру.

Хронологічний список нагород режисерки:[16]

Джрела[ред. | ред. код]

  1. Померла Кіра Муратова — Українська правда, 6 червня 2018
  2. Муратова Кіра Георгіївна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — К. : Тека, 2006.
  3. а б Кіра Муратова // НСКУ, 2018
  4. М. В. Юр. Муратова Кіра Георгіївна // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 134. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  5. а б в г д Jane Taubman. Kira Muratova. New York: I.B. Tauris. 2005. 168 p. ISBN 9781850434092 (Kinofiles Filmaker's Companion Series #4) (англ.)
  6. Сміливий погляд Кіри Муратової - журнал "Кіно-театр", 2005:#3
  7. Weird and Wild (on Kira Muratova) - Chicago Reader, 6.05.2005 (дзеркало) (англ.)
  8. Український режисер стала членом журі кінопремії «Оскар» — espreso.tv, 29 червня 2017
  9. Film Academy Invites Record 774 New Members, From Gal Gadot To Betty White // Deadline, 28 червня 2017 (англ.)
  10. Кіра Муратова: Боротьба за територію — огидна! Відчепіться від України! — Українська правда. Життя, 14 квітня 2014
  11. Кіра Муратова про агресію Росії: Облиште Україну в спокої! — TheInsider, 14 квітня 2014
  12. Муратова про події в Україні: Недобре, коли сильний пригнічує слабкого, свідомо знаючи, що він сильніший — espreso.tv, 14 квітня 2014
  13. Кіра Муратова: «Я з Майданом» — Урядовий кур'єр, 21 березня 2014
  14. Режисер Кіра Муратова: Я на боці цього народу, я з Майданом — ТСН, 21 березня 2014
  15. Кіра Муратова про новини з Майдану: Я добре розбираюсь в монтажі // Tochka.net, 20 березня 2014
  16. Кіра Муратова на сайті Національної академії мистецтв України, 2018
  17. Вiдзнаки фонду — «IНТЕЛЕКТУ НАЦIЇ» // «День», 19 серпня 2000
  18. Кінорежисерові Кірі Муратовій присвоєно звання «Почесний громадянин міста Одеси» // Одеська міська рада, Департамент інформації та зв'язків з громадськістю. 27.07.2017

Посилання[ред. | ред. код]