Муратов Дмитро Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Муратов Дмитро Андрійович
рос. Дмитрий Андреевич Муратов
Dmitry Muratov Four Freedoms Award 2010.jpg
Народився 30 жовтня 1961(1961-10-30)[1] (60 років)
Куйбишев, РРФСР, СРСР[1]
Країна Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, телеведучий
Alma mater Самарський державний університет (1983)[2]
Знання мов російська
Заклад Новая газета[3]
Членство Committee 2008d
Роки активності 1987 — тепер. час
Посада головний редактор[3]
Партія Яблуко[4]
Нагороди
IMDb ID 4899049 і ID 6045460
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Муратов.

Дмитро Андрійович Муратов (нар. 30 жовтня 1961, Куйбишев (нині Самара), РСФСР) — російський журналіст, телеведучий, пропагандист. Головний редактор «Нової газети» (1995–2017 і з 2019 року), її співзасновник.

Лауреат Нобелівської премії миру 2021 року[5] (третій росіянин після Андрія Сахарова і Михайла Горбачова, відзначеним цією нагородою[6]). Фінансову частину премії передали у російський фонд «Коло добра», заснований соратником Путіна[7].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 жовтня 1961 року в Куйбишеві (нині Самара). 1983 року закінчив філологічний факультет Куйбишевського державного університету.

У 1983 — 1985 роках служив в РА.

Після військової служби працював в газеті «Волзький комсомолець». У 1987 році став завідувачем відділу комсомольського життя газети «Комсомольская правда». У 1990 році він став редактором відділу інформації видання.

У листопаді 1992 року пішов з «КП» і одночасно виступив співзасновником товариства журналістів «6-й поверх», до якого увійшли журналісти, незгодні з новою редакційною політикою газети. Наступного року товариство стало засновником «Нової щоденної газети», перший номер якої вийшов 1 квітня 1993 року. Муратов увійшов в її редколегію і став заступником головного редактора.

У грудні 1994 — січні 1995 років був спеціальним кореспондентом газети в зоні бойових дій на території Чечні. У лютому 1995 року став головним редактором видання, яке до того моменту перейменували з «Нової щоденної газети» на «Новая газета».

Якийсь час Муратов поєднував роботу в газеті й на телебаченні. Так, в 1997 році він був ведучим програми «Прес-клуб» (ATV — ОРТВ), в 1998–2000 — ведучим щотижневої програми «Суд іде» на телеканалі «НТВ»[8].

У 2004 році був одним із засновників Комітету «2008: Вільний вибір». У 2005 році вийшов із Комітету, заявивши, що він «абсолютно розчарований тим, як намагалися об'єднатися демократи»[9].

У 2004 році вступив у Російську демократичну партію «Яблуко».

У 2005 році став одним із співвласників журналу «Крокодил»[10], але у 2008 видавати оновлений журнал припинили[11].

У 2009 році увійшов до Громадської ради на підтримку виборчого списку партії «Яблуко» на виборах до Московської міської думи V скликання.

У березні 2014 року підписав звернення проти анексії Криму[12].

У вересні 2020 року підписав лист на підтримку протестних акцій у Білорусії[13].

У листопаді 2017 року залишив посаду головного редактора «Новая газета»[14], але у 2019 році знову посів її[15].

Нагороди і премії[ред. | ред. код]

Нобелівська премія миру (2021)[ред. | ред. код]

У жовтні 2021 року спільно з американо-філіппінською журналісткою Марією Рессою отримав Нобелівську премію миру за «їхні зусилля із захисту свободи слова, яка є необхідною умовою демократії та тривалого миру»[20][21][5][22]. Заявив, що фінансову частину премії передав до фонду «Коло добра», заснованого Путіним.[23].

У червні 2022 року Муратов продав медаль премії миру на аукціоні Heritage в США за $103,5 млн при початковій ціні в $550 тис. Гроші пообіцяв перерахувати ЮНІСЕФ, що має відправити їх до країн, де є біженці з України: Польщі, Росії, Німеччини, Молдови, Словенії та Угорщини[24].

Сім'я[ред. | ред. код]

Донька — радниця Ельвіри Набіулліної[7], голови Центрального банку РФ[25].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Muratov and Novaya Gazeta: Russia's independent media stalwarts
  2. ↑ https://lenta.ru/lib/14160484/
  3. ↑ а б https://www.themoscowtimes.com/2021/10/08/russian-journalist-dmitry-muratov-wins-nobel-peace-prize-a75250
  4. ↑ https://www.yabloko.ru/cat-news/2021/10/08
  5. ↑ а б Главред «Новой газеты» Муратов стал лауреатом Нобелевской премии. РБК (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  6. ↑ BFM.ru. Муратов и Ресса удостоены Нобелевской премии мира. BFM.ru - деловой портал (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  7. ↑ а б Бабченко А. Росіянин — завжди шовініст, без винятків. Я сам таким був [Архівовано 11 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // ZAHID.net. — 2021. — 11 жовтня.
  8. ↑ Авторское бесправие. Закон, защищающий интеллектуальную собственность, суров, но беспробуден. Итоги. 30 березня 2000. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  9. ↑ Дмитрий Муратов на сайте Lenta.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 5 листопада 2011. 
  10. ↑ Атлас контентменеджеров. Муратов Дмитрий. — Медиа Атлас. (рос.)
  11. ↑ Виктория Буравченко. «Крокодил» без денег не кусается [Архівовано 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.]. — Газета. Ru, 13.08.2008
  12. ↑ Обращение инициативной группы по проведению Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма» и письмо деятелей культуры в поддержку позиции Владимира Путина по Украине и Крыму (рос.). Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 30 липня 2017. 
  13. ↑ «Мы глубоко возмущены, что диалогу с обществом власть предпочитает насилие». Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2020. 
  14. ↑ Главред «Новой газеты» покидает пост. РБК (рос.). 13 ноября 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  15. ↑ Муратов вернулся на должность главного редактора "Новой газеты". Интерфакс (рос.). 15 ноября 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  16. ↑ Главный редактор "Новой газеты" получит премию свободы прессы. lenta.ru. Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2021. 
  17. ↑ Dmitry Muratov, Editor of Novaya Gazeta, Russia. Committee to Protect Journalists (амер.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021. 
  18. ↑ Главред «Новой газеты» получил в Эстонии орден за защиту свободы слова. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 24 лютого 2013. 
  19. ↑ Golden Pen of Freedom Awarded to Novaya Gazeta Editor, Dmitry Muratov - WAN-IFRA. WAN-IFRA[de]. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019. 
  20. ↑ Оголошено лауреатів Нобелівської премії миру. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  21. ↑ https://twitter.com/nobelprize/status/1446400172125302784. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  22. ↑ Главный редактор «Новой газеты» Дмитрий Муратов получил Нобелевскую премию мира. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  23. ↑ Бабченко А. Росіянин — завжди шовініст, без винятків. Я сам таким був [Архівовано 11 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // ZAHID.net. — 2021. — 11 жовтня.
  24. ↑ Нобелівську медаль російського журналіста продали на аукціоні для допомоги Україні. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 червня 2022. Процитовано 21 червня 2022. 
  25. ↑ Эльвира Набиуллина утверждена новым председателем Центробанка [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.]. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

1901—1925
1926–1950
1951–1975
1976–2000

Б. Вільямс / Корріґан (1976) • Міжнародна амністія (1977) • Беґін / Садат (1978) • Мати Тереза (1979) • Есківель (1980) • Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (1981) • Роблес / Мюрдаль (1982) • Валенса (1983) • Туту (1984) • Лікарі світу за запобігання ядерної війни (1985) • Візель (1986) • Санчес (1987) • Миротворчі сили ООН (1988) • Далай-лама (1989) • Горбачов (1990) • Чжі (1991) • Менчу (1992) • Мандела / де Клерк (1993) • Арафат / Перес / Рабин (1994) • Ротблат / Пагвоський рух учених (1995) • Белу / Рамуш-Орта (1996) • Міжнародний рух за заборону протипіхотних мін / Дж. Вільямс (1997) • Г'юм / Трімбл (1998) • Лікарі без кордонів (1999) • Кім (2000)

2001–2025

ООН / Аннан (2001) • Картер (2002) • Ебаді (2003) • Маатаї (2004) • МАГАТЕ / аль-Барадаї (2005) • Грамін Банк / Юнус (2006) • Міжурядова група експертів з питань змін клімату / Гор (2007) • Ахтісаарі (2008) • Обама (2009) • Лю Сяобо (2010) • Елен Джонсон-Серліф / Лейма Гбові / Тавакуль Карман (2011) • Європейський Союз (2012) • ОЗХЗ (2013) • Сат'ярті / Юсафзай (2014) • Квартет національного діалогу Тунісу (2015) • Сантос (2016) • Міжнародна кампанія із заборони ядерної зброї (2017) • Муквеге / Мурад (2018) • Ахмед (2019) • Всесвітня продовольча програма (2020) • Муратов / Ресса (2021)

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Наука
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Муратов_Дмитро_Андрійович&oldid=36957644