Мурашник

Мура́шник (іноді мураши́нник[1][2]) — гніздо мурашок, що споруджується з різноманітного матеріалу в землі, між камінням, у трухлявій деревині, іноді у вигляді надземного конуса з рослинного матеріалу та ґрунту.
Мурашники можуть бути розміщені в ґрунті, трухлявій деревині (у пнях і стовбурах, Camponotus), складатися з рослинного матеріалу (із хвої, гілочок), живих листків (наприклад, мурашки-ткачі роду Oecophylla). Мурашки-ткачі роду Oecophylla (наприклад, Oecophylla smaragdina) зшивають листя для свого гнізда за допомогою липких ниток, що виділяють їхні личинки. Мурашник у ґрунті має підземну частину з ходами і камерами, які йдуть в землю на глибину до 4 метрів; надземна частина зазвичай конусоподібної форми, споруджується з гілочок, хвої та листя. Увечері для збереження тепла, виходи проходів мурашки закривають. Розмір мурашника у різних видів суттєво варіює — сім'ї деяких мурашок (Leptothorax, Temnothorax) можуть поміститись у жолуді або пустому горіхові, у лісових мурашок роду Formica лише надземний конус мурашника може досягати двох метрів у діаметрі. У великих мурашниках рудих лісових мурашок (Formica rufa) та американських мурашок-листорізів роду Atta можуть мешкати до п'яти мільйонів комах. Термін існування мурашника може бути від декількох років до століть.
У деяких мурашок колонії розміщуються в декількох побудованих гніздах. Одна з найбільших суперколоній мурашок відома в прибережній частині округу Ісікарі на острові Хоккайдо, Японія. Ця колонія нараховує приблизно 306 мільйонів мурашок та один мільйон маток, які живуть у 45 000 гніздах на площі 2,7 км2[3]. У 2000 р. була знайдена ще більша за розміром суперколонія мурашок Linepithema humile на узбережжі Південної Європи. Вона розташована у вузькій смузі прибережних ділянок Іспанії, Франції та Італії.
Хоча кожен вид мурашок будує типове для свого виду гніздо, в тих, що облаштовують гнізда під землею, є спільні елементи. Такі мурашники складаються з горизонтальних камер і тунелів, прокладених у ґрунті, що можуть заглиблюватися на 20-30 см, а іноді на 3,5 м. Мурашки контролюють вентиляцію тунелів, закладаючи чи відкриваючи виходи на поверхню. Завдяки цьому в мурашнику підтримується стабільна температура та вологість[4]. Надземна частина в деяких видів складається з сухого рослинного матеріалу та ґрунту. Може бути від кількох сантиметрів до метра заввишки. Основою часто стає стебло рослини, стовп[5] або пень. Деревна основа забезпечує стійкість конуса мурашника і слугує захистом для мурашиних яєць, які зберігаються в прогризених у деревині порожнинах[6].
Внутрішні камери можна розділити на такі категорії:
- «Кімната королеви» – тут знаходиться матка, що займається відкладанням яєць. Ця камера стає першою в мурашнику і матка не покидає її[7];
- «комора – призначені для зберігання харчів, зокрема впольованих комах[8];
- «ясла» – камери, в яких дозрівають яйця і з’являються на світ личинки мурах. Розташовуються в глибині мурашника. Мурашки-робітники переносять яйця, личинок і лялечок до різних камер з різною температурою та вологістю, необхідною для кожного етапу розвитку[9];
- «солярій» – невеликі камери під самим куполом мурашника, де комахи гріються після пробудження в кінці зими. Позаяк мурашки холоднокровні, то їхні нагріті тіла слугують акумуляторами тепла для зігрівання решти мурашника[10];
- «зимувальні камери» – розташовані нижче рівня ґрунту, в них мурахи переживають холоди, занурившись в анабіоз[10];
- «кладовище» – це місце, куди зносяться відходи і померлі особини перед тим, як бути винесеними за межі мурашника. Вони слугують поживою для грибів, кліщів та інших дрібних тварин[11].
Мурашники зазвичай існують 1-30 років, залежно від виду мурах, але трапляються і віком у сотні років. Якщо мурашник з якоїсь причини пошкоджується, мурахи будують новий у іншому місці. Вогняні мурахи відомі своєю здатністю будувати суперколонії з багатьох мурашників, які можуть утримувати кількох королев[12]. Зрілу колонію населяють, залежно від виду, від 500 до мільйонів особин мурашок[13].
-
Мурашник у розрізі (Музей у Бяловежі, Польща)
-
Надземна частина ґрунтового мурашника (Аргентина)
-
Гніздо мурашок з листя (мурашки-ткачі Oecophylla)
-
Мурашник в Українському степовому природному заповіднику
-
Надеревний мурашник мурашок роду Azteca
-
Мурашник Pogonomyrmex occidentalis, Каліфорнія
-
Мурашники Camponotus punctulatus, Уругвай
- ↑ Мурашинник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Мурашинник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Higashi, S. and K. Yamauchi. 1997. Influence of a Supercolonial Ant Formica (Formica) yessensis Forel on the Distribution of Other Ants in Ishikari Coast. — Japanese Journal of Ecology, — No. 29, — pp.257-264, — 1997.
- ↑ Architectural Perspective of Ant Nests. Scholarly Community Encyclopedia. 26.12.2022. Процитовано 05.07.2025.
- ↑ Miner, Angela. Formica obscuripes (western thatching ant). Animal Diversity Web (англ.). Процитовано 5 липня 2025.
- ↑ Schieb, Armin (7 травня 2024). The Ant Collective: Inside the World of an Ant Colony (англ.). Princeton University Press. с. 39—40. ISBN 978-0-691-25593-4.
- ↑ Sousa, Kátia K. A.; Camargo, Roberto S.; Caldato, Nadia; Farias, Adriano P.; Calca, Marcus V. C.; Dal Pai, Alexandre; Matos, Carlos A. O.; Zanuncio, José C.; Santos, Isabel C. L. (22 березня 2022). The ideal habitat for leaf-cutting ant queens to build their nests. Scientific Reports (англ.). 12 (1): 4830. doi:10.1038/s41598-022-08918-2. ISSN 2045-2322.
- ↑ Schieb, Armin (7 травня 2024). The Ant Collective: Inside the World of an Ant Colony (англ.). Princeton University Press. с. 43. ISBN 978-0-691-25593-4.
- ↑ Schieb, Armin (7 травня 2024). The Ant Collective: Inside the World of an Ant Colony (англ.). Princeton University Press. с. 41. ISBN 978-0-691-25593-4.
- ↑ а б Schieb, Armin (7 травня 2024). The Ant Collective: Inside the World of an Ant Colony (англ.). Princeton University Press. с. 44—48. ISBN 978-0-691-25593-4.
- ↑ Schieb, Armin (7 травня 2024). The Ant Collective: Inside the World of an Ant Colony (англ.). Princeton University Press. с. 96—97. ISBN 978-0-691-25593-4.
- ↑ Beforest (22 червня 2023). Ant Colonies: Fascinating Miniature Civilisations (амер.). Процитовано 5 липня 2025.
- ↑ Understanding Ant Colony Structure and Hierarchy | EcoGuard. www.ecoguardpestmanagement.com (англ.). 29 вересня 2023. Процитовано 5 липня 2025.
| Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |