Мурзинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мурзинці
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Неморозька сільська рада
Код КОАТУУ 7121284402
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 1726 рік
Населення 227 чоловік (2009)
Площа 1,512 км²
Поштовий індекс 20223
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°10′06″ пн. ш. 30°55′05″ сх. д. / 49.16833° пн. ш. 30.91806° сх. д. / 49.16833; 30.91806Координати: 49°10′06″ пн. ш. 30°55′05″ сх. д. / 49.16833° пн. ш. 30.91806° сх. д. / 49.16833; 30.91806
Середня висота
над рівнем моря
151 м[1]
Відстань до
обласного центру
87,5 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
9 км
Місцева влада
Адреса ради с.Неморож,
Сільський голова Стрілець Олена Євгенівна
Карта
Мурзинці. Карта розташування: Україна
Мурзинці
Мурзинці
Мурзинці. Карта розташування: Черкаська область
Мурзинці
Мурзинці
Мапа

Мурзи́нці — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, підпорядковане Неморозькій сільській раді. Розташоване за 3 км від Неморожа, за 9 км від райцентру — міста Звенигородка, на трасі Київ — Звенигородка. Площа населеного пункту — 151,2 га. Кількість населення — 227 осіб (2009)[3].

Історія[ред. | ред. код]

До наших днів зберігся переказ про Мурзу (татарського князя), що нібито збирав данину з населення. Чи правдива ця історія, але назва села, безсумнівно, татарського походження. Розпочалася історія села у першій половині XVIII століття, найдавніша згадка про село датується 1726 роком. Тоді збудована церква, що описана у візиті Корсунського деканату за 1741 рік. Першим священиком був отець Леонтій, посвячений у Києві в 1730 році. Про церкву говорить у своїх «Спогадах про Звенигородщину» О. Кошиць: «Над ставком невеличка церква-капличка». Точна дата її руйнування не встановлена. Ще в першій половині XVIII століття до церкви в села Мурзинці входила парафія села Хлипнівка, згодом там збудовано Свято-Михайлівську церкву.

В 1900 році в Мурзинцях було дворів — 125, жителів двох статей − 786, із них чоловіків — 410, жінок — 376. В селі була одна православна церква, одна церковнопарафіяльна школа, два вітряні млини, одна кузня селянська, друга — панська[4].

16 травня 1914 року у селі відкрилася семирічна школа.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сьогодні в селі господарює приватне мале підприємство «УРОС», очолюване Савелієм Івановичем Ульяніцьким. Спеціалізується господарство на вирощуванні зернових та технічних культур. Функціонують у селі медичний пункт, сільський клуб, бібліотека, відділення поштового зв'язку, магазин райспоживспілки. Організована заготівля молока у населення.

Див. також[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі в 1917 році народився Матвій Михайлович Шестопал — доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, декан, публіцист.

У 1897 році в Мурзинцях оселився Володимир Опанасович Караваєв — зоолог і мандрівник, автор багатьох наукових праць, засновник музею зоології в Києві.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Погода в Україні
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. who-is-who.com.ua
  4. «Список населених міст Київської губернії» К., 1900 р., с. 659—660