Муріно
| село Муріно | |
|---|---|
| рос. Мурино | |
 | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Ленінградська область |
| Муніципальний район | Всеволозький район |
| Код ЗКАТУ: | 41212504000 |
| Основні дані | |
| Час заснування | можливо, в 12 ст. |
| Перша згадка: | 17 ст. ( 1676 р. ) |
| Завойоване Московією/Росією | на початку 18 ст. у шведів |
| Статус села | село |
| Населення | 89.636 осіб (2022) |
| Площа | 13,36 км² |
| Поштові індекси | 188662 |
| Телефонний код | +7 81370 |
| Географічні координати: | 60°03′05″ пн. ш. 30°26′19″ сх. д. / 60.051388888916662268° пн. ш. 30.43861111113888995° сх. д.Координати: 60°03′05″ пн. ш. 30°26′19″ сх. д. / 60.051388888916662268° пн. ш. 30.43861111113888995° сх. д. |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| Влада | |
| Адреса | Муріно, Всеволозький район,Ленінградська область, Росія, 188662 |
| Мапа | |
  Муріно | |
|
| |
|
| |
Му́ріно (рос. Мурино, можливо, від фін. Muurola) — місто[1] у Всеволожському районі Ленінградської області, адміністративний центр Мурінського сільського поселення. Розташоване на межі Санкт-Петербурга і Ленінградської області.
Чисельність населення Муріно згідно перепису 2002 року становила 5 тисяч осіб, на 2007 рік — 4958 осіб, на 1 січня 2009 року — 5235 осіб, а на 2022 — 89636 осіб[2], що зробило Муріно найбільшим містом Ленінградської області.
Є важливим транспортним вузлом. В селищі розташовані:
- станція метро «Дев'яткіно» Петербурзького метрополітену;
- станція Дев'яткіно лінії Санкт-Петербург — Кузнєчноє Октябрської залізниці;
- міжміський автовокзал «Сєвєрний» ВАТ «Леноблпассажиравтотранс».
Історія[ред. | ред. код]
Муріно було засноване на початку XVIII ст. переселенцями з Муромського повіту. В 1712 році село Муріно було подаровано Петром I барону П. П. Шафірову. Після відправлення Шафірова на заслання в 1723 році землі були передані в казну, а потім — генерал-майору І. Д. Дмітрієву-Мамонову. З 1749 по 1917 саме село та обширні навколишні землі належали графам Воронцовим. В 1843 році по ініціативі князя М. С. Воронцова село стало місцем своєрідного експерименту по відміні кріпацької залежності. В Муріно збереглась і сьогодні діє православна церква Святої Великомучениці Катерини (1790, архітектор Н. А. Львов). Недалеко від неї на Кооперативній вулиці знаходиться Мурінське кладовище.
15 квітня 2019 року Муріно стало містом.[1]
Топоніми, які відносяться до Муріно[ред. | ред. код]
Від назви населеного пункту отримав свою назву Мурінський струмок (він є фактичною межею між північною і південною частинами новобудов Калінінського району Санкт-Петербурга).
В 1887 році були також затверджені назви 1-го Мурінського і 2-го Мурінського проспектів. Вони знаходяться досить далеко від самого Муріно (в районі станцій метро «Лісова» та "Площі Мужності "), проте їх назви пов'язані з колишньою Великою Мурінською дорогою, яка вела до Муріно.
Див. також[ред. | ред. код]
- Садиба
- Село
- Класицизм
- Дерев'яна архітектура
- Церква святої Катерини (Муріно)
- Петербурзький метрополітен
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Карточка документа. pub-sed.lenreg.ru. Процитовано 16 травня 2019.[недоступне посилання]
- ↑ Дані Росстату про населення міст РФ на 1 січня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2022.