Муровані Курилівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Муровані Курилівці
Myr kr s.png
Герб Мурованих Курилівців
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Мурованокуриловецький район
Рада Мурованокуриловецька селищна рада
Код КОАТУУ: 0522855100
Облікова картка Муровані Курилівці 
Основні дані
Засноване 1453 рік — перша письмова згадка
Площа 8.27 км²
Населення 5977 (на 2015 рік)[1]
Густота 722.73 осіб/км²
Поштовий індекс 23400
Телефонний код +380 4356
Географічні координати 48°43′20″ пн. ш. 27°30′54″ сх. д. / 48.72222° пн. ш. 27.51500° сх. д. / 48.72222; 27.51500Координати: 48°43′20″ пн. ш. 27°30′54″ сх. д. / 48.72222° пн. ш. 27.51500° сх. д. / 48.72222; 27.51500
Висота над рівнем моря 266 м
Водойма Жван
Відстань
Найближча залізнична станція: Котюжани
До станції: 21 км
До обл. центру:
 - фізична: 106 км
 - залізницею: 115 км
 - автошляхами: 107 км
Селищна влада
Адреса 23400, Вінницька обл., Мурованокуриловецький р-н, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45
Карта
Муровані Курилівці is located in Україна
Муровані Курилівці
Муровані Курилівці
Муровані Курилівці is located in Вінницька область
Муровані Курилівці
Муровані Курилівці

Commons-logo.svg Муровані Курилівці у Вікісховищі

Муро́вані Кури́лівці — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Мурованокуриловецького району Вінницької області. Розташоване на річці Жван, за 21 км від залізничної станції Котюжани. Нині відоме мінеральним джерелом «Регіна».

Назва[ред.ред. код]

Попередня назва міста — Чуриловці (Куриловці, Куриловці Муровані).

Щодо назви і виникнення поселення — тепер містечка Муровані Курилівці — зафіксовано легенду, згідно з якою у цьому селі була резиденція легендарного роду Чурилів.

На даний час письмові джерела не дають можливості ані підтвердити, ані спростувати цю легенду.

Не безпосередньо цю легенду підтверджує розповсюдженість на Півдні Поділля назв населених пунктів, що походять від кореня «Чурило».

Чуриловці належали подільським шляхтичам Чурилам.

Історія[ред.ред. код]

Прадавні часи[ред.ред. код]

Багато джерел вказують на те, що місцевість, в якій розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна заселена людьми, — принаймні, з часів Трипільської культури. Деякі дослідники вказували на існування у Курилівцях стін «циклопічної кладки», але це твердження необхідно вважати помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку приймали просто дуже суху кладку XVI—XVII століття.

Виходячи з друкованих матеріалів, в самому містечку археологічні дослідження не проводились.

Від середньовіччя до наших днів[ред.ред. код]

Датою заснування містечка прийнято вважати 1493 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями — по імені першого поселенця козака — Чурило. Саме він спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. З часом шляхом асиміляції, назва Чурилівці переросла в Курилівці.

Ринок. Поштівка початку ХХ століття

Перша згадка про село Чурилівці, яке згодом виросло до райцентру Муровані Курилівці, відноситься до 1492 року. Поселення з'явилось в басейні Дністра в пору боротьби з турками та татарами. Місце тут хороше: на дорозі з Кам'янця до Могилева, на крутих берегах річечки Жван, однієї з приток Дністра. Засновниками поселення стали члени відомої в ті часи на Поділлі родини Чурилів гербу Корчак.

У 1565 р. потрапило в залежність від феодала Поляновського.

В середині XVII ст. Зофія — дочка саноцького стольника Миколая Чурила і Зофії Лянцкоронської, вдова по князю Янушу Четвертинському, отримала від батьків Чурилівці в дарунок до другого шлюбу з Казімєжем Миколаєм Коссаковським (пол. Kazimierz Mikołaj Kossakowski). Так започаткувалася нова гілка старого роду, «Коссаковських на Твіржі і Богородчанах», яким Курилівці належали протягом наступного століття. Правнук Казімєжа Миколая — Станіслав Коссаковський (1721—1761), який не мав дітей з дружиною Катажиною з Потоцьких (1722—1803, донька тлумацького старости Єжи Потоцького[2]) — заповів їй всі свої галицькі маєтки, а от Курилівці — лише правом «доживоття» (пол. dozywocie).

З кінця XVIII століття — у власності шляхтичів Пісюковських. Після приєднання Правобережжя до Росії власниця маєтку відмовилась присягнути цариці, за що село було в неї відібране. Катерина ІІ подарувала Чуриловці подільському маршалкові Станіславові Комарові.

У 1775 р. селище отримало право на два ярмарки. 1776 р. — 166 димів.

З 1861 р. — центр Мурованокурилецької волості Ушицького повіту.

Будинки[ред.ред. код]

1871—1873 рр. Палац мав колонаду подібну як в Луврі. Палац був оточений старовиним муром. До ансамблю садиби також входять такі споруди:

    • арсенал (конюшня) 1805 р. — мурована одноповерхова будівля — рідкісна за типом господарська споруда, що збереглася до наших часів;
    • флігель першої чверті XIX ст. — невеличка двоповерхова будівля в стилі неоготики;
    • арочний міст через р. Жван 1805 р. — мурований, трипролітний (до 1941 — п'ятипролітний) — одна з не багатьох інженерно-архітектурних споруд того часу, що збереглися; експлуатується до наших часів.

Замок Чурилів

  • З давніх замкових споруд повністю зберігся кам'яний ескарп XVI ст. бастіонного замку (включає підземні склепінчасті каземати) — з північного, східного та південного боків. З західного, напільного, боку збереглися підвалини та залишки колишнього замкового муру. Стіни і величезний замок були збудовані циклопічною кладкою (без жодного розчину). В цілому краї нема більше жодної подібної будови.

Парк в Куриловцях закладений Міклером Діонізієм. В парку були каскади, гроти, оранжереї, фонтани

Особистості[ред.ред. код]

В місті народилися[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Potoccy (02) (пол.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.