Мустафа Найєм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мустафа Найєм
пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎
Mustafa Nayyem KryvenkoAward2.JPG
Народився 28 червня 1981(1981-06-28) (36 років)
Кабул, ДР Афганістан
Громадянство Україна Україна
Національність пуштун
Діяльність журналіст, політик
Відомий журналіст
політичний діяч
Alma mater Київський політехнічний інститут
Партія Демократичний альянс
Конфесія іслам
Дружина Анастасія Іванова (розлучені)
Діти син
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка
27 листопада 2014

Мустафа-Масі Найєм[1] (пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎; нар. 28 червня 1981(19810628), Кабул, ДР Афганістан) — український політичний діяч, народний депутат 8-го скликання, член Політичної ради партії "ДемАльянс". У минулому — журналіст; один із засновників і головний редактор Громадського телебачення, раніше — працівник газети «Коммерсантъ Украина», дописувач інформаційного порталу «Українська правда», активіст журналістського руху «Стоп цензурі!». Має пуштунське походження.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Мустафа Найєм народився 28 червня 1981 року в Кабулі. Етнічний пуштун, рідна мова — дарі. Мати Мустафи померла, коли йому було три роки. Батько був заступником Міністра освіти. У 1989 році Мустафа переїхав разом з ним до Москви, а в 1990 році — до Києва. У 1998 році закінчив технічний ліцей в Шевченківському районі Києва, а в 2004 — факультет авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту.

Після КПІ Мустафа деякий час був ударником в групі, яка виступала в київських кафе, потім грав в театрі «Чорний квадрат». У вересні 2004 року почав журналістську кар'єру, ставши кореспондентом відділу політики в інформаційному агентстві «Контекст-Медіа». З липня 2005 року по червень 2007 року був кореспондентом газети «Коммерсант Україна». У січні 2006 року став кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».

Освіта[ред.ред. код]

У 1998 році закінчив Технічний ліцей Шевченківського району м. Києва.

У 2004 році одержав диплом інженера з інформаційно-вимірювальної техніки, закінчивши факультет авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту.

Кар'єра[ред.ред. код]

Наєм із Сергієм Лещенком і Тарасом Чорноволом. 6 липня 2011

З осені 2004 року по липень 2005 року працював в інформаційному агентстві «Контекст-Медіа» кореспондентом відділу «Київські новини». З липня 2005 року по червень 2007 року працював кореспондентом російськомовної української газети  «Коммерсантъ». З січня 2006 року є кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».

З червня 2007 року — редактор-спецкореспондент програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», яка в 2008 році переїхала на телеканал «Україна» і змінила назву на «Шустер LIVE». Згодом Савік Шустер заснував компанію «Савік Шустер Студія» (Savik Shuster's Studio), яка займається виробництвом аналітичних ток-шоу; Найєм став одним з працівників (редактором) в цій фірмі.

У листопаді 2009 року «Савік Шустер Студія» разом з каналом ТВі, розпочав спільний проект — програму «Чорне та біле», ведучим якого став Найєм. Всього вже вийшло близько 40 випусків.

22 грудня 2010 оголошує про розірвання всіх угод з продакшн-компанією «Савік Шустер Студія», в тому числі агентської угоди та договору із «Шустер LIVE», зазначивши, що це відбулося за обопільною згодою, без конфліктів і з перспективою на майбутнє співробітництво.[2]

У січні 2011 року продовжив співпрацю з продакшн-компанією «Савік Шустер Студія» на гонорарній основі і став ведучим і автором нової програми «After live» на «Першому національному» про політичне ток-шоу «Шустер LIVE» за лаштунками.[3]У лютому покинув проект через те, що з програми вирізали синхрон Савіка Шустера про розмову з Сергієм Льовочкіним про перехід Шустера на «Перший національний».[4] Сам Шустер пояснив заяву Найєма пошуками «ворогів з високим рейтингом» і запевнив, що «After live» залишиться в ефірі, але з іншим ведучим — Георгієм Тихим.[5]

Випадок із затриманням[ред.ред. код]

13 грудня 2010 року Мустафу Найєма затримали співробітники підрозділу «Беркут», пояснивши це тим, що він «особа кавказької національності».[6] У той же день його відпустили з Подільського райвідділу міліції.[7] 14 грудня він написав статтю «Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності» з описом подій і вимогою звільнити співробітника, який його затримав і не побажав перепросити.[8] 16 грудня завершилося службове розслідування, яке встановило, що міліціонер в спілкуванні з журналістом дозволив собі некоректні висловлювання на його адресу, за що він дістав сувору догану.[9]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Мустафа Найєм виступає на Євромайдані в листопаді 2013 року

У вересні 2014 року разом із Сергієм Лещенком оголосив про участь у позачергових парламентських виборах, а як наслідок — закінчення журналістської кар'єри. Займав 20 місце у виборчому списку партії Блок Петра Порошенка «Солідарність». Під час передвиборчої кампанії декілька тижнів провів на виборчому округу № 102 на Кіровоградщині, агітуючи проти Олеся Довгого. Пройшовши до Верховної ради, став заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенка» і членом Комітету з питань європейської інтеграції.

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Блоку Петра Порошенка» по партійному списку (№ 20)[10]. Член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції[10].

Особисте життя та родичі[ред.ред. код]

Неодружений. Має сина на ім'я Марк-Міхей.[11] Також має брата Масі-Мустафу Найєма, якій був мобілізований в ході шостої хвилі мобілізації та несе службу в 81-й бригаді на посаді командира взводу, в зоні проведення АТО.[12]

Критика[ред.ред. код]

Михайло Бродський вважає, що Сергій Лещенко і Мустафа Найєм в конфлікті з Ігорем Коломойським діють в інтересах Віктора Пінчука і Леоніда Кучми, а не українських громадян.[13]

3 жовтня 2017 року Мустафа Найєм у рамках круглого столу з питання проведення виборів на Донбасі заявив, що виступає за вибіркове надання права голосу на місцевих виборах переселенцям, бо серед них є прихильники сепаратистів[14].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Мустафа Найєм дає інтерв'ю після отримання премії ім. Олександра Кривенка
« Чи Ви можете мені пообіцяти, що ніколи не голосуватимете чужою карткою і не будете її передавати для голосування іншим депутатам?  »
  • У зв'язку зі зміною власників телеканалу ТВі, народний депутат ВО «Батьківщини» Микола Княжицький назвав Мустафу Найєма брехуном та провокатором.[15]
  • У травні 2013 року Мустафа Найєм як незалежний член міжнародного журі конкурсу блогів «The Bobs» номінував блог Олени Білозерської. Однак після протестів промосковських і прокомуністичних організацій організатори конкурсу «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[16][17]
  • Після інциденту, який стався під час мітингу опозиційних сил в рамках акції «Вставай, Україно!», Мустафа Найєм звинуватив Василя Бойка, голову Білоцерківської організації «Молоді регіони», у організації заворушень.[18] В подальшому, після заяви Партії регіонів про непричетність функціонерів «Молодих регіонів» до інциденту, він перепросив В. Бойка.[19]
  • 21 листопада 2013 року зробив запис у FB із закликом прийти на Майдан, що і стало початком Євромайдану.[20]

Нагороди[ред.ред. код]

14 травня 2010 Мустафа Найєм отримав премію «За поступ у журналістиці» імені Олександра Кривенка.[21]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інформація про депутата на сайті ВРУ
  2. Найєм розірвав Договір Із «Савік Шустер студією», но веде переговори про Нові проекти. Телекритика. 2010-12-22. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  3. Мустафа Найєм:«Ми постараємося максимально дистанціюватися від "Шустер live"». Телекритика. 2010-01-27. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  4. Проект After Live закрито?. Телекритика. 2011-02-18. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  5. Шустер: After Live виходитиме без Найєма. Телекритика. 2011-02-18. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  6. «Беркут» затримав Мустафу Найєма. Українська правда. 2010-12-13. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2011-04-03. 
  7. Мустафу Найєма відпустили. Українська правда. 2010-12-13. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2011-04-03. 
  8. Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності. Українська правда. 2010-12-14. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  9. Міліціонер отримав догану за образу журналіста. ЛІГАБізнесІнформ. 2010-12-16. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  10. а б Народний депутат України VIII скликання Найєм Мустафа-Масі
  11. Автобіографія Мустафи Найєма. 
  12. Береза, Анастасия. МЛАДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ МАСИ-МУСТАФА НАЙЕМ: "НАДЕЮСЬ, Я ПОСЛЕДНИЙ ИЗ НАШЕЙ СЕМЬИ, КОГО ТАК ИЛИ ИНАЧЕ КОСНУЛАСЬ ВОЙНА". Цензор.НЕТ. 
  13. Бродский: в конфликте с Коломойским Лещенко и Найем обслуживают интересы Пинчука (рос.)
  14. Найєм влаштував суперечку з суддею через право переселенців голосувати на виборах. ukranews.com. Українські новини. 2017-10-03. 
  15. Княжицький назвав Найєма провокатором, і лякає Медведчуком і Хорошковським. Українська правда. 2013-04-24. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2013-04-24. 
  16. нім. Deutsche Welle streicht Publikumspreis «Best Blog Ukrainisch» 2013 15.05.2013
  17. Deutsche Welle позбавила Олену Білозерську призу міжнародного конкурсу блогів The Bobs
  18. Еще один оскал Партии регионов
  19. Я не считаю нужным приносить извинения Партии регионов
  20. 10 мифов о Евромайдане
  21. Журналіст "Української правди" отримав премію Кривенка. Українська правда. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-05-15. 

Посилання[ред.ред. код]