Мустафа Найєм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мустафа Найєм

пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎

Mustafa Nayyem KryvenkoAward2.JPG
Народився 28 червня 1981(1981-06-28) (35 років)
Кабул, ДР Афганістан
Громадянство Україна Україна
Національність пуштун
Діяльність журналіст, політик
Відомий журналіст
політичний діяч
Alma mater Київський політехнічний інститут
Партія DA logo b.svg Демократичний альянс
Конфесія іслам
Дружина Анастасія Іванова (розлучені)
Діти син

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка
27 листопада 2014

Мустафа-Масі Найєм[1] (пушту نعیم‎ مصطفى‎‎‎; нар. 28 червня 1981(19810628), Кабул, ДР Афганістан) — український політичний діяч, народний депутат 8-го скликання, член Політичної ради партії "ДемАльянс". У минулому — журналіст; один із засновників і головний редактор Громадського телебачення, раніше — працівник газети «Коммерсантъ Украина», дописувач інформаційного порталу «Українська правда», активіст журналістського руху «Стоп цензурі!». Має пуштунське походження.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Мустафа Найєм народився 28 червня 1981 року в Кабулі. Етнічний пуштун, рідна мова — дарі. Мати Мустафи померла, коли йому було три роки. Батько був заступником Міністра освіти. У 1989 році Мустафа переїхав разом з ним до Москви, а в 1990 році — до Києва. У 1998 році закінчив технічний ліцей в Шевченківському районі Києва, а в 2004 — факультет авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту.

Після КПІ Мустафа деякий час був ударником в групі, яка виступала в київських кафе, потім грав в театрі «Чорний квадрат». У вересні 2004 року почав журналістську кар'єру, ставши кореспондентом відділу політики в інформаційному агентстві «Контекст-Медіа». З липня 2005 року по червень 2007 року був кореспондентом газети «Коммерсант Україна». У січні 2006 року став кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».

Освіта[ред.ред. код]

У 1998 році закінчив Технічний ліцей Шевченківського району м. Києва.

У 2004 році одержав диплом інженера з інформаційно-вимірювальної техніки, закінчивши факультет авіаційних і космічних систем Київського політехнічного інституту.

Кар'єра[ред.ред. код]

Наєм із Сергієм Лещенком і Тарасом Чорноволом. 6 липня 2011

З осені 2004 року по липень 2005 року працював в інформаційному агентстві «Контекст-Медіа» кореспондентом відділу «Київські новини». З липня 2005 року по червень 2007 року працював кореспондентом російськомовної української газети  «Коммерсантъ». З січня 2006 року є кореспондентом і автором журналістських розслідувань інтернет-видання «Українська правда».

З червня 2007 року — редактор-спецкореспондент програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», яка в 2008 році переїхала на телеканал «Україна» і змінила назву на «Шустер LIVE». Згодом Савік Шустер заснував компанію «Савік Шустер Студія» (Savik Shuster's Studio), яка займається виробництвом аналітичних ток-шоу; Найєм став одним з працівників (редактором) в цій фірмі.

У листопаді 2009 року «Савік Шустер Студія» разом з каналом ТВі, розпочав спільний проект — програму «Чорне та біле», ведучим якого став Найєм. Всього вже вийшло близько 40 випусків.

22 грудня 2010 оголошує про розірвання всіх угод з продакшн-компанією «Савік Шустер Студія», в тому числі агентської угоди та договору із «Шустер LIVE», зазначивши, що це відбулося за обопільною згодою, без конфліктів і з перспективою на майбутнє співробітництво.[2]

У січні 2011 року продовжив співпрацю з продакшн-компанією «Савік Шустер Студія» на гонорарній основі і став ведучим і автором нової програми «After live» на «Першому національному» про політичне ток-шоу «Шустер LIVE» за лаштунками.[3]У лютому покинув проект через те, що з програми вирізали синхрон Савіка Шустера про розмову з Сергієм Льовочкіним про перехід Шустера на «Перший національний».[4] Сам Шустер пояснив заяву Найєма пошуками «ворогів з високим рейтингом» і запевнив, що «After live» залишиться в ефірі, але з іншим ведучим — Георгієм Тихим.[5]

Випадок із затриманням[ред.ред. код]

13 грудня 2010 року Мустафу Найєма затримали співробітники підрозділу «Беркут», пояснивши це тим, що він «особа кавказької національності».[6] У той же день його відпустили з Подільського райвідділу міліції.[7] 14 грудня він написав статтю «Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності» з описом подій і вимогою звільнити співробітника, який його затримав і не побажав перепросити.[8] 16 грудня завершилося службове розслідування, яке встановило, що міліціонер в спілкуванні з журналістом дозволив собі некоректні висловлювання на його адресу, за що він дістав сувору догану.[9]

Політична діяльність[ред.ред. код]

Мустафа Найєм виступає на Євромайдані в листопаді 2013 року

У вересні 2014 року разом із Сергієм Лещенком оголосив про участь у позачергових парламентських виборах, а як наслідок — закінчення журналістської кар'єри. Займав 20 місце у виборчому списку партії Блок Петра Порошенка «Солідарність». Під час передвиборчої кампанії декілька тижнів провів на виборчому округу № 102 на Кіровоградщині, агітуючи проти Олеся Довгого. Пройшовши до Верховної ради, став заступником голови фракції «Блоку Петра Порошенка» і членом Комітету з питань європейської інтеграції.

Парламентська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Блоку Петра Порошенка» по партійному списку (№ 20)[10]. Член Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції[10].

Особисте життя та родичі[ред.ред. код]

Неодружений. Має сина на ім'я Марк-Міхей.[11] Також має брата Масі-Мустафу Найєма, якій був мобілізований в ході шостої хвилі мобілізації та несе службу в 81-й бригаді на посаді командира взводу, в зоні проведення АТО.[12]

Критика[ред.ред. код]

Михайло Бродський вважає, що Сергій Лещенко і Мустафа Найєм в конфлікті з Ігорем Коломойським діють в інтересах Віктора Пінчука і Леоніда Кучми, а не українських громадян.[13]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Мустафа Найєм дає інтерв'ю після отримання премії ім. Олександра Кривенка
« Чи Ви можете мені пообіцяти, що ніколи не голосуватимете чужою карткою і не будете її передавати для голосування іншим депутатам?  »
  • У зв'язку зі зміною власників телеканалу ТВі, народний депутат ВО «Батьківщини» Микола Княжицький назвав Мустафу Найєма брехуном та провокатором.[14]
  • У травні 2013 року Мустафа Найєм як незалежний член міжнародного журі конкурсу блогів «The Bobs» номінував блог Олени Білозерської. Однак після протестів промосковських і прокомуністичних організацій організатори конкурсу «The Bobs» скасували премію номінації «Найкращий україномовний блог»[15][16]
  • Після інциденту, який стався під час мітингу опозиційних сил в рамках акції «Вставай, Україно!», Мустафа Найєм звинуватив Василя Бойка, голову Білоцерківської організації «Молоді регіони», у організації заворушень.[17] В подальшому, після заяви Партії регіонів про непричетність функціонерів «Молодих регіонів» до інциденту, він перепросив В. Бойка.[18]
  • 21 листопада 2013 року зробив запис у FB із закликом прийти на Майдан, що і стало початком Євромайдану.[19]

Нагороди[ред.ред. код]

14 травня 2010 Мустафа Найєм отримав премію «За поступ у журналістиці» імені Олександра Кривенка.[20]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інформація про депутата на сайті ВРУ
  2. Найєм розірвав Договір Із «Савік Шустер студією», но веде переговори про Нові проекти. Телекритика. 2010-12-22. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  3. Мустафа Найєм:«Ми постараємося максимально дистанціюватися від "Шустер live"». Телекритика. 2010-01-27. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  4. Проект After Live закрито?. Телекритика. 2011-02-18. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  5. Шустер: After Live виходитиме без Найєма. Телекритика. 2011-02-18. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  6. «Беркут» затримав Мустафу Найєма. Українська правда. 2010-12-13. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2011-04-03. 
  7. Мустафу Найєма відпустили. Українська правда. 2010-12-13. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2011-04-03. 
  8. Ксенофобія не повинна стати обличчям української національності. Українська правда. 2010-12-14. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  9. Міліціонер отримав догану за образу журналіста. ЛІГАБізнесІнформ. 2010-12-16. Архів оригіналу за 2012-04-15. Процитовано 2011-04-03. 
  10. а б Народний депутат України VIII скликання Найєм Мустафа-Масі
  11. Автобіографія Мустафи Найєма. 
  12. Береза, Анастасия. МЛАДШИЙ ЛЕЙТЕНАНТ МАСИ-МУСТАФА НАЙЕМ: "НАДЕЮСЬ, Я ПОСЛЕДНИЙ ИЗ НАШЕЙ СЕМЬИ, КОГО ТАК ИЛИ ИНАЧЕ КОСНУЛАСЬ ВОЙНА". Цензор.НЕТ. 
  13. Бродский: в конфликте с Коломойским Лещенко и Найем обслуживают интересы Пинчука (рос.)
  14. Княжицький назвав Найєма провокатором, і лякає Медведчуком і Хорошковським. Українська правда. 2013-04-24. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2013-04-24. 
  15. нім. Deutsche Welle streicht Publikumspreis «Best Blog Ukrainisch» 2013 15.05.2013
  16. Deutsche Welle позбавила Олену Білозерську призу міжнародного конкурсу блогів The Bobs
  17. Еще один оскал Партии регионов
  18. Я не считаю нужным приносить извинения Партии регионов
  19. 10 мифов о Евромайдане
  20. Журналіст "Української правди" отримав премію Кривенка. Українська правда. 14 мая 2010. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2010-05-15. 

Посилання[ред.ред. код]