Мустафіна Алія Фаргатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алия Фәрхәт кызы Мостафина
Aliya Mustafina 2016.jpg
Загальна інформація
Національність татарка
Громадянство Flag of Russia.svg Росія
Народження 30 вересня 1994(1994-09-30) (28 років)
Єгор'ївськ
Зріст 162 см
Вага 48 кг
Alma mater Російський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму
Батько Farhat Mustafind
Спорт
Країна Росія
Вид спорту гімнастика
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту Росії
Клуб ЦСКА
Команда ЦСКА Москва[d]
Участь і здобутки
CMNS: Мустафіна Алія Фаргатівна у Вікісховищі
Нагороди
Орден Дружби
Спортивні медалі
Представник Росія Росія
Олімпійські ігри
Золото Лондон 2012 Різновисокі бруси
Золото Ріо 2016 Різновисокі бруси
Срібло Лондон 2012 Командна першість
Срібло Ріо 2016 Командна першість
Бронза Лондон 2012 Абсолютна першість
Бронза Лондон 2012 Вільні врави
Бронза Ріо 2016 Абсолютна першість
Чемпіонати світу
Золото Роттердам 2010 Командна першість
Золото Роттердам 2010 Абсолютна першість
Золото Антверпен 2013 Колода
Срібло Роттердам 2010 Опорний стрибок
Срібло Роттердам 2010 Різновисокі бруси
Срібло Роттердам 2010 Вільні вправи
Бронза Антверпен 2013 Абсолютна першість
Бронза Антверпен 2013 Різновисокі бруси
Бронза Наньнін 2014 Командна першість
Бронза Наньнін 2014 Колода
Бронза Наньнін 2014 Вільні вправи

Алія Фаргатівна Мустафіна (рос. Алия Фаргатовна Мустафина, тат. Алия Фәрхәт кызы Мостафина 30 вересня 1994) — російська гімнастка. Дворазова олімпійська чемпіонка у вправах на брусах, п'ятиразова призерка Олімпійських ігор (дворазова срібна призерка у командному багатоборстві, дворазова бронзова призерка в особистому багатоборстві, володарка бронзової медалі у вільних вправах (2012)). Триразова чемпіонка світу, п'ятиразова чемпіонка Європи, семиразова призерка чемпіонатів Європи і восьмиразова призерка чемпіонатів світу. 2012 року її визнано спортсменкою року в Росії[1][2][3]. Лауреатка призу «Срібна лань»[4]. Заслужена майстриня спорту Росії. Перша російська олімпійська чемпіонка, народжена в Російській Федерації

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Батько гімнастки Фаргат Мустафін був бронзовим призером Олімпійських ігор 1976 року у Монреалі з греко-римської боротьби, а також тренером у спортивній школі ЦСКА. Мати Алії, Олена Анатоліївна Мустафіна (дівоче прізвище Кузнецова[5][6]), — вчителька фізики[7]. Молодша сестра Алії — Наїля Мустафіна[8] також займається спортивною гімнастикою[9] і є майстринею спорту[10], але після травми[11] пішла з професійного спорту, беручи участь в аматорських змаганнях[12]. Бабуся і дідусь по материнській лінії були родом із Волкова Егор'євського району Московської області, а предки по батьківській лінії — із села Мале Рибушкіно Краснооктябрьского району Нижньогородської області[13].

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

У шість років батько привів Алію в спортивну секцію. Алія вигравала одне за іншим дитячі змагання, потім юніорські: вона завоювала 5 золотих медалей на ІІІ Спартакіаді учнів. Але через деякий час залишила тренування: через відсутність взаєморозуміння Алія вступила в конфлікт зі своїм тренером Діною Камаловою і не приходила до зали[14]. Потім Алія все ж повернулася, але тренуватися стала у Олександра Александрова, з яким у неї склалися довірчі стосунки[15].

Юніорська професійна кар'єра[ред. | ред. код]

У вересні 2007 року Алія виступила на неофіційному чемпіонаті світу серед юніорів «Junior International» в Йокогамі, де завоювала 5 срібних медалей — в абсолютній першості та окремих видах багатоборства, поступившись лише американці Ребеці Бросс[en], яка виграла 5 золотих медалей[16].

У французькому Клермон-Феррані на юніорській першості Європи 2008 року зі спортивної гімнастики Мустафіна разом з Тетяною Набіевою, Анною Дементьєвою, Тетяною Соловйовою та Анастасією Новіковою посіла перше місце в командному турнірі, набравши 180,625 бали. Понад 10 балів поступилися росіянкам француженки, які завоювали срібло. При цьому сума балів у команди російських юніорок перевищила результати дорослих співвітчизниць на 4,200 бали. У багатоборстві Алія завоювала срібну медаль, поступившись лише Тетяні Набієвій[17].

Доросла кар'єра 2009-2013[ред. | ред. код]

На чемпіонаті Росії 2009 року в жіночому багатоборстві Алія завоювала золото, випередивши Ксенію Семьонову і Тетяну Набієву. Другу золоту медаль спортсменка виграла у складі команди Москви, в якій виступали Юлія Бергер[pt], Олена Замолодчикова, Анна Миздрикова, Олена Сирникова і Марія Чибіскова. В окремих видах багатоборства вона також не залишилася без медалей, завоювавши повний комплект нагород: срібло (бруси), бронзу (вільні вправи) і золото (колода).

На Кубку Росії Алія здобула перемогу в багатоборстві. Змагання були відбірковими на чемпіонат світу, але спортсменка не змогла взяти в них участі, оскільки  їй ще не виповнилося 16 років, що за правилами Міжнародної федерації гімнастики перешкоджає участі в офіційних міжнародних стартах[18].

На Всесвітній Гимназіаді в катарській Досі росіянка завоювала п'ять золотих медалей, вигравши турнір у багатоборстві, у складі команди (Дементьєва, Мусіна, Набієва, Свиридова), у вільних вправах, а також у вправах на колоді і брусах. Крім того, в активі Мустафіної срібло в опорному стрибку[19].

2010 року першим стартом спортсменки після тривалої перерви, пов'язаної з травмою, став четвертий етап Кубка світу[20], де вона показала другий результат у вправі на колоді і 4-й на брусах.

Наступним стартом для Алії став чемпіонат Європи 2010 року в Бірмінгемі, де вона разом з Ксенією Василенко, Анною Миздриковою, Катериною Курбатовою, Тетяною Набієвою завоювала золото, набравши 169,700 бала[21] і двічі стала срібною призеркою: у вправі на брусах, здобувши 15,050 бала і у вправі на колоді з сумою 14,375 бала[22].

У рамках підготовки до чемпіонату світу в Роттердамі збірна Росії взяла участь у розіграші Відкритого Кубка Японії. Алія, Тетяна Набієва, Анна Дементьєва, Раміля Мусіна і Ксенія Афанасьєва обіграли найближчих суперниць — гімнасток Японії — на чотири бали (173,850 і 169,850 відповідно[23]). У багатоборстві Алія показала третій результат (57,100 бала)[24].

На Кубку Росії в Челябінську Алія виграла у фіналі багатоборства з результатом 62,271 бала, випередивши срібну призерку Ксенію Афанасьєву на 3,597 бала[25], вигравши вільні вправи і бруси[26], ставши другою у опорному стрибку, на колоді — третій[27].

За результатами виступів упродовж сезону і модельних тренувань на «Круглому Озері» увійшла до складу команди на чемпіонат світу 2010, де планувала завоювати медалі на брусах, в опорному стрибку та у багатоборстві. Спеціально до чемпіонату Алія ускладнила програму в опорному стрибку, вивчивши складний стрибок з базовою вартістю 6,5 (на той момент) — «2,5 гвинта Юрченко»[28]. Своїм виступом у кваліфікації Алія підтвердила серйозність своїх намірів, вийшовши з першим результатом у фінал багатоборства і відібравшись у фінал всіх 4 окремих видів[29], що востаннє вдавалося Світлані Хоркіній 1997 року. У фіналі багатоборства Алія завоювала золоту медаль з результатом 61,032 бала, випередивши на 1,034 бала китайську гімнастку Цзян Юйюань. Російською гімнасткою, яка стала чемпіонкою світу в особистому багатоборстві, до Алії була Світлана Хоркіна, яка була першою 2003 року в американському Анагаймі[30]. Крім золотих медалей у командній та індивідуальній першості, Алія тричі ставала срібною призеркою в окремих видах багатоборства — опорному стрибку, брусах та вільних вправах. На колоді спортсменка впала і вибула з боротьби за медалі. У фіналі опорного стрибка Алія могла розраховувати не на срібло, а на золото, але в другій спробі судді оцінили складність стрибка в 5,7 бала замість 6,1. Керівники збірної Росії подали в Апеляційне журі Міжнародної федерації гімнастики протест[31], але його відхилили[32]. У підсумку Алія, дебютантка чемпіонату, завоювала найбільшу кількість медалей на чемпіонаті — 5 (2 золота і 3 срібла), що дозволило збірній Росії посісти друге загальнокомандне місце після Китаю[33].

Першим стартом 2011 року для Алії став виступ на етапі Кубка світу в Джексонвіллі, де у багатоборстві вона стала срібною призеркою, поступившись американці Джордін Вібер 0,068 бала[34].

У рамках підготовки до чемпіонату Європи вона також виступила на етапі Кубка світу в Парижі, де була першою у трьох видах багатоборства — опорному стрибку, вправі на брусах і колоді. Завдяки трьом перемогам Мустафіної, росіяни показали найкращий результат у загальнокомандному заліку[35].

На чемпіонаті Європи 2013 року, який проходив у Москві, завоювала «золото» у багатоборстві та на брусах, кваліфікувалася у фінал на вільних вправах, але віддала право на участь подрузі по команді Анастасії Гришиній, яка потрапила в резерв, у фінал на колоді не пройшла, оскільки у кваліфікації виступила на цьому снаряді невдало.

Травма[ред. | ред. код]

Алія Мустафіна виконує вправу на колоді, березень 2011

8 квітня 2011 року на чемпіонаті Європи Алія пошкодила ногу в першому ж виді фінальних змагань у багатоборстві — при приземленні після виконання опорного стрибка. Поміст вона залишила на руках у одного з тренерів команди. Судді оцінили виступ Мустафіної в 15,375 бала. Завдяки цій оцінці, Алія очолила протокол змагань після першого снаряда, але через цю травму була змушена знятися зі змагань[36]. Після обстеження німецькі лікарі діагностували розрив хрестоподібних зв'язок лівого коліна[37]. 13 квітня спортсменку прооперував[38] у спеціалізованій клініці доктор Міхаель Штробель, який свого часу лікував німецького тенісиста Бориса Беккера[39]. Через тривалу реабілітацію спортсменка пропустила чемпіонат світу, а почала тренуватися через 3 місяці після травми[40]. Бет Тведдл, яка в своїй кар'єрі травмувалася кілька разів, зазначила, що для неї було дивним, як швидко гімнастка відновилася після важкої травми, додавши при цьому, що вона переживала за неї[41]. Тренер збірної Андрій Родіоненко вважав, що страх за свою ногу залишиться на все життя, що не дозволило б гімнастці виступати на тому ж рівні й далі[42]. Алія заявляла, що страху як не було, так і немає[43].

Олімпійські ігри 2012[ред. | ред. код]

Алія Мустафіна (у центрі) із золотою медаллю, яку вона одержала за перемогу у вправах на брусах.

В рамках підготовки до літніх Олімпійських ігор Алія взяла участь у чемпіонаті Європи[44], а також у чемпіонаті і кубку Росії. На Олімпійських іграх у Лондоні Мустафіна кваліфікувалася у фінал як в індивідуальних змаганнях (у багатоборстві, а також у вправах на брусах і вільних вправах), так і в складі збірної Росії в командній першості. Разом зі співвітчизницями Алія виграла срібло в командному багатоборстві[45][46]. Її напарницями по збірній були Вікторія Комова, Анастасія Гришина, Ксенія Афанасьева і Марія Пасєка. У фіналі командного багатоборства вона поліпшила свій же кваліфікаційний результат. Також Алія у важкій боротьбі виграла бронзу в індивідуальному багатоборстві[47]. За абсолютно однакової кількості балів росіянка посіла третє місце за додатковим показником - сума балів у трьох дисциплінах з чотирьох, без урахування очок на найгіршому снаряді[48]. Алія не стала робити той елемент, через який зазнала травми — «2,5 гвинта Юрченко»[49]. В соревнованиях на разновысоких брусьях Алия завоевала золотую олимпийскую медаль, набрав 16,133 балла[50][51]. У XXI столітті це було перше російське «золото» на Олімпійських іграх у цьому виді спорту[52]. У вільних вправах Алія взяла бронзову медаль[53]. Маючи однакову кількість очок з Ванессою Феррарі, росіянка виявилася вищою завдяки більш високій оцінці за виконання[54]. За підсумками Ігор Алія стала найбільш згадуваною спортсменкою в російських соціальних мережах[55][56], а також найбільш титулованою росіянкою на Іграх у Лондоні[57].

Другий олімпійський цикл[ред. | ред. код]

В інтерв'ю після Ігор Алія заявила, що не збирається кидати спортивну гімнастику і хоче побувати на наступній Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро[58]. Першим стартом спортсменки після Олімпійських ігор мав стати етап кубка світу в Штутгарті[59]. Жіноча збірна Росії на чолі з олімпійською чемпіонкою здобула перемогу в командних змаганнях, набравши 109,450 бала. 2013 року тренеркою гімнастки стала Раїса Ганіна[60]

Універсіада 2013[ред. | ред. код]

За тиждень до змагань у Мустафіної була сильна застуда: «Алія не травмована, просто змушена була пройти обстеження. Лікарі дозволили їй взяти участь у змаганнях, але вона тиждень не тренувалася»[61]. Попри це, гімнастка в складі команди здобула золоту медаль з сумою 175,500 бала, стала переможницею Універсіади в індивідуальному багатоборстві, незважаючи на падіння на колоді, набрала 57,900 бала[62]. Алія здобула перемогу в змаганнях на різновисоких брусах з результатом 15,200 бала, а також посіла друге місце у вправах на колоді з сумою 14,525 бала[63].

Чемпіонат світу 2013[ред. | ред. код]

Жіноча збірна Росії приїхала до Антверпена в ослабленому складі. Через травми не приїхали медалістки Олімпіади: Ксенія Афанасьєва, Марія Пасєка та Анастасія Гришина[64]. Замість Вікторії Комової тренери заявили Анну Родіонову. Крім Родіонової Росію в багатоборстві представляла Алія. Саме їй відводили роль однією з претенденток на перемогу. У кваліфікації Мустафіна показала лише 5-й результат. У фінальний день багатоборства Мустафіна стояла на четвертій позиції, але після виконання вільних вправ Алія втримала позицію і виграла бронзу з результатом 58, 856 бала[65]. У фіналі на окремих снарядах, у вправах на різновисоких брусах стала бронзовою призеркою чемпіонату світу з сумою балів 15,033. У заключний день чемпіонату світу принесла російській команді єдине золото. Алія перемогла у вправі на колоді з сумою 14,900 бала[66]. У підсумку збірна Росії в загальнокомандному заліку опинилася на 4-му місці[67]. Алія з одним «золотом» і двома бронзовими нагородами посіла друге місце в особистому заліку, поступившись Сімон Бейлз.

2014 рік[ред. | ред. код]

Після закінчення попереднього сезону Алія Мустафіна збиралася піти зі спорту. «В кінці минулого року вона підійшла до мене і сказала, що дуже втомилася і хоче піти з гімнастики, — згадує Андрій Родіоненко. — І я її розумію. У минулому сезоні вона успішно виступала і на квітневому чемпіонаті Європи в Москві, і влітку на Універсіаді в Казані. А восени зуміла завоювати золоту та бронзову нагороди на чемпіонаті світу в Бельгії»[68]. Керівництво збірної дало гімнастці невеликий відпочинок (близько місяця). У лютому гімнастка продовжила тренуватися і готуватися до Чемпіонату Росії.

На Чемпіонаті Європи 2014, який проходив у Софії, Алія завоювала бронзову нагороду в складі команди і у вправах на колоді. Також посіла друге місце у вправах на брусах з результатом 15,266, поступившись першим місцеі Реббеці Дауні[69]. У середині червня перенесла операцію на гомілкостопі в Німеччині, близько місяця проходила реабілітацію.

У серпні 2014 року виграла змагання в індивідуальному багатоборстві на Кубку Росії, що проходив у Пензі[70].

З грудня 2014 року тренується під керівництвом тренера Сергія Старкіна[71]. Також наприкінці грудня гімнастка пройшла курс лікування спини в Німеччині і після повернення в Росію продовжила медикаментозне лікування[72].

Чемпіонат світу[ред. | ред. код]

Жіноча Збірна Росії приїхала на змагання в оновленому складі. Мустафіна завоювала бронзу в командних змаганнях і посіла четверте місце в особистому багатоборстві (57,915 бала). Як виявилося, гімнастка виступала з температурою. На вільних вправах Мустафіна сіла на килим, втративши рівновагу.[73] Також Алія в останній день чемпіонату світу завоювала дві бронзові медалі на колоді та вільних вправах. На останньому снаряді гімнастка збільшила свою базову вартість і назвала свій ризик виправданим.[74] Після чемпіонату світу гімнастка розповіла про те, що відчувала втому після Ігор, тому, взявши відпочинок тривалістю 1,5 місяці після чемпіонату світу 2013 і після операції в Німеччині на гомілкостопі в червні 2014, не встигла збільшити базову вартість.[75]

2015 рік[ред. | ред. код]

У лютому сказала про те, що пропустить Чемпіонат Росії і Європи через відновлення, буде готуватися до I Європейських ігор, Універсіади 2015, відбіркового Чемпіонату Світу 2015[76]. На Європейських іграх стала чемпіонкою у командній та абсолютній першості, а також на різновисоких брусах, взяла також срібну медаль у вільних вправах.

2016 рік[ред. | ред. код]

Алія включена в заявку збірної Росії на Олімпійські ігри 2016 року. Завоювала у складі збірної Росії срібну медаль у командній першості, бронзову медаль в особистій першості, а також вдруге поспіль виграла титул чемпіонки у вправах на різновисоких брусах.

Алія заявила, що після Ігор візьме дворічну паузу, а потім відновить тренування для підготовки до участі в Олімпійських іграх у Токіо.

2017 рік[ред. | ред. код]

Алія вирішила відновити тренування з 3-го вересня 2017 року для підготовки до чемпіонату Європи 2018[77].

Досягнення[ред. | ред. код]

Дворазова олімпійська чемпіонка 2012 та 2016 років у вправі на брусах, дворазова срібна та триразова бронзова призерка ОІ 2012 та 2016 років. Триразова чемпіонка світу: абсолютна чемпіонка світу 2010 року, чемпіонка світу в командній першості 2010 року; триразова віце-чемпіонка світу 2010 року на окремих снарядах, чемпіонка світу 2013 року у вправах на колоді; дворазова бронзова призерка чемпіонату світу 2013 року в абсолютній першості та у вправі на брусах; чемпіонка і дворазова срібна призерка чемпіонату Європи 2010 року; чемпіонка Європи 2013 року в абсолютній першості і у вправі на брусах; срібна призерка чемпіонату Європи 2012 року в командній першості; переможниця і призерка етапів Кубка світу; багаторазова чемпіонка Росії та володарка Кубка Росії; триразова чемпіонка Універсіади-2013, срібна призерка Універсіади-2013, срібна призерка Чемпіонату Європи 2014, дворазова призерка Чемпіонату Європи 2014 в командній першості, у вправі на колоді; триразова бронзова призерка Чемпіонату Світу 2014 (командна першість, колода, вільні).

Характер[ред. | ред. код]

Старша тренерка збірної Валентина Родіоненко[pt] вважає, що, попри важкий характер, у олімпійської чемпіонки є важлива якість для будь-якого спортсмена: вона може в потрібний момент зібратися[78]. Тренер спортсменки Олександр Александров же стверджує, що у всіх чемпіонів складний характер, при цьому він не любить поступливих. Водночас, Олександр Сергійович не вважає, що Алія — найскладніша учениця в складі збірної[79]. Батько гімнастки також не заперечує складність її характеру, при цьому додає, що вона дуже вразлива[80].

Особисте життя[ред. | ред. код]

2012 року Алія закінчила середню школу[81] і в 2013 році вступила до університету фізичної культури. Гімнастка зізнається, що не дуже хоче бути тренеркою в майбутньому. «Я б не сказала, що я дуже хочу бути тренеркою в майбутньому, але принаймні зараз я можу поєднувати навчання і спорт. Приємно знати, що коли я закінчу зі спортом, у мене буде освіта і я зможу працювати тренеркою, водночас придивляючись і вибираючи те, чим я дійсно хочу займатися».[82]

З вересня 2015 року зустрічалася з бобслеїстом збірної РФ Олексієм Зайцевим[83], 3 листопада 2016 року вступила з ним в офіційний шлюб[84]. У червні 2017 року у подружжя народилася дочка Аліса[85].

Виступи на Олімпіадах[ред. | ред. код]

Олімпіада Дисципліна Місце
Лондон 2012 абсолютний залік 3
Лондон 2012 командний залік 2
Лондон 2012 вільні врави 3
Лондон 2012 різновисокі бруси 1
Лондон 2012 колода 12T r1/2
Ріо 2016 командний залік 2
Ріо 2016 абсолютний залік 3
Ріо 2016 різновисокі бруси 1

Нагороди та спортивні звання[ред. | ред. код]

Алія Мустафіна з орденом Дружби на олімпійському уроці 1 вересня 2012 разом з Володимиром Путіним
  • Орден Пошани (25 серпня 2016 року) — за високі спортивні досягнення на Іграх ХХХІ Олімпіади 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Бразилія), проявлені волю до перемоги і цілеспрямованість[86].
  • «Срібна лань» — найкращий спортсмен року (Федерація спортивних журналістів Росії, 18 грудня 2013 року)[87].
  • Почесна грамота Президента Російської Федерації (19 липня 2013 року) — за високі спортивні досягнення на XXVII Всесвітній літній універсіаді 2013 року в місті Казані[88].
  • Орден Дружби (13 серпня 2012 року) — за великий внесок у розвиток фізичної культури і спорту, високі спортивні досягнення на Іграх XXX Олімпіади 2012 року в місті Лондоні (Велика Британія)[89].
  • Заслужений майстер спорту Росії (21 червня 2010 року)[90].
  • Майстер спорту Росії (31 березня 2009 року)[91].
  • Майстер спорту Росії міжнародного класу (22 грудня 2008 року)[92].
  • Орден Пошани (25 серпня 2016 року) — за високі спортивні досягнення на Іграх ХХХІ Олімпіади 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Бразилія), проявлені волю до перемоги і цілеспрямованість.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Спортсменкой 2012 года в России признана Алия Мустафина. Взгляд.ру. 14 декабря 2012. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2012. 
  2. Гимнастка Мустафина признана лучшей российской спортсменкой 2012 года. Интерфакс. 14 декабря 2012. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 14 грудня 2012. 
  3. Мустафина признана спортсменкой года в России. Спорт-экспресс. 14 декабря 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 14 грудня 2012. 
  4. Лучшим спортсменам 2010 года вручили «Серебряную лань» (рос.). Спорт-Экспресс. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012. 
  5. Дмитрий Кайстро (7 серпня 2012). Олимпиада. Золотые брусья Алии Мустафиной (рос.). Россия-24. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2012. 
  6. Сергей Киселёв (17 серпня 2012). Егорьевские адреса олимпийской чемпионки (рос.). Егорьевский курьер. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 26 серпня 2012. 
  7. Алия Мустафина: Медали могут быть грузом?! // Гимнастика. — 2010. — № 4 (6). — С. 18—19. Архівовано з джерела 1 липня 2013. Процитовано 2017-12-03.
  8. Mustafina Nailya (англ.). Міжнародна федерація гімнастики. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  9. Наталья Марьянчик (26 жовтня 2010). Спустились с голландских высот (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  10. Список первенства 2011 (doc) (рос.). Федерація спортивної гімнастики Росії. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  11. Инесса Рассказова (12 листопада 2010). Девочка с бесстрашными глазами (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  12. "Гость программы: Алия Мустафина". Ведущий: Павел Занозин. Центральная трибуна. 2012-08-17. Archived from the original on 2013-11-04. Retrieved on 2017-12-03. [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  13. Алия Мустафина взяла «золото» на Олимпиаде: как переживали родные? (рос.). ГТРК «Нижний Новгород». 7 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 26 серпня 2012. 
  14. Елена Вайцеховская (27 жовтня 2010). Александр Александров: «Мустафина хотела бросить гимнастику» (рос.). Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  15. Ольга Лузгина (20 травня 2010). Снаряд на сегодня (рос.). Московский комсомолец. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  16. Аманда Тёрнер (24 вересня 2007). Bross, Tanaka Take Junior International (англ.). International Gymnast Magazine. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012. 
  17. Юниорская сборная России выиграла ЧЕ по спортивной гимнастике (рос.). Газета.ru. 5 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  18. Юрий Рязанов и Алия Мустафина — обладатели Кубка России по спортивной гимнастике в многоборье (рос.). Весь спорт. 27 серпня 2009. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  19. Алия Мустафина — пятикратная победительница соревнований по спортивной гимнастике на Гимназиаде в Катаре (рос.). Весь спорт. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  20. Лидер сборной России по спортивной гимнастике Алия Мустафина выступит на четвертом этапе Кубка мира в Париже – впервые после долгого перерыва, связанного с травмой (рос.). Весь спорт. 1 квітня 2010. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 20 серпня 2012. 
  21. Женская сборная России по спортивной гимнастике выиграла командные соревнования на чемпионате Европы в Бирмингеме (рос.). Весь спорт. 1 травня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  22. Мустафина завоевала два серебра на ЧЕ по спортивной гимнастике (рос.). Чемпионат.com. 2 травня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  23. Japan Cup 2010 (pdf). Отчёт (англ.). Японская ассоциация гимнастики. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  24. Русские гимнастки — победители Кубка Японии (рос.). sport.km.ru. 5 липня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012. 
  25. Алия Мустафина — победительница Кубка России по спортивной гимнастике в многоборье (рос.). Весь спорт. 27 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  26. Татьяна Набиева и Алия Мустафина — победители Кубка России по спортивной гимнастики в отдельных упражнениях (рос.). Весь спорт. 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  27. Анна Дементьева и Алия Мустафина первенствовали на Кубке России по спортивной гимнастике в отдельных упражнениях (рос.). Весь спорт. 29 серпня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  28. Зеленицын И. (4 жовтня 2010). Главный тренер женской сборной Александр Александров: Команда готова (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 20 серпня 2012. 
  29. Николай Мысин (17 жовтня 2010). Алия Мустафина: Собираюсь выиграть шесть медалей (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 20 серпня 2012. 
  30. Девочка с железным характером (рос.). Чемпионат.com. 31 липня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  31. Андрей Родионенко: итоги рассмотрения протеста на результаты Мустафиной и Набиевой в опорном прыжке нам объявят завтра (рос.). Весь спорт. 23 жовтня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  32. Андрей Родионенко: техком FIG отклонил наш протест, но мы будем бороться дальше (рос.). Весь спорт. 24 жовтня 2010. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 12 серпня 2012. 
  33. Александра Владимирова (25 жовтня 2010). Спортивная гимнастика: Роттердам вселил надежду на успех в Лондоне (рос.). РИА Новости. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  34. Алия Мустафина заняла второе место в многоборье на этапе Кубка мира (рос.). Спорт-Экспресс. 6 березня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  35. Алия Мустафина — трёхкратная победительница парижского этапа Кубка мира по спортивной гимнастике! (рос.). Вест спорт. 20 березня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 15 серпня 2012. 
  36. Мустафина снялась с финала чемпионата Европы в многоборье из-за травмы ноги (рос.). Спорт-Экспресс. 8 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  37. Алия Мустафина пропустит чемпионат мира (рос.). Спорт-Экспресс. 9 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  38. Мустафину прооперировали (рос.). Спорт-Экспресс. 13 квітня 2011. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  39. Мысин Н. (13 квітня 2011). Алия Мустафина прооперирована в Германии (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  40. Елена Вайцеховская (2 липня 2011). Александр Александров: «Комова уже тренируется, Мустафина – начинает» (рос.). Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  41. Дмитрий Симонов (24 липня 2012). Элизабет Тведдл: «Весь спортивный мир переживал за Мустафину» (рос.). Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  42. Сергей Родиченко (31 липня 2012). Серебряные медали — наш сегодняшний уровень (рос.). Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  43. Инесса Рассказова (18 квітня 2012). Экс-абсолютная чемпионка мира Алия Мустафина: Я уже меньше плачу (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  44. Артём Сапогин (12 травня 2012). Чемпионат Европы. Женская сборная России выиграла серебро в командном турнире. Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  45. Борис Ходорковский (31 липня 2012). Интересы команды превыше всего. Газета.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  46. Серебряное крещение. Чемпионат.com. 31 липня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  47. Комова — серебряный призёр Олимпиады в многоборье, Мустафина — бронзовый. Чемпионат.com. 2 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  48. Борис Ходорковский (2 серпня 2012). Бревно меня не послушалось. Газета.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  49. И снова серебро…. Чемпионат.com. 2 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
  50. Гимнастка принесла сборной России пятую золотую медаль Игр в Лондоне. НТВ. 6 серпня 2012. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 6 серпня 2012. 
  51. Рустам Шарафутдинов (6 серпня 2012). Чемпионские брусья. Газета.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  52. Эдвард Сержан (6 серпня 2012). Мустафина принесла России первое золото по спортивной гимнастике за 12 лет. Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 8 серпня 2012. 
  53. Тимур Ганеев (7 серпня 2012). Лондон-2012. Гимнастика. Вольные упражнения. Мустафина завоевала бронзу. Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  54. Инесса Рассказова (8 серпня 2012). Олимпийская чемпионка Алия Мустафина: А ноги уже тонули в ковре. Советский спорт. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 8 серпня 2012. 
  55. Мустафина обогнала Болта по популярности в российских соцсетях. Р-Спорт (РИА Новости). 22 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 31 серпня 2012. 
  56. Мустафина стала наиболее упоминаемой в интернете участницей Олимпиады. Мир. 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 25 серпня 2012. 
  57. Анна Козина (8 серпня 2012). Великое китайское бревно. Российская газета. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 25 серпня 2012. 
  58. Александра Владимирова (7 серпня 2012). Мустафина планирует выступить на Олимпиаде в Бразилии через 4 года. Р-Спорт (РИА Новости). Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2012. 
  59. Алия Мустафина: было немножко страшно. Россия-24. 19 серпня 2012. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 20 серпня 2012. 
  60. Алия Мустафина. Интервью брала Юлия Коростелева для журнала International Gymnastics Magazine (май 2014). 
  61. Алия Мустафина может пропустить Универсиаду в Казани. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2017. 
  62. Абсолютная чемпионка универсиады Алия Мустафина: Бревна я по-прежнему боюсь. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 грудня 2017. 
  63. Алия Мустафина завоевала золотую и серебряную медали на Универсиаде - 2013. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  64. Алия Мустафина завоевала золото на чемпионате мира по гимнастике в Антверпене. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  65. Россиянка Алия Мустафина выиграла бронзу в многоборье на чемпионате мира по спортивной гимнастике в Бельгии, золото и серебро у американок. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  66. Результаты чемпионата мира по спортивной гимнастике 2013 года. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  67. сборная России в общекомандном зачете оказалась на 4-м месте. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 3 грудня 2017. 
  68. По окончании прошлого сезона Алия Мустафина собиралась уйти из спорта. 
  69. Алия Мустафина выиграла серебро чемпионата Европы. Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 3 грудня 2017. 
  70. Алия Мустафина победила в многоборье на Кубке России по спортивной гимнастике. Р-Спорт. 27 серпня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  71. В Пензе Алия Мустафина рассказала журналистам о своем здоровье. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  72. МУСТАФИНА ГОТОВИТСЯ К ЕВРОПЕЙСКИМ ИГРАМ. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  73. Алия Мустафина: На бревне меня уже пошатывало. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 грудня 2017. 
  74. Алия Мустафина: "С простой программой в призы бы точно не попала". Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 3 грудня 2017. 
  75. Алия Мустафина: Я верну и вернусь. Архів оригіналу за 29 травня 2018. Процитовано 3 грудня 2017. 
  76. Алия Мустафина пропустит чемпионат Европы по спортивной гимнастике. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 грудня 2017. 
  77. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 3 грудня 2017. 
  78. Алексей Шевченко (27 липня 2012). Валентина Родионенко: «Хоркина – мегазвезда? А где она сейчас?». Sports.ru. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. 
  79. Александра Владимирова (8 серпня 2012). Александров: гимнастка Мустафина в Лондоне совершила подвиг. Р-Спорт (РИА Новости). Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 10 серпня 2012. 
  80. Ирина Степанцева (24 серпня 2012). Алька — девочка-максималист!. Московский комсомолец. Архів оригіналу за 3 жовтня 2012. Процитовано 25 серпня 2012. 
  81. Дмитрий Соколов (19 липня 2012). Алия Мустафина: Боль уже прошла. Собеседник. Архів оригіналу за 19 серпня 2012. Процитовано 14 серпня 2012. 
  82. Интервью с Алией Мустафиной. 
  83. «Пришла в зал и подумала: не хочу выступать с такой простой программой». Алия Мустафина – о золоте Рио и своем будущем. Матч!. 15 августа 2016. Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 18 серпня 2016. 
  84. Алия Мустафина вышла замуж за бобслеиста Зайцева. Российская газета. 3 ноября 2016. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 3 листопада 2016. 
  85. Мустафина стала мамой. Российская газета. 14 июня 2017. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 16 червня 2017. 
  86. Указ Президента Российской Федерации от 25.08.2016 № 429 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 3 грудня 2017. 
  87. Лучшие российские спортсмены 2013 года. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 3 грудня 2017. 
  88. Распоряжение Президента Российской Федерации от 19 июля 2013 года № 277-рп «О поощрении». Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 3 грудня 2017. 
  89. Указ Президента Российской Федерации от 13 августа 2012 года № 1165 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Kremlin.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2013. Процитовано 23 серпня 2012. 
  90. Приказ Минспорттуризма России от 21.06.2010 г. № 87-нг «О присвоении почётного спортивного звания „Заслуженный мастер спорта России“». Министерство спорта Российской Федерации. Архів оригіналу за 19.08.2012. Процитовано 13 серпня 2012. 
  91. Приказ Минспорттуризма России от 31.03.2009 г. № 10-нг «О присвоении спортивного звания „Мастер спорта России“». Министерство спорта Российской Федерации. Архів оригіналу за 19.08.2012. Процитовано 13 серпня 2012. 
  92. Приказ Минспорттуризма России от 22.12.2008 г. № 100-ВН «О присвоении спортивного звания „Мастер спорта России международного класса“». Министерство спорта Российской Федерации. Архів оригіналу за 19.08.2012. Процитовано 13 серпня 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]