Перейти до вмісту

Мухаммад аль-Аскарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мухаммад аль-Аскарі
Народився
Медина або Suryad Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер
Baladd або Аббасидський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба і отрути Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяшиїти Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАлі ібн Мухаммед Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриХасан аль-Аскарі і Jafar ibn Ali al-Hadid Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиSayyid Ali Akbar Редагувати інформацію у Вікіданих

Абу Джафар Мухаммад аль-Аскарі ібн Алі аль-Хаді (араб. أبو جعفر محمد العسكري بن علي الهاديأبو ; село Сар'я чи Сарія неподалік Медини, Хіджаз — 866, Балад, Ірак) — кандидат на 11-й імам шиїтський імам, син імама Алі ібн Мухаммеда, також знаний як аль-Закі та аль-Аскарі. Старший брат імама Хасана аль-Аскарі. Його могила побудували між Самаррою та Казимією, приблизно за 93 кілометри на північ від Багдада в Баладі[1].

Народження, походження та діти

[ред. | ред. код]

Народився 842 року в селі Сар'я (або Сур'я) недалеко від Медини, яку заснував його прадід Муса аль-Казім[2][3]. Мав безліч титулів, найвідоміші: аль-Аскарі, запозичений з титулу його батька Імама ібн Мухаммеда, який разом із сім'єю довгий час перебував в ув'язнені, фактично в полоні, на військовій базі поблизу Самарри під назвою аль-Аскарі Аббасидського халіфату, аль-Баадж, Саба аль-дуджейл, Саба аль-джазіра, аль-Бурхан[4][5].

Його родовід: Абу Джафар Мухаммад аль-Аскарі ібн імам Алі ібн Мухаммед ібн імам Мухаммед ібн Алі ібн імам Алі ібн Муса ібн імам Муса аль-Казім ібн імам Джафар ас-Садік імам Зейн аль-Абідін ібн імам Хусейн ібн Алі ібн імам Алі ібн Абу Таліб. Згідно з найпоширенішою думкою, він був першою дитиною Імама Алі ібн Мухаммеда і був старшим за імама Хасана аль-Аскарі. Мати Мухаммада аль-Аскарі та його брата Хасан аль-Аскарі, як і у випадку з більшістю дванадцяти імамів, була рабинею, яка після народження дітей була ушанована титулом умм аль-валад. Її справжнє ім'я було Худайс, хоча деякі кажуть, що її звали Сулайл, Газала, Сюзайн або Хадіса[6]. У них були й інші брати від інших дружин їхнього батька імама Алі аль-Хаді. Серед них був Джфар аль-Тавваб, якого також знали як «Джафар аз-Закі» або «Джафар-ас-Сані», його другим братом був Хусейн[7][8].

Існують різні думки про кількість дітей імама Саїда Мухаммада аль-Аскарі аль-Баадж Саба ал-дуджайля. Вчені з генеалогії аль-Наджафі в книзі «Бахр аль-Ансаб», Дамін ібн Шадгум у своїй книзі «Тухфат аль-Азхар» і багато інших перераховували імена наступних синів[9][10]:

1) Саїд Джафар (під цим відомим прізвиськом (лакаб) свого батька — Абу Джафар Мухаммад, Ібн Шадгум у своїй книзі «Тухфат аль-Азхар» згадав його друге прізвисько (лакаб) — Абу Алі Мухаммад) — Ібн аль-Тактакі, який помер 709 року хіджри, і спеціаліст з генеалогії Саїд Махді аль-Раджаї у своїй книзі «Аль-Мукакубун», частина 2, стор. 53, згадують його нащадків і пишуть, що «в нього є потомство в Пакистані і вони задокументували стародавні рукописи родоводів і відомі святині своїх предків, які підтверджують те, що вони довели їхнє благородне походження, і вони там відомі садати щодо свого діда імама Алі аль-Хаді аль-Накі».

2) Саїд Алі також знаний під прізвиськами (Акбар, Асгар, аль-Муттакі, Абу Абдуллах, аль-Амір Султан Садат) Саїд Алі Акбар — згідно з багатьма генеалогічними джерелами та висновком багатьох вчених істориків від його нащадка, на ім'я Саїд Накіб Мухаммед Хусейн ібн Саїд Мухаммад ібн Саїд Алі ібн Саїд Мухаммед аль-Аскарі аль-Баадж родовідне дерево ділиться на дві гілки від двох його синів: перша гілка - від Саїда Мухаммада (предок Саїда Шамс ад-Діна Мухаммада аль-Бухарі, прадіда «Садата аль-Бааджа» країн Близького Сходу, Ірану й Іраку). Друга гілка — від Саїда Ахмада ібн Амір Хасана (прізвисько Аль-Ріда), на прізвисько — Саїд Ата який вважається предком сеїдів овлядя «Садат ал-Бухарі» «Саїдатай» у Бухар[11], Самаркандської області, Середньої Азії. Султан Садат Саїд Алі Акбар є «султаном (лідером) сеїдів», історики припускають, що місце його поховання знаходиться в головному мавзолеї меморіального комплексу Султан Садат. Саїд Алі Акбар також згадується під прізвиськом (кунят) Абу Мухаммад, імовірно помер в кінці IX або початку X століття в Термезі. У Меморіальному комплексі Султан Саодат і на його території розташовано безліч усипальниць і безіменних могил більше як тисячі сеїдів. Історики згадують що його нащадки проживали в Бухарі, Самарканді і Термезі[12][13][14][15][16]. Одним з його відомих нащадків «аль-Бухарі» був Саїд Шамс ад-Дін Мухаммад Амір Султан аль-Бухарі. Генеалог Дамін ібн Шадгум у своїй книзі «Тухфат аль-Азхар», який помер 1090 року, згадав, що Саїд Шамс ад-Дін Мухаммад Амір Султан аль-Бухарі був славетним вченим, знаним як Амір Султан аль-Бухарі, був наставником османського султана Баязіда, і що родом він був з Бухари, і його нащадків також звали сеїїди «аль-Бухарі». І о Саїд Шамс ад-Дін Мухаммад Амір Султан аль-Бухарі є предком «Садат аль-Баадж» в Іраку і Хузестані, Іран. Це передбачав великий вчений Саїд Хасан аль-Баракі, який помер 1332 року, у своєму коментарі до «Тухфат аль-Азхар» вчений Ібн Шадгум писав про це: «Саїд Мухаммад-син Імама Алі аль-Хаді, мир йому, від нього Саїд Шамс ад-Дін аль-Бухарі і його династія розкинулася на околицях Іраку, від його нащадків Саїд Ала аль-Дін Ібрагім, і Саїд Ібрагім змінив Саїда Алі, а Саїд Алі змінив Саїда Юсуфа, а Саїд Юсуф змінив Саїда Хамзу, а Саїд Хамза змінив Саїда Мухаммада аль-Баадж другого (другий Мухаммед)) і він змінив Саїда Аль-Муаяда Біллаха Яг'ю, і він був одним з великих садатов і знатних людей Іраку XI століття, і Саїд Яг'я змінив Саїда Мухаммада, а Саїд Мухаммад змінив Саїда Ібрагіма і Саїда Іса, і Саїд Ібрагім — дід сім'ї „аль-Баадж“ в Іраку й інших країнах… Генеалог доктор Саїд Валід аль-Баадж підтвердив походження нащадків Саїда Мухаммед аль-Бааджа і 1999 року написав книгу про його нащадків, яка містить десятки надійних джерел, якими нехтували багато генеалогів Агль аль-Байт, а також багато фактів та старих документів, що згадують про Саїда Мухаммеда аль-Бааджа та його нащадків та їх почесних святинь[17].

3) Саїд Ахмад був аулія, належить до садатів, знаний серед нащадків ар-Різаві» в Хансарі, Іран, а також серед них в Пакистані, знаний під ім'ям «Садат ан-Накві». Саїд Ахмед має знаменитий мавзолей-святиню в Хансарі, і цю святиню відвідують багато паломників. Серед його нащадків імамзаде Саїд Махмуд ібн Саїд Мухаммад ібн Саїд Ахмад бін Саїд Мухаммад аль-Аскарі ібн Імам Алі аль-Хаді аль-Накі має велику святиню і відомий мавзолей в Хої[18].

Мавзолей

4) Саїд Хусейн — його нащадки живуть у Мерві (нині на території Туркменістану), про це згадується в книзі «Аль-Мукакубун» частина 2, сторінка 53 вченого ан-насаба Саїд Махді аль-Раджаї, він цитував вченого Ібн Хотеля, що помер 55 року хіджри, у своїй генеалогічній книзі «Аль-Ансаб»[19].

5) Саїд Абу Таліб Мухаммад — його нащадки живуть у Пакистані, їх називають «Садат ан-Накві» на честь їхнього предка імама Алі ібн Мухаммеда на його прізвиська — ан-Накі, аль-Аскарі, аз-Закі, аль-Фатта, аль-Мурта. Плем'я Аль-Бакара веде свій родовід від Саїда Абу Таліб Мухаммада ібн Саїд Мухаммад аль-Аскарі аль-Баадж ібн імам Алі ібн Мухаммеда.

6) Саїд Іскандар — його нащадки живуть у країнах Близького Сходу, Індії та Пакистані.

Мавзолей

[ред. | ред. код]

Мавзолей Мухаммада аль-Аскарі знаходиться між Самаррою і Казимією, приблизно за 93 кілометри на північ від Багдада в Баладі[20][21]. Табличка на заріхе (срібна сітчаста скринька на могилі) мавзолею свідчить: Це мавзолей великого Саїда Абу Джафара Мухаммада сина імама Алі аль-Хаді, що займав високе становище, і шиїти вірили, що він буде наступним імамом після Алі аль-Хаді, і коли він помер, імам ль-Хаді зазначив, що Імам Хасан аль-Аскарі буде його наступником. Коли імам аль-Хаді переселився з Медини в Самарру, Саїд Мухаммад був ще дитиною, і коли став підлітком він приєднався до свого батька в Самаррі, і залишався там, доки не вирішив повернутися до Медини. Коли він вирушив із Самарри на дев'яти парасангах і прибув до села Балад, він захворів і там помер[22].

Секта Мухаммадія

[ред. | ред. код]

Мухаммадіти — шиїти (названі на честь Мухаммада аль-Аскарі ібн Імама Алі аль-Хаді) були шиїтською сектою (нині вимерла), яка вважала, що через передбачувану відсутність спадкоємця (на їхню думку) у Хасана аль-Аскарі їм довелося переосмислити законність його імамат. Тому замість цього вони повірили в імамат його брата Мухаммада аль-Аскарі ібн Імама Алі аль-Хаді[23], який помер за 7 років до смерті свого батька. Однак мухаммадити заперечували смерть Мухаммада аль-Аскарі ібн Імама Алі аль-Хаді, і стверджували, що його батько вказав на нього і призначив його імамом до його смерті, щоб досягти успіху, і згадав його на імʼя й особу. Ці вірування, на їхню думку, є тим, із чим погоджуються інші підсекти. Щоб підтримати свою позицію, вони вважали, що імам не може вказати з волі того, хто не є імамом. Тому, щоб підтримати це переконання, вони стверджували, що Мухаммад аль-Аскарі ібн Імам Алі аль-Хаді не помер насправді, як це було очевидно. За їхніми словами, його батько радше сховав його через Такії (як стверджували ісмаїліти, Джафар ас-Садик сховав свого сина Ісмаїла ібн Джафара), і він був очікуваним Магді[24].

Інша мухаммадитська підсекта Нафісіти (названі на честь слуги імама Алі аль-Хаді, на ім'я Нафіс) були екстремістською сектою шиїтів (нині вимерла) мусульман. Нафісити вважали, що Мухаммад аль-Аскарі ібн Імам Алі аль-Хаді справді помер і що він передав заповіт не своїм дітям, а слугі свого батька Нафісу. За їхніми словами, Мухаммад аль-Аскарі передав Нафісу книги, різні знання, меч і все, що потрібне Уммі. Вони також помилково стверджували, що Мухаммад порадив Нафісу передати все це своєму братові Джафару ібн Алі аль-Хаді, якщо він (тобто Мухаммад аль-Аскарі) помре[25]. Нафісіти зайняли дуже жорстку позицію щодо Хасану аль-Аскарі, молодшого брата Мухаммада аль-Аскарі. Вони вважали його та всіх, хто вірив у його імамат, невіруючими. Вони також дотримувалися крайніх поглядів щодо Джафара ібн Алі аль-Хаді і стверджували, що він був Магді[26].

Смерть

[ред. | ред. код]

866 року Мухаммад аль-Аскарі вирішив відвідати Каабу[27]. Коли він прибув до Баладу (недалеко від Самарри в Іраку), то захворів і помер 17 липня 866 року. Шиїти поховали його в Баладі. Деякі люди припускали, що він був отруєний Аббасидами[28]. Після смерті старшого сина імам Алі ібн Мухаммед провів по ньому траурну церемонію.

Деякі люди з Бану Хашим, зокрема Хасан ібн Хасан аль-Афтас повідомив, що[29]:

Коли Сеїд Мухаммад помер, ми пішли до будинку імаму Алі ібн Мухаммеда. І ми побачили, що килим розстелений, а люди сіли довкола нього. Ми оцінили чисельність населення, окрім звільнених рабів й інших людей, там було 150 осіб з родини Абу Таліба, Бану Хашим та курайшитів. Несподівано увійшов молодший брат Мухаммада імам Хасан аль-Аскарі, розірвавши на собі одяг від горя від смерті брата. Він стояв поруч із батьком. Ми тоді його не знали. Через годину Імам Алі аль-Хаді сказав йому: «О сину мій! Звелич свою хвалу Аллаху, тому що Він запропонував тобі щось». Імам Хасан аль-Аскарі заплакав і сказав: «Хвала Аллаху, Господеві світів. Ми хвалимо Його тільки за Його благословення на нас, і ми від Аллаха і до Нього ми повертаємось». Я спитав: Хто це? І сказали люди: Це Хасан, син Імама Алі аль-Хаді. Тоді мав на вигляд років 20. Так ми дізналися, що він стане наступним імамом після свого батька[30].

Книга про життєпис і карамати

[ред. | ред. код]

Книги про життєпис і карамати Абу Джафара Мухаммада аль-Аскарі написали вчені історики, зокрема Мірза Хусейн аль-Нурі написав «Аль-Наджам аль-Накіб» і вчений Мухаммад Алі Урдубаді (1894—1960) «Життя та Карамат Абу Джафара» арабською мовою. Переклад книги Алі Акбара Махдіпура мовою фарсі опублікований як «Сітарі-і Дуджайл» (Початок Дуджайла), наприкінці цієї книги є додатки про біографію автора й інформація про дітей Мухаммад аль-Аскарі, бібліографія та молитви, які слід читати при відвідуванні мавзолея Мухаммада аль-Аскарі. Книга «Сітарі-і Дуджайл» складається з двох томів: перший том про життя Мухаммада аль-Аскарі, а друга стосується його караматів.

Атака на храм

[ред. | ред. код]

7 липня 2016 року не менше 35 людей загинули та понад 70 отримали поранення внаслідок штурму Мавзолею групою нападників. Серед нападників були терористи-смертники на автомобілях, піші смертники та кілька бойовиків. Вони напали на паломників шиїтів, які святкували Рамазан-байрам[31][32].

У минулому були бомбардування та міжконфесійне кровопролиття в місті Самарра, де поховані імам Алі ібн Мухаммед й одинадцятий імам імамітів Хасан аль-Аскарі, батько та молодший брат Мухаммеда аль-Аскарі ібн імам Алі ібн Мухаммеда[33].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Arjomand, Said A. «Imam Absconditus and the Beginnings of a Theology of Occultation: Imami Shi'ism Circa 280-90 A.H/900 A.D.» Journal of the American Oriental Society 117.1 (1997): 1-12. JSTOR. Web. 15 Mar. 2010.
  2. ↑ المناقب ج4 ص382.
  3. ↑ من هو الامام علي الهادي ؟ | مركز الإشعاع الإسلامي. [Архівовано 3 نوفمبر 2022 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Бадави, «Сабаъ аль-Дуджейл Таблиг ва аль-Иршад», стр-2
  5. ↑ Аль-Курейши, «Жизнеописание имамов», Study and Analysis, стр-25-31
  6. ↑ Бадави, «Сабаъ аль-Дуджейл Таблиг ва аль-Иршад», стр-2-3
  7. ↑ Шейх аль-Муфид,"Аль-Иршад фи марифат Худжжат Аллах аляль-Ибад", Кум, «Кунгира-йи Шейх аль-Муфид»,(1413 г.х)
  8. ↑ Shareef al-Qurashi, «Twelve imams»,2005,p.23
  9. ↑ Ибн Шадгум Хоссейн Мадани, книга «Тухфат аль-Азхар», Аль-Тарат аль-Мактуб, глава-1, стр-9-10
  10. ↑ Kharz ad-din, «Markat al-Maarif», 1371, ch-2, pp-242
  11. ↑ [недоступне посилання https://shajarauz.uz/sulton-sodot-saodat-amir-sayyid-ali-akbar/ (недоступная+ссылка)] Саййид Али Акбар ибн Саййид Имам Аскарий
  12. ↑ Ibn Shadgum Hossein Madani, book «Tuhfat al-Azhar», Al-Tarat al-Maktub, chapter-1, pp-9-10
  13. ↑ «Dastur al Mulk» (Guide to Kings) (XVII сentury) by Khwaja Samandar Muhammad ibn Baqi al-Termizi, translator professor of history Jabbor Esonov, «Sharq», Tashkent 2001, page 22
  14. ↑ «Durdonahoi Nasr» book, «Adib», Dushanbe 1985, page 375
  15. ↑ «Sayyidlar Shajarasi», «Islamic university», Tashkent 2017, page 14
  16. ↑ «Buyuk Termiziylar» (Буюк Термизийлар) book by Mirzo Kenjabek, «Uzbekistan National encyclopedias» 2017, page-267
  17. ↑ [недоступне посилання http://www.alnssabon.com/t91117.html#post432618 (недоступная+ссылка)] Al-Baaj the offspring of Sayyid Muhammad Saba al-dujail ibn al-Imam Ali al-Hadi
  18. ↑ https://arabelalekat.yoo7.com/t685-topic Sadat al-Baaj
  19. ↑ https://forums.alkafeel.net/node/12294 Архівовано квітень 16, 2022 на сайті Wayback Machine. السيد محمّد البعاج بن الإمام الهادي
  20. ↑ Arjomand, Said A. «Imam Absconditus and the Beginnings of a Theology of Occultation: Imami Shi'ism Circa 280-90 A.H/900 A.D.» Journal of the American Oriental Society 117.1 (1997): 1-12. JSTOR. Web. 15 Mar. 2010.
  21. ↑ https://qom.haj.ir/%D8%A7%D9%85%D8%A7%DA%A9%D9%86/%D8%A7%D9%85%D8%A7%DA%A9%D9%86-%DA%A9%D8%A7%D8%B8%D9%85%DB%8C%D9%86-%D9%88-%D8%B3%D8%A7%D9%85%D8%B1%D8%A7/%D8%B3%D9%8A%D8%AF-%D9%85%D8%AD%D9%85%D8%AF-%D8%B9 Архівовано грудень 8, 2020 на сайті Wayback Machine. Саййид Мухаммад (на персидском)
  22. ↑ Faqīh Baḥr al-ʿUlūm and Khāmayār, Ziyāratgāh-hāyi Iraq, vol. 1, p. 520.
  23. ↑ Реза, Сайед Джафар (2012). «Сущность ислама», Нью-Дели, Индия: издательство Concept Publishing Company. п. 254 и 255
  24. ↑ Firaq al-Shi'ah (Группы шиитов), Абу Мухаммад аль-Хасан бин Муса ан-Нубахти, стр. 101, и Аль-Фусул аль-Мухтара, Аль-Шейх Аль-Муфид, стр. 260
  25. ↑ Firaq al-Shi'ah (Группы шиитов), Абу Мухаммад аль-Хасан бин Муса ан-Нубахти, стр. 101, и Аль-Фусул аль-Мухтара, Аль-Шейх Аль-Муфид, стр. 260-61
  26. ↑ Firaq al-Shi'ah (Группы шиитов), Абу Мухаммад аль-Хасан бин Муса ан-Нубахти, стр.108
  27. ↑ Бадави, «Сабаъ аль-Дуджейл Таблиг ва аль-Иршад», с. 4.
  28. ↑ Ибн Суфи, «аль-Маджди фи ансаб ат-Талибин», с. 325
  29. ↑ Маджлиси, «Бихар аль-анвар», том.50, с.245
  30. ↑ Маджлиси, «Бихар аль-анвар», том.50, с.245-246
  31. ↑ https://iz.ru/news/621349 Архівовано квітень 14, 2022 на сайті Wayback Machine. В результате теракта в иракском городе Балад погибли 35 человек
  32. ↑ В ООН осудили террористическое нападение на шиитский мавзолей в Ираке | Новости ООН. news.un.org (рос.). 8 липня 2016. Процитовано 9 квітня 2025.
  33. ↑ Omar Al-Jawoshy (7 липня 2016). Dozens Killed in Suicide Attack on Shiite Shrine North of Baghdad. The New York Times. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 14 липня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ализаде А. А. Иснаашариты // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007. — ISBN 978-5-98443-025-8. (CC BY-SA 3.0)
  • Навбахти, Хасан б. Муса аль-. Фирак аш-Шиа. Бейрут: Дар аль-Адва, 1404 г. хиджры.
  • аль-Нури, Мирза Хусейн. «Наджм ат-Сакиб фи ахваль аль-Имам аль-Гахиб». Кум, «Интишарат-и Масджид-и Джамкаран» (1384 г.х).
  • Shareef al-Qurashi, Baqir (2005). The Life of Imam Al-Hasan Al-Askari. Translation by: Abdullah al-Shahin. Ansariyan Publications – Qum.
  • Кумми, Шейх Аббас. «Сафинат аль-бихар ва мадинат аль-хикам валь-асар». Кум, «Дар аль-Усва», (1414 г.х).
  • Кумми, Шейх Аббас. «Мунтахаль-амаль фи таварих ан-Наби ва аль-Аль». Кум, «Далил-и Ма», (1379 г.х).
  • Глобальных информационных центров Ахл аль-Бейт имени имама аль-Ризы, https://www.imamreza.net/old/arb/imamreza.php?print=1912, «Саййид Мухаммад ибн аль-Имам аль-Хади».
  • Бадави, Абдаллах Али Хасан, http://www.al-baldawi.org/saied_mohamed_life.pdf «Сабаъ аль-Дуджейл Таблиг ва аль-Иршад», Сабаъ аль-Джазира, Ирак.
  • «Фирак аль-Шиа» (Группы шиитов), Абу Мухаммад аль-Хасан бин Муса ан-Наубахти, стр. 93, 96, 98 и 105.
  • «Аль-Макалат ва аль-Фирак», Саад ибн Абдиллах аль-Ашари аль-Куми (ум. 301), стр. 101 и 106—108.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мухаммад_аль-Аскарі&oldid=45089654