Мухаммад ібн Мансур аль-Махді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Муха́ммад ібн Абдулла́х (аль-Мансу́р) аль-Махді
محمد بن عبد الله (المنصور) المهدى
Abbasid Dinar - Al Mahdi - 167 AH (783 AD).jpg
халіф
Початок правління: 775
Кінець правління: 785
Попередник: Абу Джафар аль-Мансур
Наступник:Муса аль-Хаді
Дата народження: 3 серпня 744(0744-08-03)
Місце народження:Багдад
Країна:Багдадського халіфату
Дата смерті:27 серпня 785(0785-08-27) (41 рік)
Місце смерті:Izeh[d], Хузестан, Іран або Іран
Діти:аль-Хаді, Гарун ар-Рашид , Іса, Убайдаллах, ще 1 син
Від Бахтарії: Мансур;Від Шикли:Ібрагім ібн аль-Махді
Династія:Аббасиди
Батько:аль-Мансур
Мати:Арва (Умм Муса)

Муха́ммад ібн Абдулла́х (аль-Мансу́р) аль-Махді (محمد بن عبد الله (المنصور) المهدى) — Багдадський халіф в 775—785, третій халіф з династії Аббасидів, син і наступник аль-Мансура.

Молодість і особисті якості[ред. | ред. код]

Халіф аль-Мансур постарався дати своєму спадкоємцеві гарну освіту. Одним з учителів аль-Махді був перський вчений Абу Убайдаллах Муавія, який навчав його основам державного управління та інших наук і прищепив учневі любов до древніх перських традицій часів Сасанідів. Арабську граматику і поезію аль-Махді вивчав під керівництвом великого арабського філолога аль-Муфаддала ад-Даббі, який склав для царевича книгу «аль-Муфаддаліят», антологію 66 найкращих арабських поетів.

За відгуками сучасників аль-Махді зовні відрізнявся красою, стрункістю, мав довге кучеряве волосся. На відміну від свого суворого в моралі та побуті батька аль-Мансура він був більш схильний до життєвих задоволень. Існує багато свідчень про різні любовні пригоди аль-Махді. Він славився великим любителем поезії і музики. Саме в період його правління став складатися тип двору арабського халіфа, славний своєю розкішшю, витонченістю і високою культурою, що згодом став відомим у світі по казках «Тисячі і однієї ночі». Також однією з найсильніших пристрастей аль-Махді було полювання, якому він присвячував багато часу.

У 758 році аль-Мансур призначив свого молодого сина намісником Хорасана, центром якого було місто Рей. Його головним радником став Яхья ібн Халід з впливового іранського роду Бармакидів, що став вірним сподвижником аль-Махді протягом його життя. Тоді ж найбільшу близькість до аль-Махді набула його єменська невільниця Хайзуран, незважаючи на те, що він був одружений на Риті, дочці першого халіфа з роду Аббасидів Абу-ль Аббаса ас-Саффаха. У 768 році аль-Махді повернувся з Ірану і взяв участь у будівництві нової столиці Багдада, де на східній стороні в Русафі він спорудив власний палац. У 772 році він допомагав батькові в будівництві ще одного нового міста на північ по Євфрату від Багдада.

Внутрішня політика[ред. | ред. код]

Аль-Махді мирно вступив на престол, після смерті батька під час хаджу. У його правління стався ряд важливих змін в управлінні державою. З часом аль-Махді деякі дослідники пов'язують виникнення вищої державної посади — візира (першого міністра), який очолював чиновницький апарат і був підзвітний безпосередньо халіфу. Після сходження на престол аль-Махді зробив візиром свого колишнього наставника перса Абу Убайдаллаха Муавію. Аль-Махді ввів стародавні перські придворні звичаї і пишний церемоніал, що контрастували з простотою дворів перших арабських халіфів. Монарх став більш далекий від своїх підданих. Він охоронявся керуючим двором — хаджибом, показувався підданим тільки під час урочистих подій або судових засідань, де був верховним суддею. Під впливом Муавії була здійснена реформа оподаткування, фіксований податок із хліборобів був замінений на систему пропорційного обкладання, при якій основою вважалися розміри щорічного врожаю і коливання цін на ринку. Але в 780 році Муавія був замінений на посту візира представником роду Алідів Якубом ібн Даудом. Йому також не вдалося надовго закріпитися на цій посаді, в 783 році Якуб був відправлений у відставку. Панівне становище у владі зберегли представники роду Бармакидів і їх глава Яхья ібн Халід. Великий вплив на внутрішню політику мав беззмінний Хаджибей Рабі ібн Юнус.

Незважаючи на любов аль-Махді до стародавніх перських традицій, він зберігав свою прихильність мусульманству і багато зробив для поширення ісламу. Аль-Махді часто сам проповідував у мечеті. Він ліквідував в мечетях обгороджені ділянки для високопоставлених осіб. За велінням аль-Махді реконструйовані мечеті в Мецці і Медині, споруджені нові мечеті в Русафі і Басрі. Особливу увагу аль-Махді приділяв боротьбі з «зіндікізмом», тобто відступництвом від віри, в якому підозрювалися багато іранців, які, на думку мусульман, зберігали прихильність маніхейству. За підозру в «зіндікізмі» був відправлений у відставку візир Абу Убайдаллах Муавія. У багатьох частинах країни (головним чином, в іраномовних) піднімалися повстання різних сектантів. У північному Ірані повстали хуррамдінці, незабаром пригнічені урядовими військами. Найбільш велике повстання сектантів почалося в Мерві в 776 році під керівництвом проповідника Муканни. Послані халіфом війська витіснили Муканну в Середню Азію, але йому вдалося там закріпитися і придбати велику кількість прихильників. Аль-Махді відправив нові війська проти повсталих і в 783 році заколот був придушений.

Велике значення для Аббасидів мала легітимність їхньої влади, що йшла від Пророка Мухаммада. При аль-Махді були висунуті обґрунтування претензій династії на владу спадкуванням її від Аббаса ібн Мутталіба, дядьки Пророка, що було визнано самим Мухаммадом. Таким чином, аль-Махді постарався нівелювати претензії на престол роду Алідів і постарався домогтися примирення з ними, амністував учасників алідських повстань. Призначивши аліда Якуба ібн Дауда візиром, аль-Махді хотів згладити суперечності з Алідами, але не домігся успіху. Хоча в правління аль-Махді проалідських виступів у Халіфаті було значно менше. У 785 році Аліди підняли повстання в Хіджазі, але воно не отримало підтримки народу і було швидко придушене.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Підручник. – К., 2002.