Мухарський Антін Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антiн Мухарський
Antin Mukharskyi.jpg
Антiн Мухарський на Книжковому арсеналі, 2014 рік
Ім'я при народженні Антон Дмитрович Мухарський
Народився 14 листопада 1968(1968-11-14) (49 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність український митець, письменник, шоумен
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Діти Софія (1991 р.н.), Іванна (2006 р.н.), Андрій (2006 р.н.), Орися (2010 р.н.) та Іван (2012 р.н.)
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Антін Мухарський про війну громадян та рабів, Oboz. TV, опубліковано 22.02.2017
Nuvola apps kaboodle.svg «Слава Україні!» — Орест Лютий, опубліковано 04.05.2013
Nuvola apps kaboodle.svg Орест Лютий — «Ах, [[Бандера Степан Андрійович|Бандеро], український апостол!», опубліковано 16.04.2012]
Nuvola apps kaboodle.svg Орест Лютий. «Гаспада Малороси», канал [[ТВі|TVi], опубліковано 13 січня 2014 року.]

Анті́н Дми́трович Муха́рський, також відомий під сценічним ім'ям О́рест Лю́тий (нар. 14 листопада 1968 р. у Києві) — український письменник, актор, телеведучий, галерист. Засновник мистецької платформи «Український культурний фронт».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Києві 14 листопада 1968 року. 1992 року закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого за фахом «актор театру та кіно».

Творчість[ред. | ред. код]

Театр, кіно, телебачення[ред. | ред. код]

Дванадцять років працював актором у Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Зіграв близько 20 головних ролей. Двічі номінант премії «Київська пектораль» (1993 та 1999 рр.)

З 1985 року знімався у кіно та серіалах, серед яких: «Останній дзвінок» (1985 р.), «Острів Любові» (1995 р.), «День народження буржуя» (1998 р.), «Мийники автомобілів» (1999 р.), «Королева бензоколонки-2» (2004 р.), «Ґудзик» (2006 р.), «Утьосов. Пісня завдовжки з життя» (2006 р.) тощо.

Знявся в культовій рекламі прального порошку «Тайд» («Ви ще не в білому?  ‑ Тоді ми йдемо до вас!»).

Був режисером, автором та ведучим телевізійних програм «НЛО» (1999-2000 рр.), «Музичний кіоск» (2001 р.), «Бадьорого ранку» (2002-2003 рр.), «Шалений світ» (2004 р.), «Квадратний метр» (2006-2008 рр.) — всі телеканал «Інтер». Є автором, продюсером та ведучим культового проекту Кабаре-шоу «Зелена лампа» та новорічної програми «Зелений вогник» на каналі ТВІ (2013 р.).

2016 рік – роль продюсера Гарі Короля у 100-серійному серіалі «Співачка» (студія Front Cinema)

Роль полковника сера Френсіса Чеснея в антрепризній виставі «Здрастуйте, я ваша тітонька» (прем’єра – вересень 2016-го).

Мистецька діяльність[ред. | ред. код]

2008 — заснував галерею незалежного мистецтва «Antin's collections»[1], яка стала відома масштабними проектами «Жлоб-Арт», «Сільський гламур» (колекція українського кітчевого живопису 30 — 60-х років ХХ століття), Велика українська мультиплікація «Все що залишилось».

2009 — заснував СВХ «Воля або смерть», до складу якого увійшли художники Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко, Сергій Коляда, Ніна Мурашкіна, Сергій Хохол та інші…

2014 — заснував мистецьку платформу «Український культурний фронт», стартом якої став масштабний культурологічний проект «Майдан. (Р)Еволюція духу» (Альманах, виставка 50-ти найкращих фото Майдану, каталог, документальний фільм, тощо…)

Літературний доробок[ред. | ред. код]

Презентація книги «Доба» на 19 Форумі видавців у Львові 15 вересня 2012-го
  • 1995 (перше видання), 2012 (перевидання) — автобіографічний роман «Доба. Сповідь молодого бандерівця» (видавництво «Наш формат»)
  • 2003 — роман «Попса для еліти» (видавництво «КСД»)
  • 2011 — мистецький каталог «Воля або смерть»
  • 2012 — повість «Смерть малороса» (видавництво «Остання барикада»)
  • 2013 — збірка повістей «Після злучення тварина сумна» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2013 — великий культурологічний Альманах «Жлобологія» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2014 — великий історично-культурологічний Альманах «Майдан. (Р)Еволюція духу» (видавництво «Наш Формат»)
  • 2015 — роман «Розрив. Як я став «націонал-фашистом» (видавництво «Фоліо»)
  • 2015 — дитяча казка «Легенда про квітозавра» (видавництво «Фоліо»)
  • 2015 – збірник оповідань «Сказки руського мира» (видавництво «Фоліо»)
  • 2016 – ілюстрований альманах «Сказкі руssкаго міра» (ілюстрації Івана Семесюка, видавництво «Люта справа»)
  • 2016 – радикальна повість «Смерть малороса» (репринтне видання, видавництво «Люта справа»)
  • 2016 – «Антисоветские повести и рассказы» (видавництво «Стеллар»)

Музичний доробок[ред. | ред. код]

  • 2008 — автор та продюсер музичного проекту «Сільський гламур» (CD-альбом «Сільський гламур»)
  • З 2012 — автор та продюсер патріотичного проекту «Лагідна та сувора українізація».
  • 2014 — автор та продюсер проекту кабаре «Мама-Анархія»
  • 2016 – вийшли альбоми «Росіян в Донбасє нєт» та «Злиє піндоси»

Документальне кіно[ред. | ред. код]

  • 2014 — автор та продюсер документального фільму «Майдан. Мистецтво спротиву»

Орест Лютий[ред. | ред. код]

Антін виступає у образі професора антропології Ореста Лютого (альбоми «Лагідна українізація» (2012) та «Сувора українізація» (2014). За цей проект оголошений у розшук російською Генпрокуратурою. Проект набув значної популярності у 2000-х роках. Відомі кліпи:

  • кгб
  • Груди №6
  • Вагони повнії
  • З чого починалась московія
  • Заборонене! (Сувора українізація)
  • Українці всіх країн єднайтеся

У грудні 2017-го січні Антін заявив, що проект «Орест Лютий» закривається[2], проте у січні написав, що він йде у відпустку до кінці року і за 2018-й буде проведено лише 3 концерти[3].

Іпатій Лютий[ред. | ред. код]

У 2015-2016 роках було створено сценічний образ Іпатія Лютого — опозиційного російського журналіста та двоюрідного брата Ореста Лютого. У своїх піснях він в іронічній манері переповідав основні тези російської пропаганди. Попри це в кліпах неодноразово висловлює зверхнє ставлення до українців.

Також під цим псевдонімом була опублікована книга "Сказки русского мира".

У вересні 2016 року в інтерв'ю Роману Скрипіну Антін заявив, що команда проекту розчарувалась у російських лібералах і вирішила вбити Іпатія Лютого.[4]

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Живе в цивільному шлюбі з мистецтвознавцем Єлизаветою Бєльською.
  • Виховує 5-х дітей: Софію (*1991), Іванну (*2006), Андрія (*2006), Орисю (*2010) та Івана (*2012).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1993 — Номінація премії «Київська пектораль» в категорії «Найкраща чоловіча роль другого плану» (Бертран, вистава «Коли кінь втрачає свідомість») — лауреатом став Василь Мазур
  • 1996 — 49-й Единбурзький театральний фестиваль (Шотландія). Приз критики за роль Раскольникова у виставі «Вбийця»
  • 1999 — Номінація премії «Київська пектораль» в категориї «Краща чоловіча роль» (Хлестаков, вистава «Ревизор») — лауреатом став Юрій Мажуга
  • 2015 — Ювілейна медаль Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря»
  • 2015 — Орден «Єдність та воля» Всеукраїнського об'єднання «Країна»

Бібліографія[ред. | ред. код]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ANTIN"S COLLECTIONS Офіційний веб-сайт
  2. Антін Мухарський, письменник, актор, телеведучий. Процитовано 2018-01-16. 
  3. Orest Lutiy. www.facebook.com (uk). Процитовано 2018-01-16. 
  4. https://www.youtube.com/watch?v=U4YSDkX0Yq4 | Все! Наш російський ліберал Іпатій Лютий помер – Антін Мухарський (Орест Лютий)
  5. Книга «Майдан. Революція Духу. Каталог — альманах». nashformat.ua (укр.). 
  6. https://www.youtube.com/watch?v=du_1KzeMJQk

Посилання[ред. | ред. код]