Мухарський Антон Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антон Мухарський
Antin Muharskyj.JPG
Антін Мухарський презентує власну книгу «Доба» на 19 Форумі видавців у Львові 15 вересня 2012 р., книгарня Є, просп. Свободи, 7.
Народився 14 листопада 1968(1968-11-14) (46 років)
м.Київ
Громадянство Україна Україна
Проживання Київ
Ім'я при народженні Антон Дмитрович Мухарський
Діяльність український митець, письменник, шоумен
Діти Софія (1991 р.н.), Іванна (2006 р.н.), Андрій (2006 р.н.), Орися (2010 р.н.) та Іван (2012 р.н.)
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg "Слава Україні!" — Орест Лютий, опубліковано 4.05.2014
Nuvola apps kaboodle.svg Орест Лютий - "Ах, Бандеро, український апостол!", опубліковано 16.04.2012

Антін Дми́трович Муха́рський, також відомий під сценічним ім'ям Орест Лютий (14 листопада 1968) — український письменник, актор, телеведучий, галерист. Засновник Союзу Вольних Художників «Воля або Смерть» (СВХ), та культурологічної платформи «Український культурний фронт» (УКФ).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 14 листопада 1968 року в місті Києві.

Закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого (1992 р)., за фахом артист театру та кіно.

Творчість[ред.ред. код]

Театр, кіно, телебачення[ред.ред. код]

Дванадцять років працював актором в Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Зіграв близько 20 головних ролей у театрі. Двічі лауреат премії «Київська пектораль» (1994, 2000).

Від 1985 року знімався у кіно та  серіалах, серед яких:

  • «Чужий дзвінок», роль — Макаркин (1985),
  • «Тарас Шевченко. Заповiт», роль — Єгор Гудима (1992–1997),
  • «Острів Любові», роль — Лицар Любові(1995),
  • «Приятель небіжчика» (1997),
  • «День народження буржуя» (1998),
  • «Школа скандалу», роль — сер Бенджамен Бекбайт (1999),
  • «Мийники автомобілів» (1999),
  • «Чорна рада» (2000),
  • «Якщо я не повернуся» (2001),
  • «Леді Бомж», роль — Зиновій Щеколдін / Зюня (2001),
  • «Нероби», роль — зірка футболу (2002),
  • «Леді Мер», Зиновій Щеколдін / Зюня (2003),
  • «12 стільців» (2004),
  • «Королева бензоколонки-2» (2004),
  • «Навіжена», роль — Громов, друг Ксенії (2005),
  • «Утьосов. Пісня тривалістю у життя», роль — Григорій Олександров (2006)
  • «Гудзик» (2006),
  • «Повернення блудного батька» (2009),
  • «Зовсім інше життя», роль — Роберт, чоловік Ірини (2009)

Знявся у культовій рекламі прального порошку «Тайд» (Ви ще не в білому? Тоді ми йдемо до вас!)

Був режисером, автором та ведучим телевізійних програм «НЛО» (1999–2000), «Музичний кіоск» (2001), «Бадьорого ранку» (2002–2003), «Шалений світ»(2004), «Квадратний метр» (2006–2008) — всі телеканал «Інтер». Є автором, продюсером та ведучим культового проекту Кабаре-шоу «Зелена лампа» та новорічної програми «Зелений вогник» на каналі ТВІ (2013).

Мистецька діяльність[ред.ред. код]

У 2008 році заснував галерею незалежного мистецтва ANTIN"S COLLECTIONS[1], яка стала відома масштабними проектами «Жлоб-Арт», «Сільський гламур» (колекція українського кітчевого живопису 30 — 60-х років ХХ століття), Велика українська мультиплікація «Все що залишилось». У 2009 році Антіном Мухарським було засновано СВХ «Воля або смерть», до складу якого увійшли художники Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко, Сергій Коляда, Ніна Мурашкіна, Сергій Хохолта інші… У 2014 році заснував мистецьку платформу «Український культурний фронт», стартом якої став масштабний культурологічний проект «Майдан. (Р)Еволюція духу» (Альманах, виставка 50-ти найкращих фото Майдану, каталог, документальний фільм, тощо…)

Літературний доробок[ред.ред. код]

На Книжковому Арсеналі, 2014 рік
  • Автобіографічний роман «Доба» (сповідь молодого бандерівця)" — перше видання 1995 р., перевидання 2012 р. (Вид. «Наш формат»)
  • Роман «Попса для еліти» (Вид. «КСД», 2003).
  • Дитяча казка «Пригоди для заврика» (Вид. «Зелений пес», 2004)
  • Мистецький каталог «Воля або смерть» (2011).
  • Повість «Смерть малороса» (Вид. «Остання барикада», 2013)
  • Збірка повістей «Після злучення тварина сумна» (Вид. «Наш Формат», 2013).
  • Великий культурологічний Альманах «Жлобологія» (вид. «Наш Формат», 2013).
  • Великий історично-культурологічний Альманах «Майдан. (Р)Еволюція духу» (вид. «Наш Формат», 2014)

Музичний доробок[ред.ред. код]

  • Автор та продюсер музичного проекту «Сільський гламур» (СД альбом «Сільський гламур», 2008).
  • Автор та продюсер  патріотичного проекту «А я не москаль»"Лагідна та Сувора українізація". Виступає у образі професора антропології «Ореста Лютого» (Альбоми «Лагідна українізація» (2012), та «Сувора українізація» (2014). За цей проект оголошений у розшук російською Генпрокуратурою.[Джерело?]
  • Автор та продюсер проекту кабаре «Мама-Анархія» (2014).

Документальне кіно[ред.ред. код]

  • Автор та продюсер документального фільму «Майдан. Мистецтво спротиву» (2014)[2].
  • Автор та продюсер масштабного історично-документального фільму «Майдан. (Р)Еволюція духу» (готується до випуску, 2014–2015).

Особисте життя[ред.ред. код]

Розлучений. Має 5-х дітей: Софію (1991 р.н.), Іванну (2006 р.н.), Андрія (2006 р.н.), Орисю (2010 р.н.) та Івана (2012 р.н.) Живе у цивільному шлюбі з мистецтвознавцем Єлизаветою Бєльською.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Лауреат премії «Київська пектораль» за роль Бертрана в спектаклі «Коли кінь втрачає свідомість» (1992) і за роль Хлестакова в «Ревізорі» (1999).
  • Приз критики за роль Раскольнікова в спектаклі «Вбивця» на 49-ому Единбурзькому театральному фестивалі в Шотландії (1996).
  • Ювілейна медаль Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря» (2015).
  • Орден «Єдність та воля» Всеукраїнського об'єднання «Країна» (2015).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]