Мухи-стрічкокрилки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мухи-стрічкокрилки
Seioptera vibrans
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Надклас: Гексаподи (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Новокрилі (Neoptera)
Інфраклас: Endopterygota
Ряд: Двокрилі (Diptera)
Sectio: Schizophora
Надродина: Tephritoidea
Родина: Ulidiidae
Macquart, 1835
Підродини
Синоніми
*Ortalidae
  • Otitidae

Загальні відомості[ред.ред. код]

Улідіїди, або стрічкокрилки (Ulidiidae, = Otitidae) — порівняно невелика за кількістю видів родина мух, що належить до надродини тефритоїдів (Tephritoidea) з ряду двокрилих (Diptera). Стрічкокрилок у світовій фауні нараховують більше ніж 560 видів з 75 родів. Представники родини - сапроксилофаги, сапрофітофаги, некрозоофаги, копрофаги та, рідше, мешканці тканин живих рослин. Деякі види є суттєвими елементами синантропних комплексів, а також спільнот комах-руйнівників деревини, відіграючи негативну роль в господарській діяльності людини. Один вид (Eumetopiella rufipes) - корисний фітофаг, що розвивається на карантинному бур’яні Echinochloa crusgalli. Значна частка видів на личинковій фазі живиться фекаліями копитних і рештками рослин у підстилці та є помітною складовою біоценозів пустель, степів, солонцюватих лук та боліт.[1]

Морфологічні особливості[ред.ред. код]

Стрічкокрилки — мухи середнього розміру (довжина тіла 2–14 мм, зазвичай 4–7 мм) з помірно видовженим тілом; деякі види, що мімітують мурах, мають видовжене тіло із стебельчастим черевцем, тоді як інші види, пов’язані із кактусами, мають коротке та широке тіло, нагадуючи клопів (Heteroptera). Забарвлення жовте до брунатного або чорного, з плямами або смугами, вкритими мікротрихіями, часто з металево зеленим або блакитним полиском. Голова різноманітна за формою; розвинутими є внутрішні та зовнішні тім’яні, потиличні, дивергентні завічкові та орбітальні (одна або дві, з яких найкоротшою є передня) щетинки; лобні щетинки відсутні (виключаючи Chaetopsis та більшість Aciuroides). Лоб інколи ямчастий або зморшкуватий. Наличник помірно великий. Хоботок з помірно розвинутим прементумом. Довжина грудей зазвичай більша за ширину. Крила з візерунком з темних плям або смуг, зрідка цілком прозорі; субкостальна жилка цільна, костальна жилка з явною плечовою перервою, субкостальна перерва виражена погано. Ноги нормально розвинуті, стегна зазвичай без рядів шипиків або довгих щетинок; гомілки без дорсальних щетинок чи волосків. Самки, як в усіх інших представників Tephritoidea, мають телескопічний яйцеклад, тоді як самці мають фалюс із видовженим дистифалом, у стані спокою схованим на вентральному боці черевця, який не несе справжнього гланса на вершині. Центрально-американських стрічкокрилок можна розпізнати за виразним криловим візерунком, часто схожим на такий у мух-осетниць та інших тефритоїдних родин, лауксаніїд, сциомізид, та деяких дрозофілід. Ulidiidae відрізняються від мух-осетниць повною субкостальною жилкою, та відсутністю передніх супраалярних (крім роду Dyscrasis та деяких видів роду Otites) і анепімеральної щетинки (крім роду Diacrita). Richardiidae і Platystomatidae мають крилову комірку cup, замкнену дугоподібною чи прямою поперечною жилкою, тоді як Ulidiidae мають звивисту cup, що утворює гостру задньовершинний виступ уздовж анальної жилки (крім Eumecosomyia і Aciuroides); крім того, рішардіїди зазвичай мають добре розвинуту передшовну супраалярну щетинку, а Platystomatidae ясно виражену анепімеральну щетинку; рід Schnusimyia Hendel (Richardiidae), який інколи відносили до Ulidiidae, можна впевнено відрізнити лише за генітальними ознаками, у т.ч., за ясно вираженими 6-м і 7-м дихальцями у самця. Подібно до інших тефритоїдів, Ulidiidae ніколи не мають рядів міцних щетинок на дорзальній поверхні гомілок, відрізняючися цим від Lauxaniidae і Sciomyzidae. Дрозофіліди з криловим візерунком зазвичай мають відкриту крилову комірку.[1] :D

Біологія[ред.ред. код]

Личинки більшості Ulidiidae є сапрофагами. Личинки голарктичних Pseudotephritis Johnson, Myennis Robineau-Desvoidy (Otitinae: Myennidini), Pseudoseioptera Stackelberg і Homalocephala Zetterstedt (Ulidiinae: Seiopterini) живуть під корою повалених тополь, осик, модрин та сосен[2], [3], [4], [5], [6]. Мухи з триби Lipsanini (Chaetopsis, Eumetopiella, Eumecosomyia, Euxesta) є пов’язаними переважно з однодольними (злаками та пальмами), живучи у тканинах, пошкоджених іншими комахами, молодих суцвіттях або зонах росту. Euxesta stigmatias Loew, E. mazorca Steyskal і E. eluta Loew вражають кукурудзу в [Пуерто-Рико], Колумбії та Чилі[7]; [8]; [9]; личинки Chaetopsis major (Wulp) були відмічені як один з найбільших шкідників кукурудзи o у Ґватемалі[10], часто повністю руйнуючи молоді качани, тоді як E. stigmatias Loew, E. sororcula (Wiedemann) і Eumecosomyia nubila (Wiedemann) були виведені з гниючих кукурудзяних стовпчиків [11], [12]. Північно-американські Otitinae Cephaliini (Delphinia, Tritoxa Loew) та ймовірно споріднена з ними Idana Loew (? Otitini) або вражають цибулини лілійних рослин, або живуть як у живому, так і у мертвому рослинному матеріалі[13],[14]). Tetanops (Eurycephalomyia) myopaeformis (Röder) (Otitini) відмічений у США як шкідник цукрового буряка[15], а Pterotaenia fasciata (Wiedemann) (Otitinae: Cephaliini) спричиняє значну шкоду врожаю вишень у Південній Америці[16],[17],[18]. Мухи родів Euacaina Steyskal, Notogramma, Diacrita і Stictomyia Bigot зазвичай пов’язані з гниючими кактусами та агавами, проте деякі Notogramma було виведено з гнилих помідорів, незрілик кокосових горіхів, бананів, печінки, бульб топінамбура, плодів пасльона та плодів пальм з роду Attalea[19],[20]. Личинок Pseudeuxesta prima Osten Sacken було знайдено в природі на трупі людини [21]. Найдетальніше зведення усіх відомостей з біології стрічкокрилок подано Алленом і Футом[22] та Ферраром[23].Спосіб життя личинок для більшості видів родини лишається невідомим. Дорослих мух часто принаджує різноманітні гниючі субстрати, падло, фекалії, гідролізовані білки та компост.[1]

Класифікація[ред.ред. код]

Ulidiidae є третьою (після Tephritidae і Platystomatidae) за обсягом родиною надродини Tephritoidea. Разом із цими двома родинами та Pyrgotidae, вони утворюють монофілетичну групу у межах Tephritoidea, так званих “вищих Tephritoidea”, котрі відрізняються від “нижчих Tephritoidea” повністю редукованими 6-м і 7-м тергітами та відсутністю щетинок на 6-му черевному стерніті самця. Монофілію родини показують відсутність пресутуральних супраалярних щетинок(синапоморфія) у комбінації з відсутністю анепімеральних волосків та щетинок (симлезіоморфія, що відрізняє Ulidiidae від інших родин вищих Tephritoidea). Номенклатура родини протягом усієї історії її вивчення лишалася суперечливою. Назва Ortalidae часто використовувалася для родини (або її частини), включаючи сюди Platystomatidae і Richardiidae. Після того, як було встановлено, що Ortalis Meigen є преокупованою назвою, натомість було запропоновано назву Otitidae (Aldrich, 1932). Назви, Ulidiidae і Otitidae перебували в обігу аж поки було встановлено пріоритет останньої(Kameneva & Korneyev, 1994). Найбільш сучасну та детальну класифікацію, основану на філогенетичному аналізі, запропоновано Каменєвою і Корнєєвим[24]. Родина поділяється на дві підродини: Ulidiinae Macquart і Otitinae Aldrich. Підродина Ulidiinae включає в себе 4 триби: переважно неотропічні Lipsanini Enderlein (= Euxestinae Hennig, преокупована назва) і Pterocallini Loew, голарктичну Seiopterini Kameneva & Korneyev, і головним чином палеарктичну Ulidiini Macquart. Підродина Otitinae складається з трьох триб: Cephaliini Schiner, Otitini Aldrich та Myennidini Kameneva & Korneyev. Більшість родів, що належать до цієї підродини, поширена в Голарктиці. Кілька родів Myennidini зустрічаються на півдні Африки та у Південній Америці (від Венесуели на південь до центрального Чілі), тоді як південноамериканські роди Cephaliini є поширеними переважно у Патагонії та Андах.[1] До складу Otitini входять декілька представників, що зустрічаються в Орієнтальній, Австралазійській та Неотропічній областях[25]

Визначення[ред.ред. код]

Написані Ф. Генделем розділи Pterocallinae та Ulidiinae в серії Genera Insectorum[26], [27] разом з монографіями В. Генніга з палеарктичних Otitinae[28] і Ulidiinae[29] лишаються найважливішою літературою для визначення родів стрічкокрилок. Дж. Стейскал[30], [31] опублікував найповніші сучасні огляди північноамериканських родів, що включають деякі генітальні ознаки. Він також склав таблицю для визначення “Otitinae” (включно з Pterocallini і деякими Lipsanini) південніше США[32], найбільш різноманітної та багатої стрічкокрилками фауни. Стаття О.П.Каменєвої[25] містить таблиці для визначення майже двох двох десятків видів, поширених на на сході Євразії, в Орієнтальній області та в Папуаській підобласті.

Підродини і триби[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Kameneva, E.P. & Korneyev, V.A. (2010). Ulidiidae (Picture-Winged Flies). In: Brown, B.V., Borkent, A., Cumming, J.M., Wood, D.M., Woodley, N.E., and Zumbado, M. (Editors) Manual of Central American Diptera. Volume 2. NRC Research Press, Ottawa. с. 883–892. ISBN 978-0-660-19833-0. 
  2. Кривошеина Н. П., Ковалев В. Г. 1972. Новые данные о мухах родов Seioptera Kirby и Pseudoseioptera Stack. (Diptera, Otitidae). Изв. СО АН СССР. 5(1): 81-86.
  3. Krivosheina M. G., Krivosheina N. P. 1995. A revision of the genus Homalocephala (Diptera, Ulidiidae) of Russia. Russian Entomol. J. 4(1–4): 109-113.
  4. Кривошеина Н. П., Кривошеина М. Г. 1997. Новые данные о представителях рода Physiphora (Diptera, Ulidiidae) // Зоол. журн. 76(4): 460–465.
  5. Кривошеина Н. П., Кривошеина М. Г. 1997. Ревизия палеарктических видов рода Myennis (Diptera, Otitidae). Зоол. журн. 76(5): 628–632.
  6. Лукашева Н. В. 1987. Ксилофильные двукрылые Северо-Западного Кавказа. Л.: Зоол. ин-т АН СССР. 143 с.
  7. App, B. A. 1938. Euxesta stigmatias Loew, an otitid fly infesting ear corn in Puerto Rico. Journal of Agriculture of the University of Puerto Rico 22: 181–188
  8. Steyskal, G. C. 1974. Euxesta mazorca, associated with ears of maize in South America (Diptera: Otitidae). Proceedings of the Biological Society of Washington 56: 73-76.
  9. Huepe G., S., H. Vargas C., D. Frias L., & D. Bobadilla. 1986. Estudio morfologico y ecologico de Euxesta eluta Loew y Euxesta mazorca Steyskal (Diptera: Otitidae) en cultuvares de maiz en el Valle de Lluta, Arica. Revista Chilena de Entomologia 14: 17–24.
  10. Melhus, I. E. & H. M. Harris. 1949. A new insect pest of maize in Central America. Research Bulletin of the Iowa Agriculture Experimental Station 371: 603–611.
  11. Barber, G. W. 1939. Injury to sweet corn by Euxesta stigmatias Loew in Southern Florida. Journal of Economic Entomology 32: 879–880.
  12. Painter, R. H. 1955. Insects on corn and teosinte in Guatemala. Journal of Economic Entomology 48: 40–42.
  13. Allen, E. J. & B. A. Foote. 1967. Biology and immature stages of three species of Otitidae (Diptera) which have saprophagous larvae. Annals of the Entomological Society of America 60: 826–836
  14. Allen, E. J. & B. A. Foote. 1975. Biology and immature stages of Tritoxa incurva (Diptera: Otitidae). Proceedings of the Entomological Society of Washington 77: 246–257
  15. Mahrt, G. G. & C. C. Blickenstaff. 1979. Host plant of the sugar beet root maggot. Annals of the Entomological Society of America 72: 627–631
  16. Porter, C. E. 1922. Dos dipteros que atacan a las cerezas en el pais. Anales de Zoologia Aplicada 9: 38–39.
  17. Riesle S., R. 1922. Una nueva plaga de la agricultura. Agronomía, Sociedad Agronómica de Chile 7-8: 6.
  18. Malloch, J. R. 1933. Acalyptrata. (Helomyzidae, Trypetidae, Sciomyzidae, Sapromyzidae, etc.), pp. 177-392. Diptera of Patagonia and South Chile, Part VI – Fascicle 1. British Museum of Natural History, London.
  19. Steyskal, G. C. 1963. The genus Notogramma Loew (Diptera Acalyptratae, Otitidae). Proceedings of the Entomological Society of Washington 65: 195-200.
  20. Steyskal, G. C. 1991. Description of new species of Otitidae from Chile (Diptera). Acta Entomologica Chilena 16: 25-28.
  21. Bohart, G. E. & J. L. Gressitt. 1951. Filth-inhabiting flies of Guam. Bulletin of the Bernice P. Bishop Museum. 204: 1–152.
  22. Allen, E. J. & B. A. Foote. 1967. Biology and immature stages of three species of Otitidae (Diptera) which have saprophagous larvae. Annals of the Entomological Society of America 60: 826–836.
  23. Ferrar, P. 1987. A guide to the breeding habits and immature stages of Diptera Cyclorrhapha. Entomonograph 8(1): 1-478. E.J. Brill / Scandinavian Science Press, Leiden, Copenhagen.
  24. Kameneva, E.P. & V.A. Korneyev. 2006. Myennidini, a new tribe of the subfamily Otitinae (Diptera: Ulidiidae), with discussion of the suprageneric classification of the family. Israel Journal of Entomology 35–36: 497–586.
  25. а б Kameneva E. P. 2006. East Asian and Papuan species of the genus Herina Robineau-Desvoidy (Diptera, Ulidiidae, Otitinae). Instrumenta Biodiversitatis. 7: 15–59
  26. Hendel, F. 1909. Diptera, Fam. Muscaridae, Subfam. Pterocallinae, Fascicle 96, pp. 1–50 In Wytsman, P. (editor). Genera Insectorum. Bruxelles.
  27. Hendel, F. 1910. Diptera, Fam. Muscaridae, Subfam. Ulidiinae, Fascicle 106, pp. 1–76. In Wytsman, P. (editor). Genera Insectorum. Bruxelles.
  28. Hennig, W. 1939. 46/47. Otitidae (46. Otitidae und 47. Pterocallidae). In: Lindner, E. (ed.). Die Fliegen der palaearktischen Region 5(126–128): 1–79. E. Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart.[1]. 
  29. Hennig, W. 1940. 45. Ulidiidae. In Lindner, E. (editor). Die Fliegen der palaearktischen Region 5(133): 1–34. E. Schweizerbart’sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart.
  30. Steyskal, G.C. 1961. The genera of Platystomatidae and Otitidae known to occur in America north of Mexico (Diptera, Acalyptratae). Annals of the Entomological Society of America 54: 401–410.
  31. Steyskal, G.C. 1987. Otitidae, pp. 799–808. Manual of Nearctic Diptera, Volume 2.
  32. Steyskal, G.C. 1982. A key to the genera of the subfamily Otitinae of the Americas south of the United States (Diptera: Otitidae). Memoirs of the Entomological Society of Washington 10: 139–144.

Посилання[ред.ред. код]