Мухоловка ультрамаринова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухоловка ультрамаринова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Підродина: Muscicapinae
Рід: Строката мухоловка (Ficedula)
Вид: Мухоловка ультрамаринова
Ficedula superciliaris
(Jerdon, 1840)
Посилання
Вікісховище: Ficedula superciliaris
Віківиди: Ficedula superciliaris
ITIS: 560091
МСОП: 22709406
NCBI: 393720

Мухоловка ультрамаринова[1] (Ficedula superciliaris) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae), який гніздиться в передгір'ях Гімалаїв і зимує на півдні Індії.

Опис[ред. | ред. код]

Трохи менший за горобця (близько 10 см) і кремезної статури. Самець зверху темно-синій, боки голови та шиї темно-сині, а помітна біла пляма проходить від центру горла через груди до живота. Кількість білого кольору на лобі та хвості проявляється по-різному, із заходу на схід гімалайських передгір'їв, що іноді веде до виділення трьох підвидів:

  • Західний підвид із західних Гімалаїв має характерне біле оперення та білі основи до зовнішнього пір'я хвоста.
  • У східного підвиду (Ficedula superciliaris aestigma) зі східних Гімалаїв відсутні чіткі білі плями.
  • Популяція з південних пагорбів Ассама (іноді позначається як третій підвид cleta) повністю позбавлена будь-якого суперцилію.

Зазвичай поодинокі, хоча іноді в змішаних мисливських групах взимку. В основному тримаються на низьких деревах і кущах, харчуючись серед крони листя, не виходячи часто на відкрите місце. Постійно смикають хвіст, що часто супроводжується розпушуванням пір'я на голові, особливо поблизу гнізда. У харчуванні в основному комахи.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Літо: звичайні відвідувачі західних Гімалаїв, від Джамму, Кашміру та Гімачал-Прадеша до Уттаракханда (західна раса), і взаємодіє в Непалі зі східною расою Ficedula superciliaris aestigma, яка продовжується у східних Гімалаях через Бутан до Аруначал. Гніздяться між 2000—2700 м, іноді на висоті до 1800 і до 3200 м. Також у нижніх пагорбах Мегхалая і Нагаланд, Кхазі-Гілс і Качар[en], іноді вважаються третьою расою; зимові переміщення цієї популяції невідомі. Місце проживання: відкриті змішані ліси з дуба, рододендрона, сосни, ялиці та ін., зрідка фруктові сади.

Зима: Центральна Індія від Делі на південь до північної Махараштри, Гоа, північної Махараштри та на схід до Андхра-Прадеша та Одіші. Зимуючі популяції в східних штатах, можливо, з Непалу/Сіккіма, змішані: значна частина цієї популяції також має біле опперення та прикореневі плями на хвості.

Гніздування[ред. | ред. код]

  • Сезон: середина квітня — початок липня
  • Гніздо: м'яка структура з дрібного моху з деякою кількістю смужок кори і дрібної трави, вистелена волосками і корінцями, розміщується в ямках або щілинах на деревах, на висоті до семи метрів або в западині на крутому березі. Легко береться до гніздових ящиків у садах на пагорбі.
  • Яйця: Від 3 до 5, зазвичай 4 яєць .Забарвлення яєць біле або рожеве, з дрібними розмитими коричневими або рожевими цятками. Середній розмір 16×12,2 мм.

Поведінка в пошуку їжі[ред. | ред. код]

Зазвичай вони реагують на непрямі сигнали більше, ніж на прямі, щодо управління ризиками під час пошуку їжі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.