Перейти до вмісту

Мухоловка цейлонська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
?Мухоловка цейлонська

Охоронний статус

Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід:Індигова мухоловка (Eumyias)
Вид:Мухоловка цейлонська
Біноміальна назва
Eumyias sordidus
(Walden, 1870)
Синоніми
Eumyias sordida
Stoparola sordida
Посилання
Вікісховище:Eumyias sordidus
Віківиди:Eumyias sordidus
ITIS:916371
МСОП:22709433

Мухоловка цейлонська[2] (Eumyias sordidus) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae)[3]. Ендемік Шрі-Ланки.

Довжина птаха становить 15 см. Дорослі птахи мають блакитнувато-попелясте забарвлення, живіт у них білуватий. Між широким чорним дзьобом і очима проходять чорні смуги, обличчя яскраво-синє. Молоді птахи мають коричневе забарвлення, сильно поцятковане охристими плямками. Махові пера мають блакитно-сірі края.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Цейлонські мухоловки є ендеміками гір центральної Шрі-Ланки. Вони живуть в гірських тропічних лісах і чагарникових заростях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті від 1220 до 1830 м над рівнем моря, в негніздовий період — на висоті 450 м над рівнем моря.

Поведінка

[ред. | ред. код]

Цейлонські мухоловки живляться переважно комахами і гусінню, а також споживають ягоди. Шукають здобич серед рослинності і на землі. Сезон розмноження триває з березня по вересень.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Цейлонським мухоловкам загрожує знищення природного середовища.

В культурі

[ред. | ред. код]

Цейлонська мухоловка зображена на купюрі номіналом 50 Шрі-Ланкійських рупій (серія 2010 року)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ BirdLife International (2016). Eumyias sordidus. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 5 листопада 2021.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 04 листопада 2021.
  4. ↑ P-NEW. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 5 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]