Мухіна Віра Гнатівна

Віра Гнатівна Мухіна
рос. Вера Игнатьевна Мухина
	Портрет Віри Мухіної, робота Михайла Нестерова
Народження	19 червня (1 липня) 1889; Рига, Лифляндська губернія, Російська імперія
Смерть	6 жовтня 1953 (64 роки)
	Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР; Російська імперія
Жанр	скульптура
Навчання	Академія Ґранд-Шом'єр і Академія де Ля Палетd
Діяльність	скульпторка
Напрямок	скульптура
Вплив	Народний художник СРСР
Відомі учні	Michaś Filipovičd, Діденко Кирило Васильович і Порожняк Тарас Миколайович
Твори	Пам'ятник Чайковському (Москва)d і Робітник і колгоспниця
У шлюбі з	Замков Олексійd
Нагороди	;
	Мухіна Віра Гнатівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мухіна.

Віра Гнатівна Мухіна (19 червня (1 липня) 1889(18890701)—6 жовтня 1953) — російська радянська скульпторка.^[1] Народний художник СРСР (1943). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (1947). Лауреат п'яти Сталінських премій (1941, 1943, 1946, 1951, 1952).

Біографія[ред. | ред. код]

Віра Гнатівна Мухіна народилася 19 червня (1 липня ) 1889 року в Ризі в купецькій сім'ї. Дитячі та юнацькі роки, з 1892 по 1904, провела в Феодосії. Тут майбутня художниця отримала перші уроки малюнка і живопису. Закінчивши гімназію і переїхавши в Москву, навчалася живопису у студіях відомих пейзажистів К. Ф. Юона^[en] та І. І. Машкова.

У 1912—1914 роках жила в Парижі, де відвідувала Академію Ґранд-Шомьєр, навчаючись у відомого французького скульптора-монументаліста Е. А. Бурделя. Пізніше подорожувала по Італії, вивчаючи скульптуру та живопис періоду Ренесансу. 1918 року вийшла заміж за військового лікаря Олексія Замкова^[ru]. 1923 року разом з О. О. Екстер оформила павільйон газети «Известия» на Всеросійській сільськогосподарській і кустарно-промисловій виставці^[ru] в Москві.

Віра Гнатівна Мухіна брала участь у реалізації Ленінського плану монументальної пропаганди^[ru]. Була визнана видатним майстром XX століття після того, як монумент «Робітник і колгоспниця» був представлений в Парижі на Всесвітній виставці 1937 року. Композиція завершувала радянський павільйон, спроектований архітектором Борисом Іофаном.

Пізніше, 1939 року, монумент було встановлено неподалік від північного входу на Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ). З 1947 року скульптура є емблемою кіностудії «Мосфільм».

Деякі проекти В. Г. Мухіної залишилися нездійсненими, серед них пам'ятники Я. М. Свердлову, В. І. Леніну і челюскінцям^[ru]. Пам'ятник Максиму Горькому, що призначався для Москви, був встановлений в Нижньому Новгороді.

Віра Гнатівна Мухіна померла 6 жовтня 1953 року.

Похована в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка № 2).

Нагороди[ред. | ред. код]

Ордени Трудовго Червоного Прапора, "Знак Пошани"

Медалі "За доблесну працю у Великій ВІтчизняній війні 1941 - 1945 рр" та інші.

5 Сталінских премій.
Звання "Народний художник СРСР"

Пам'ять про скульптора Віру Мухіну[ред. | ред. код]

У Феодосії створено Музей Віри Мухіної.^[2]

Галерея[ред. | ред. код]

Пам'ятна дошка на домі, де народилася Віра Мухіна (Рига)
Поштова марка СРСР: Скульптура Мухіної «Робітник та колгоспниця»
Поштова марка СРСР: Радянський скульптор В. Г. Мухіна
Стандартна поштова марка СРСР, 1988 рік
Поштова марка Росії: Символи епохи соціалістичного будівництва
Ювілейна монета СРСР, 1967 рік
Музей Віри Мухіної у Феодосії
Пам'ятна дошка на будинку Мухіних у Феодосії

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Автобіографія В. Г. Мухіної. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 5 травня 2012.
↑ Енциклопедія онлайн^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Посилання[ред. | ред. код]

Мухіна Віра Гнатівна // ЕСУ
Мухіна Віра Гнатівна // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 373-374.

Джерела[ред. | ред. код]

• Зотов А., Мухіна Віра Гнатівна: Народний художник СРСР. — М.-Л.: Мистецтво, 1944. — 16, [6] с. — (Масова бібліотека). — 15 000 екз. (Обл.)
• Воронов М. В., Віра Мухіна: (Монографія). — М.: Образотворче мистецтво, 1989. — 336 с. — 18 500 екз. — ISBN 5-85200-078-7 (В пер., Суперобл.)
• Воронов М. В., «Робітник і колгоспниця». — М.: Московський робочий, 1990. — 80, [16 с. — (Біографія московського пам'ятника). — 45 000 екз.]
• Могила В. І. Мухіної на Новодівичому кладовищі.
• Година № 268 (19.11.1998.)

[1] Автобіографія В. Г. Мухіної. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 5 травня 2012.

[2] Енциклопедія онлайн^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[1]

[2]