Мухітдінов Нуритдін Акрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мухітдінов Нуритдін Акрамович
узб. Нуриддин Акрамович Муҳитдинов
узб. Nuriddin Akramovich Muhitdinov
Мухітдінов Нуритдін Акрамович.jpg
Народився 19 листопада 1917(1917-11-19)
кишлак Аллан, тепер передмістя Ташкента, тепер Республіка Узбекистан
Помер 27 серпня 2008(2008-08-27) (90 років)
місто Ташкент, Республіка Узбекистан
Країна Flag of Uzbekistan.svg Узбекистан
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність узбек
Діяльність політик, дипломат
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС і Політичне бюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d] і посол
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Дружби народівОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни II ступеняОрден «Знак Пошани»

Нуритдин Акрамович Мухітдінов (узб. Нуриддин Акрамович Муҳитдинов
узб. Nuriddin Akramovich Muhitdinov6 (19) листопада 1917, Ташкент, Туркестанське генерал-губернаторство — 27 серпня 2008(2008-08-27), Ташкент, Узбекистан) — радянський державний і партійний діяч, 1-й секретар ЦК КП Узбекистану. Член ЦК КПРС (1952—1966), член Президії ЦК КПРС (1957—1961; кандидат у 1956—1957), секретар ЦК КПРС (1957—1961). Депутат Верховної Ради СРСР 3—-5-го скликань. Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Сирії (1968—1977 роки).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в ташкентському приміському кишлаку Аллан в селянській родині (зараз це махалля Оклон Шайхантахурського району міста Ташкента). Його батько був головою кишлачної ради, а мати — дочкою крамаря, який займався торгівлею чаєм та галантерейними товарами. У 1932 році вступив до комсомолу. У 1935 році закінчив середню школу і кооперативний технікум, а в 1938 році — заочно Всесоюзний кооперативний інститут.

У 1938—1939 роках — викладач Навчального комбінату Бухарської обласної Спілки споживчих товариств.

У 1939—1946 роках — у Червоній Армії (РСЧА СРСР) на комсомольській і політичній роботі. У 1939 році брав участь у поході Червоної Армії в Західну Україну. З червня 1941 року був учасником німецько-радянської війни на західному кордоні СРСР, у складі 19-го Окремого понтонно-мостового полку.

Член ВКП(б) з 1942 року.

Учасник Сталінградської битви. Мав важкі поранення, але після госпіталю від демобілізації відмовився. Був скерований на перекваліфікацію у Військову академію зв'язку імені Будьонного. Закінчив прискорений курс фахівців з використання радіотехнічних засобів на фронті. Направлений в систему радіорозвідки. У 1943—1946 роках — заступник начальника, начальник Оперативної групи особливого призначення, дислокованої за кордоном СРСР.

З 1946 року — на партійній роботі в апараті ЦК Компартії Узбецької РСР в якості лектора. Учасник будівництва Фархадської гідроелектростанції біля міста Беговату Узбецької РСР.

У 1947—1948 роках — секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У листопаді 1948—1950 роках — 1-й секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

З квітня 1950 по квітень 1951 року — одночасно секретар ЦК КП(б) Узбекистану по пропаганді (14 квітня 1950 — 30 січня 1951), 1-й секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану (1950 — травень 1951) та голова Верховної Ради Узбецької РСР.

18 травня 1951 — 7 квітня 1953 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР.

7 квітня 1953 — 18 грудня 1954 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР.

18 грудня 1954 — 22 грудня 1955 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР.

23 грудня 1955 — 28 грудня 1957 року — 1-й секретар ЦК КП Узбекистану.

З 27 лютого 1956 по 17 грудня 1957 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

З 17 грудня 1957 року по 31 жовтня 1961 року — член Президії ЦК КПРС і одночасно секретар ЦК КПРС.

У 1961—1966 роках — заступник голови правління Центральної Спілки споживчих товариств (Центросоюзу) СРСР.

У 1966—1968 роках — 1-й заступник голови Державного комітету з культурних зв'язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР.

З 12 лютого 1968 по 1 квітня 1977 року — надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу в Сирійській Арабській Республіці.

У березні 1977 — листопаді 1986 року — заступник голови Торгово-промислової палати СРСР у місті Москві. У листопаді 1986 року повернувся до міста Ташкенту.

У листопаді 1986 — травні 1989 року — радник Ради Міністрів Узбецької РСР.

У травні 1989 — серпні 1991 року — голова Президії Товариства охорони пам'яток історії та культури Узбецької РСР. З 31 серпня 1991 року по 2008 рік — голова президії Товариства охорони пам'яток історії та культури держави Республіка Узбекистан.

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Спогади, інтерв'ю[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]