Мушкетик Юрій Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Михайлович Мушкетик
Юрій Мушкетик.jpg
При народженні Юрій Михайлович Мушкетик
Дата народження 21 березня 1929(1929-03-21) (88 років)
Місце народження с. Вертіївка, Ніжинський район, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Мова творів українська мова
Рід діяльності письменник
Роки активності: 1954
Жанр Роман, повість
Нагороди:
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1980 Державна премія СРСР — 1987 Герой України (орден Держави) — 20 березня 2009
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій (Гео́ргій) Миха́йлович Мушке́тик (*21 березня 1929, Вертіївка, нині Ніжинського району Чернігівської області) — український письменник, Герой України.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народився 21 березня 1929 р., с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, в сім'ї сільських активістів. Закінчив середню школу. У 1948–1953 навчався на філологічному факультеті Київського університету.

Член ВКП(б) з 1951 року.

1953–1956 рр. — навчання в аспірантурі при кафедрі української літератури. З 1956 року працював заступником редактора та головним редактором журналу «Дніпро». З 1979 року секретар, з 1980 року — 1-й секретар правління Київської організації Спілки письменників України.

У 1986 — 2001 р. — голова Національної Спілки письменників України.

Життєвий та творчий шлях[ред.ред. код]

Юрій Мушкетик. Київ, грудень 2015

1954 р. — у видавництві «Радянський письменник» вийшла повість «Семен Палій». У трактуванні історичних подій письменник був змушений дотримуватися офіційної точки зору. 1957 р. — роман «Гайдамаки», який, порівняно з попереднім твором, відзначається ширшим епічним розмахом у відтворенні історичної доби. Розповідаючи про певну історичну подію, автор намагається розкрити її через долі героїв. 1959–1960 р. — дилогія про Велику Вітчизняну війну «Вогні серед ночі» та «Чорний хліб». Герой дилогії — хлопчина-підліток, при створенні образу якого автор використав події із власного життя. У творі показано життя повоєнного поліського села, яке складалося не лише з буднів, а й із перших мирних радощів.

Початок 1960-х років був для Мушкетика дуже плідним. Письменник змінив тематику творчості, перейшовши до зображення образу сучасника, і захопився дослідженням внутрішнього світу людини. 1962 р. — роман «Серце і камінь». Головний герой роману Федір Кущ — інженер-атомщик. Втративши здоров'я і перетворившись на інваліда, він зневірився в усьому і вирішив повернутися до рідного села, щоб доживати там до пенсії. Та саме у вирі життя на селі Кущ збагнув, що не може знаходитись осторонь. Його щастя — у боротьбі за людину.

1964 р. — роман «Крапля крові». Тема людяності і моралі на повний голос звучить у романі, де автор звертається до проблеми совісті.

1970-ті рр. — Мушкетик пише романи та повісті на сучасну та історичну тематику: перша редакція роману «Яса» (1970–1974), воєнний роман «Жорстоке милосердя» (1973), повість «Старий у задумі» (1974), фантастична повість «З'їж серце лева» (1972), роман «Біла тінь» (1977), повість «Біль» (1978), роман «Суд над Сенекою» (1978), роман «Позиція» (1979).

1984–1985 рр. — поява другої редакції роману «Яса», який являє собою велике епічне полотно, де чітко простежується вболівання письменника за долю рідної землі.

1984 р. — повість «Жовтий цвіт кульбаби» стала визначним явищем в історичній белетристиці.

1984 р. — поява роману «Рубіж», де зображено моральне протиборство представників молодшого і старшого поколінь.

1989 р. — вийшла друком повість «Літній лебідь на зимовому березі», побудована на табірно-колимському матеріалі.

1990 р. — створено оповідання «Суд». У невеликому за обсягом оповіданні відображено суспільні явища, характерні для Радянського союзу часів сталінського та брежнєвського режимів.

Перу Юрія Мушкетика належить низка творів, які відбивають історичний розвиток держави і роль особистості в ньому. Автор продовжує плідну працю на літературній ниві, створюючи глибокі образи, продовжуючи пошуки нових форм і засобів вираження важливих проблем сучасності, зробивши основним об'єктом дослідження людину. Письменник прагне відбити різні періоди життя суспільства, розглядає різноманітні життєві ситуації, показує різні соціальні верстви населення. Він пильно спостерігає за дійсністю, тому герої його творів такі реальні, а проблеми, яких він торкається, такі актуальні.

Твори[ред.ред. код]

  • Семен Палій (1954) повість
  • Вогні серед ночі (1959) повість
  • Чорний хліб (1960) повість
  • День пролітає над нами (1967) повість
  • Смерть Сократа (1971) оповідання
  • З'їж серце лева (1972) повість
  • Старий у задумі (1974) повість
  • Біль (1978) повість
  • Жовтий цвіт кульбаби (1984) повість
  • Обвал (1985) повість
  • Літній лебідь на зимовому березі (1989) повість
  • Суд, (1990) повість
  • По колоски
  • Селена (1989)
  • Гетьман син гетьмана повість
  • Оглянся — за тобою погоня! повість

Романи[ред.ред. код]

  • Гайдамаки (1957)
  • Серце і камінь (1962)
  • Крапля крові (1964)
  • Останній острів (1969)
  • Яса (1970–1974, перша редакція), (1987, друга редакція)
  • Жорстоке милосердя (1973)
  • Біла тінь (1977)
  • Суд над Сенекою (1978)
  • Позиція (1979)
  • Віхола (1983)
  • Рубіж (1984)
  • Гетьманський скарб (1993)
  • На брата брат (1996)
  • Прийдімо, вклонімося… (1997)
  • Погоня (1997)
  • Останній гетьман (2010)
  • Час звіра (2014)

Премії та нагороди[ред.ред. код]

Родина[ред.ред. код]

З дружиною, яку знав ще зі школи, Юрій Мушкетик прожив 53 роки. Поховав її у 2008 році. Мають двох доньок. Старша донька Леся — фольклорист, перекладач, доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України[3].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела і посилання[ред.ред. код]