Мушкетон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Англійський кремінний мушкетон

Мушкетон (фр. mousqueton) — різновид вогнепальної зброї.

Спочатку так називали невеликі гармати, які кидали ядра від 20 до 28 лотів (250–350 грамів), а згодом особливий рід короткоствольних рушниць для кавалерії або моряків, у яких дуло було ширше снаряда. Така будова ствола дозволяла заряджати зброю картеччю (або просто рубаним свинцем). Укорочений ствол робив мушкетон легше мушкета, але робив стрільбу менш точною. Точність компенсувалася лише великою площею ураження цілі при стрільбі картеччю. Тим більше що при стрільбі на скаку прицілитися було складно, а в морській битві мушкетон використовувався при абордажі, де вогонь вівся майже у притул.

Були дуже поширені мушкетони з невеликим розтрубом (лійкою) на дулі. Призначення розтруба — полегшити процес засипання пороху і картечі в стовбур (що було особливо актуально для кавалеристів). У період виробництва мушкетонів існувала поширена помилка, що розтруб збільшує розкид картечі (і, відповідно, площу ураження), хоча це насправді не так: для збільшення розкиду картечі потрібно не просто робити воронку на кінці ствола, а виготовляти весь стовбур у вигляді рівномірно розширюючогося конуса. Така зброя, втім, теж виготовлялося, але вкрай рідко (через високу вартість); один з прикладів — «секретна гаубиця» Шувалова.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Мушкетон — ім'я літературного героя: слуга Портоса в трилогії Олександра Дюма «Три мушкетери», «Двадцять років потому», «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».

Див.також[ред.ред. код]

При написанні цієї статті використовувався матеріал з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона (1890-1907).