Мшанець (Старосамбірський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мшанець
Mshanec gerb.gif Mshanec prapor.gif
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада/громада Мшанецька сільська рада
Код КОАТУУ 4625183701
Основні дані
Засноване 1446
Населення 402
Площа 1,568 км²
Густота населення 256,38 осіб/км²
Поштовий індекс 82090
Телефонний код +380 3238
Географічні дані
Географічні координати 49°20′13″ пн. ш. 22°46′20″ сх. д. / 49.33694° пн. ш. 22.77222° сх. д. / 49.33694; 22.77222Координати: 49°20′13″ пн. ш. 22°46′20″ сх. д. / 49.33694° пн. ш. 22.77222° сх. д. / 49.33694; 22.77222
Середня висота
над рівнем моря
519 м
Водойми р. Мшанка
Місцева влада
Адреса ради 82090, Львівська обл., Старосамбірський р-н, с. Мшанець, тел. 69-1-35
Карта
Мшанець. Карта розташування: Україна
Мшанець
Мшанець
Мшанець. Карта розташування: Львівська область
Мшанець
Мшанець
Мапа

CMNS: Мшанець у Вікісховищі

Церква Рiздва Пресвятої Богородицi у с. Мшанець, 1762 р. Вигляд iз заходу. Розiбрана у 1912 р. Свiтлина В.Щербакiвського зi збiрки негативiв Iнституту народознавства НАНУ.
Хата, с. Мшанець Старосамбірського р-ну

Мшане́ць — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області. Засноване у XV ст. Сьогодні населення становить 170 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мшанецька сільська рада.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • У селі 28 років душпастирював український етнограф і фольклорист о. Зубрицький Михайло Іванович.
  • У Мшанці народився український поет Андрій Волощак.
  • У Мшанці народився український письменник Верховинець Андрій.
  • У Мшанці народився доктор економічних наук, професор Вовканич Степан Йосипович.
  • У Мшанці народився український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань, кандидат в члени ЦК КПУ в 1952—1960 роках Пізнак Федір Іванович.
  • Західна Бойківщина — улюблене місце відпочинку Івана Франка. Він побував у багатьох селах та найчастіше у селі Мшанець, яке розкинулось біля гори Магура. У це село Франка привела давня і щира дружба з місцевим священиком, істориком та етнографом Михайлом Зубрицьким. Їхнє знайомство почалося ще в шкільні роки, згодом переросло у щире приятелювання і тривало впродовж усього життя. У селі зберігся будинок, у якому жив Михайло Зубрицький. У ньому часто гостював Іван Франко. Саме з села Мшанець розпочалася наукова експедиція, організована Франком для різнобічного дослідження Бойківщини. У 1905 році Франко опублікував велику статтю «Етнографічна експедиція на Бойківщину».

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Перші згадки про стару дерев'яну церкву у Мшанці датуються 1507 роком. Однак, як вказує професор Ярослав Тарас, те, що "перша згадка про село Мшанець [...] вiдноситься до 1446 р., наявнiсть на горi Маґура давньоруського городища XI-XIII ст., iснування неподалiк вiд села Перемисько-Самбiрської єпархiї та розташування в районi великої кiлькостi монастирiв [...] дає нам можливiсть ще раз стверджувати, що цей взiрець був релiктовим представником сакрального будiвництва княжих часiв, який продовжували продукувати в XVI-XVIII ст. монастирi, якi строго дотримувались канонiчного сакрального будiвництва".

Стара церква, як і більшість Карпатських церков, виконувала сигнальну та оборонну функції: "з цього мiсця було добре видно все село, долину обабiч рiки Мшанець, вiзуально можна було одержати сигнал про небезпеку iз сiл Галiвка, Плоске, Грозьова". “Всi обiйстя в селi Мшанець були обгородженi, а на дорозi, що йшла з села, ставили громадськi ворота (коштом громади)". Очевидно, що все село теж було огороджене, що цілком практично в той час.

Перенесення церков у XVIII-ХІХ ст.на зручніше для громади місце було типовим явищем для Галичини. Невідомо, чи побудували у Мшанці нову споруду, а чи розібрали у 1762 р. стару та перенесли на нове місце, однак проф. Я. Тарас наводить аргументи на користь другої версії.

Мшанецька церква відрізняється не тільки від бойківського типу тридільних, триверхих церков, але й від інших хрещатих церков Поділля, Гуцульщини та Слобожанщини: вона мала над навою чотирибiчний двохзаломний верх.

Наявнiсть чотирибiчного верха в дерев’яних хрещатих церквах свiдчить про те, що вони є зразками середньовiчної української сакральної архiтектури. Достовiрно вказати, як зберiгся цей релiктовий взiрець iз княжих часiв до XVIII ст., трудно. За аналогами вiзантiйських мурованих церков в княжi часи була споруджена дерев’яна церква св. Iвана Хрестителя на Подолi княжого Галича (серед. XII – поч. XIII ст.)

Церков, подiбних Мшанецькiй, не збереглося, маємо лише вiдомостi, що подiбного типу була Петро-Павлiвська церква в м. Перемишлi (XIV ст.) та церква с. Вербiж (1577 р.). Сьогоднi невiдомо, скiльки таких церков було збудовано в Українi. “Деякi здогади про традицiю чотирибiчних верхiв можуть насувати ще хрестовi церкви зо Слобожанщини, якi мають не лише прикмету богатших заломiв “бойкiвського стилю”, але й заломи з неправильними восьмибiчними, що радше є квадратами зо зрiзаними кутами”.

У 1909 р. вiдомий дослiдник української минувшини Вадим Щербакiвський завітав до пароха с. Мшанець о. Михайла Зубрицького під час наукової подорожжі на Бойківщину за дорученням Наукового товариства iм. Шевченка у Львовi. Він мав “прослiдити вiдмiни бойкiвського типу церков, вiд загального...” та дати вiдповiдь Iгорю Грабарю, що бойкiвськi церкви “вiдрiжняються вiд московських, або лiпше сказати, загально великоруського стилю i не мають нiчого спiльного з пiвнiчноросiйськими (арханхельськими, олонецькими, вологодськими”...).

Оскiльки церква Рiздва Пресвятої Богородицi за архiтектурно-планувальними параметрами не вписувалась у бойкiвський тип, вона не була опублiкована в його численних працях, якi появилися пiсля цiєї подорожi i розвiнчали мiф про зв’язок бойкiвських церков з московськими. Про архiтектуру церкви Рiздва Пресвятої Богородицi 1762 р. ми нiчого не знали до 1937 р. i може не дiзналися б нiколи, якби не iнша обставина: дослiдник української дерев’яної архiтектури Михайло Драґан звернув увагу на свiтлину В.Щербакiвського, яка зберiгалася в архiвi НТШ, i визначив, що в с. Мшанець була унiкальна пам’ятка дерев’яної сакральної архiтектури України. Михайло Драган вiднiс її до хрещатих одноверхих церков, якi мають “рiдкi чистi чотирибiчнi верхи” з двома заломами i, що це поодинока хрещата церква, яка свiдчить, що “запозиченi форми дерев’яних церков не вiдходили далеко вiд аналогiчних форм мурованих”. Церква Різдва Пресвятої Богороди у с. Мшанець Старосамбірського району Львівської області Церква Різдва Пресвятої Богороди у с. Мшанець Старосамбірського району Львівської області

У 1912 році церкву розібрали, однак через передвоєнну інфляцію, Першу світову війну, арешт пароха у 1914 р. та чимало інших обставин нової мурованої церкви не збудували, а лише через 10 років у 1922 р. збудували дерев'яну сучасну церкву Різдва Пресвятої Богородиці.

Краєзнавчий музей[ред. | ред. код]

Музей створено 1996 року в будинку колишньої читальні «Просвіти». Він знаходиться в центрі села, навпроти сільського храму. Експозиція музею налічує понад 100 експонатів. Більшість з них висвітлюють життєвий та творчий шлях отця Михайла Зубрицького, українського етнографа-фольклориста, історика, який 30 років служив священиком у сільському храмі. Михайло Зубрицький народився 22 жовтня 1856 р. у селі Кіндратові тепер Турківського району на Львівщині. Батько — Іван Зубрицький і мати — Анастасія Нанівська займалися сільським господарством. Одружилися вони 1831 р. Від осені 1866 р. Михайло вчився в Турці, потім, у Розборі провчився два роки, та восени 1868 p. M. Зубрицький починає вчитись у третьому класі початкової школи м. Дрогобич. З 1870 р. М. Зубрицький — учень Дрогобицької гімназії. У Дрогобичі познайомився зі своїм ровесником Іваном Франком. Це поклало початок їхній дружбі, що тривала протягом усього дальшого життя. Далі навчався у Львівській та Перемиській духовних семинаріях. Восени 1883 року о. М. Зубрицький приїхав у с. Мшанець, де працював парохом упродовж 30 років. 1892 року домігся відкриття у селі читальні «Просвіти» (нині тут Музей).

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Зубрицький М. Село Мшанець Старосамбірського повіту (матеріали до історії гальцького села)// ЗНТШ.- 1906—1907.- ТТ. 70,71,79.
Церква Рiздва Пресвятої Богородицi у с. Мшанець, 1762 р. Вигляд з пiвночi. Розiбрана у 1912 р. Свiтлина В.Щербакiвського зi збiрки негативiв Iнституту народознавства НАНУ.