Мюллерів канал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мюллерів канал
Gray1109.png
Сечостатевий синус жіночого ембріона на 8-му з половиною тижні
Gray993.png
Каудальна частина ембріона на 8-му з половиною тижні
Латинська назва ductus Mulleri,
ductus paramesonephricus
Система Статева система
Попередник Проміжна мезодерма
MeSH Mullerian+Ducts
Мюллерові канали (позначені синім): утворення каналів (зверху), розвиток у жіночих ембріонів (у центрі), редукція у чоловічих ембріонів (знизу). Малюнки з «Анатомії» Грея

Мю́ллерів кана́л, парамезонефра́льний кана́л (лат. ductus Mulleri, ductus paramesonephricus) — ембріональне утворення у зародків хребетних. Названі на честь німецького біолога Йоганна Мюллера, який уперше описав їх. Інші назви: мюллерова протока, мюллерів хід, жіноча протока, парамезонефральна (парамезонефрична) протока.

У людини[ред.ред. код]

Мюллерові канали людини — два канали зі зрослою дистальною частиною, які утворюються наприкінці другого місяця внутрішньоутробного розвитку з жолобків целомічного епітелію, паралельних мезонефричним (Вольфовим) каналам. Епітелій, який покриває Вольфово тіло у його краніальній частині, поглиблюється, утворюючи подовжній жолобок; у нижній ділянці крайки жолобка змикаються і утворюють трубку, яка лежить ззовні від Вольфова канала; верхня ділянка залишпється у вигляді щілини. У цілому утворюється конус, занурений у мезенхіму Вольфова тіла зі сліпим кінцем. Подальший розвиток стається шляхом зростання сліпого кінця конуса у лаудальному напрямку, причому воно йде спочатку наззовні від Вольфова канала, наприкінці другого місяця повертає усередину, перетинає Вольфів канал і продовжує йти далі в каудальному напрямку, прилягаючи до до Вольфова канала з протилежного боку. Мюллерові канали доходять до сечостатевого синуса (sinus urogenitalis) і відкриваються у його задню стінку на виступі між отворами Вольфових каналів — Мюллеровому бугорку (tuberculum Mulleri, tuberculum sinuale).

У жіночих ембрінов наприкінці третього місяця з верхніх частин мюллерових починають утворюватися маткові труби з розширенням на верхніх кінцях; яєчники, опускаючись у таз, захоплюють їх. Нижні частини Мюллерових проток оточуються мезенхімними клітинами і утворюють непарну трубку, яка на другому місяці розділяється валиком. Верхня частина цієї трубки обростає мезенхімними клітинами, потовщується і утворює матку, а з нижньої частини розвиваються піхва, а також покрив задньої поверхні дівочої пліви. У чоловічих ембріонів на третьому місяці мюлерові канали редукуються, від них залишаються лише дві ділянки крайніх відділів: краніальні (верхні) та каудальні. Перші утворюють привіски придатка яєчка, або Морганієві гідатиди, а другі оточуються передміхуровою залозою і утворюють чоловічу маточку. Припинення розвитку Мюллерових каналів у чоловічих зародків пов'язано з дією особливого антимюллерова гормону (АМГ), який синтезують клітини Сертолі. У разі порушення його функції у чоловіків зберігаються значні залишки Мюллерових каналів, що проявляється крипторхізмом, паховими грижами та безплідністю.

Чоловічий ембріоногенез Яєчка, розвиваючись, виробляють АМГ, що спричиняє редукцію Мюллерових каналів Порушення процесу можуть призвести до синдрому постійного Мюллерова каналу. Канали зникають, за винятком рудиментарної чоловічої маточки і привісків придатка яєчка.
Жіночий ембріоногенез Відсутність АМГ спричиняє розвиток Мюллерових каналів у маткові труби, матку, і значну частину піхви. Порушення процесу можуть призвести до відсутності матки (агенезія Мюллера) або пороків розвитку матки. Канали перетворюються на піхву, матку і маткові труби.

У тварин[ред.ред. код]

Мюллерові канали утворюються у зародків всіх хребетних: у селахій — через розщеплення Вольфова канала, у решти хребетних — самостійно. У птахів, плазунів та земноводних злиття Мюллерових каналів не відбувається: з кожного з них утворюється яйцевід, причому у птахів правий канал залишається недорозвиненим. У ссавців злиття відбувається по-різному. Так, у однопрохідних та сумчастих його теж не відбувається, тому самиці мають по дві піхви та матки. У деяких плацентарних (слони, деякі гризуни) вони зростаються тільки у нижніх відділах, отже, у самиць одна піхва при двох матках; у деяких зростання середніх відділів відбувається не повністю, їхні самиці мають матку, розділену на дві частини (хижаки, свині) або дворогу матку (копитні, комахоїдні). Тільки у небагатьох плацентарних ссавців (деякі рукокрилі, примати) існує непарна матка, аналогічна жіночій.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]