Мігель Портільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Мігель Портільйо
Особові дані
Повне ім'я Мігель Альфредо Портільйо
Народження 26 вересня 1982(1982-09-26) (35 років)
  Гобернадор-Вірасоро,
Коррієнтес, Аргентина
Зріст 180 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція захисник
Номер 5
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2001—2002 Аргентина «Бока Хуніорс» 0 (0)
2002—2004 Швейцарія «Ксамакс» 61 (2)
2004 Швейцарія «Серветт» 9 (0)
2005 Франція «Анже» 7 (0)
2005—2006 Швейцарія «Янг Бойз» 32 (0)
2006—2007 Ліхтенштейн Швейцарія «Вадуц» 28 (0)
2007—2010 Швейцарія «Янг Бойз» 32 (1)
2009—2010   Швейцарія «Лугано» 14 (0)
2010—2011 Україна «Чорноморець» 25 (1)
2011—2012 Ізраїль «Бейтар» (Єрусалим) 13 (0)
2012— Швейцарія «Кеніц» ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Мігель Альфредо Портільйо (ісп. Miguel Alfredo Portillo; нар. 26 вересня 1982, Гобернадор-Вірасоро[en], Аргентина) — аргентинський футболіст, захисник.

Кар'єра[ред.ред. код]

Народився на півночі Аргентини в невеликому містечку під назвою Гобернадор Вірасоро де Корр'єнтес. Його мати українка, її батьки свого часу іммігрували з України до Південної Америки[1]. Мігель з раннього дитинства присвятив себе футболу, йому завжди подобалося бігати з м'ячем і він мріяв стати професійним футболістом. У п'ять років Портільйо потрапив в академію клубу «Терагуї» з рідного міста, потім пробув рік в іншій спортивній школі і вже звідти потрапив у молодіжну команду «Бока Хуніорс»[1].

У 2001 році молодий захисник дебютував в основному складі «Боки», зігравши два матчі на Кубок Меркосур, але так і не дебютував в чемпіонаті. Ці дві гри Мігель провів, коли команду тренував Карлос Б'янкі, але незабаром «Боку» очолив уругваєць Оскар Табарес, і Портільйо, що ще не мав професійного контракту, відправили до дублюючого складу[1]. Після турне «Боки Хуніорс» по Європі, Мігель вирішив залишитися в Швейцарії, ставши гравцем клубу «Ксамакс» з Невшателя[1].

Потім аргентинський заисник виступав у швейцарських клубах «Серветт» з Женеви, «Янг Бойз» з Берна та «Лугано», а також «Анже» з Франції та «Вадуц»[2], у складі якого виграв свій єдиний трофей — кубок Ліхтенштейну.

23 липня 2010 року підписав контракт з одеським «Чорноморцем»[3]. Дебютував за новий клуб 9 серпня у матчі Першої ліги проти бурштинського «Енергетика» (1:1). Південноамериканець досить успішно зіграв, був непоступливий в єдиноборствах, добре «тримав» позицію і навіть жовту картку заробив за «професійний фол»: в ситуації, коли потрібно було за всяку ціну виправляти помилку партнерів[4]. Всього за сезон аргентинець зіграв у 25 матчах чемпіоната і забив один гол (18 вересня у ворота «Кримтеплиці» (4:0), допомігши команді за підсумками сезону вийти в Прем'єр-лігу. Проте в ній так і не зіграв, покинувши одеський клуб влітку 2011 року на правах вільного агента[5].

У сезоні 2011/12 виступав за єрусалимський «Бейтар», після чого повернувся до Швейцарії, де став грати за місцевий нижчоліговий клуб «Кеніц»[de]

Досягнення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]