Мігель де Унамуно
Мігель де Унамуно-і-Хуго, також Міґель де Унамуно-і-Хуго (ісп. Miguel de Unamuno, 29 вересня 1864, Більбао — 31 грудня 1936, Саламанка) — іспанський філософ, письменник баскського походження, громадський діяч, найбільша постать «покоління 1898 року». Професор і ректор Університету Саламанки.
Походив із баскської родини; його рідною мовою була іспанська, хоча він знав баскську мову й цікавився нею. У сім'ї отримав традиційне католицьке виховання, певний час навіть хотів стати священиком.
У 1880 Унамуно вступив на факультет філософії та гуманітарних наук Мадридського університету, який закінчив у 1884 році, отримавши ступінь доктора. Унамуно повернувся до рідного Більбао, де викладав латину в середніх навчальних закладах. У 1891 році він одружився з Кармен Лісаррага, з якою прожив довге щасливе життя і виховав вісьмох дітей. У тому ж році він переїхав до Саламанки, де 1891 року став професором грецької мови в Університеті Саламанки, а в 1901 році став його ректором.
У 1924 році за виступи проти диктатури Прімо де Рівери Унамуно був засланий на Канарські острови (о. Фуертевентура), звідки вирушив у добровільне вигнання до Франції. На батьківщину він повернувся в 1930 році, був депутатом Кортесів у 1931–1933 роках. Згодом Унамуно дедалі більше розчаровувався в політиці республіканської влади, критикуючи її за нездатність забезпечити громадянський мир і національну єдність. Спочатку він прихильно поставився до військового заколоту, сподіваючись, що він покладе край революційному насильству та відновить порядок. Однак у жовтні 1936 року Унамуно рішуче засудив заколот. Після цього декретом Франсіско Франко від 22 жовтня, опублікованим 28 жовтня, його було позбавлено посади ректора, і він фактично опинився під домашнім арештом. Напередодні смерті він писав: «Я не знаю нічого огиднішого за ту спілку казарменого духу з церковним, яка цементує нову владу»[джерело?].
У 1890-х роках Унамуно зблизився із соціалістичним рухом, 1894 року вступив до Іспанської соціалістичної робітничої партії та активно співпрацював із соціалістичним тижневиком La Lucha de Clases («Класова боротьба»). У 1897 році Унамуно пережив глибоку релігійну кризу, пов'язану, зокрема, з тяжкою хворобою його маленького сина Раймундо та загостренням сумнівів щодо віри, розуму й безсмертя. Ця криза стала важливим переломним моментом у формуванні його світогляду, однак не означала негайного розриву із соціалізмом: у наступні роки Унамуно ще намагався поєднати соціалістичні переконання з християнськими ідеями. Поступово його філософські погляди набули виразно релігійно-екзистенційного характеру. На формування його світогляду вплинули християнська містична традиція, зокрема творчість Августина Гіппонського та іспанських містиків, а також твори Блеза Паскаля й Сьорена К'єркегора. Унамуно самостійно вивчив данську мову, щоб читати К'єркегора в оригіналі.
Смерть сина стала одним із чинників його релігійної кризи та посилила його роздуми про віру, смерть і безсмертя. Починаючи з 1897 року і аж до останніх творів вся його творчість пройнята роздумами про віру та її відсутність, смерть і безсмертя, у всіх його творах звучить трагічна нота.
Різноманітна в жанровому відношенні творчість Унамуно — романи, оповідання, есе, лірика, драма — концентрується навколо проблеми особистого безсмертя. Мова йде про єдине, що має людська свідомість: перед обличчям трагічного питання про безсмертя скептицизм розуму з'єднується з відчаєм почуттів і народжується «трагічне почуття життя» — вітальна основа людського існування. Поняття «трагічного почуття життя» конкретизується як специфічне переживання кінця людського буття (досвід «ніщо», який є водночас «жагою безсмертя» і «голодом за буттям»).
Унамуно розвиває ідею Бога як проєкцію фундаментального бажання буття на нескінченність універсуму і гаранта особистого безсмертя.
Бажання зберегти віру в безсмертя одночасно з сумнівом в істинах релігії визначило його прагнення до так званого «кіхотізму», тобто боротьби в ім'я нездійсненного ідеалу, що розумом вважається божевіллям.
Центральна проблема філософії Унамуно — духовне життя особистості, зосереджене, на його думку, на прагненні вирішити суперечність кінцевого і нескінченного: жадобі особистого безсмертя суперечить раціоналістична впевненість в кінці сущого, потребі у вірі — неможливість віри для сучасного розуму. Унамуно запроваджує поняття «агонії» — особливого трагічного сприйняття життя, викликаного непримиренним дуалізмом розуму і віри («Про трагічне почутті життя у людей і народів» (1913 р.); «Агонія християнства» (1924 р.).
Творчість, любов, дружба, материнство тощо постають для людини специфічними способами подолати кінець існування, відобразити «я» у світі («Життя Дон Кіхота і Санчо» (1905), «Абель Санчес» (1917), «Тітка Тула» (1921) та ін.).
Унамуно стверджував особистий, «екзистенціальний» характер філософської істини, констатував протиріччя наукового і духовного прогресу, розглядав відродження особистості («героїчне безумство», «кіхотізм») як один із можливих шляхів виходу з духовної кризи сучасного світу.
Українською мовою окремі твори Унамуно переклали Ольга Маєвська, Віктор Шовкун, Микола Іванов, Юрій Косач, Михайло Литвинець, Маргарита Жердинівська, Григорій Латник, А. Штейн тощо.
- Міґель де Унамуно. Невідомі вірші й поема; стаття «Донкіхотова місія і М. Унамуно». Переклад з іспанської: Юрій Косач. Науковий журнал «Дзвони». 1938. ч. 6[12]
- Мігель де Унамуно. «У всякому разі справжній чоловік», оповідання. Переклад з іспанської: Микола Іванов. 1928. (з книжки «Сучасна чужоземна проза. Альманах». Київ: Державне видавництво України. 1928. ? стор) переглянути на сайті Litopys [Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.]
- Міґель де Унамуно. Випадок, оповідання. З іспанської переклала: Маргарита Жердинівська. Київ: Журнал Всесвіт 1999 № 03. завантажити з е-бібліотеки Чтиво [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Міґель де Унамуно. Вселюдський біль. Поезії різних років. З іспанської переклав: Григорій Латник. Всесвіт. — 1997. — № 7. — С. 54–56. завантажити з е-бібліотеки Чтиво [Архівовано 22 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Міґель де Унамуно. Про трагічне відчуття життя та інші твори.[13] Переклад з іспанської: під редакцією Богдана Чуми та Олега Фешовця. Львів: Астролябія. 2010. ISBN 978-966-865-764-1
- Міґель де Унамуно. Вибрані романи («Туман», «Абель Санчес», «Тітка Тула», «Святий Мануель Добрий, мученик»). Переклала з іспанської Ольга Маєвська, Віктор Шовкун. Львів: Видавництво «Астролябія», 2015. ISBN 978-617-664-068-4 (3-тє видання; попередні видання у 2011, 2012)
- Міґель де Унамуно. Любов і педагогіка. Переклала з іспанської Ольга Маєвська за редакцією Богдана Чуми. Львів: Видавництво «Астролябія», 2016. ISBN 978-617-664-080-6
- Міґель де Унамуно. Життя Дон Кіхота й Санчо, есе. Переклад з іспанської: Віктор Шовкун. Львів: Видавництво «Астролябія», 2017. ISBN 978-617-664-048-6
- Міґель де Унамуно. Мир у війні. Переклав з іспанської Богдан Чума. Львів: Видавництво «Астролябія», 2019. 480 стор. ISBN: 978-617-664-190-2
- Міґель де Унамуно. Дзеркало смерті. Оповідання. Переклала з іспанської Ольга Маєвська. Львів: Видавництво «Астролябія», 2021. 208 с. ISBN: 978-617-664-229-9
Окремі твори Унамуно в українському перекладі друкував журнал Всесвіт.
- ↑ https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Los amigos de Portugal // ABC — Madrid: 1922. — P. 27. — ISSN 1136-0143
- ↑ http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=1-1&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%28115520%29.NDIP.
- 1 2 https://sac.usal.es/wp-content/uploads/2020/11/Textos-Unamuno-Profesor-Rector.pdf
- ↑ https://www.rae.es/academico/miguel-de-unamuno-electo-1932
- ↑ https://biblicalstudies.org.uk/pdf/eq/1965-2_082.pdf
- 1 2 Portal de Archivos Españoles — 2007.
- ↑ https://www.buscabiografias.com/biografia/verDetalle/1299/Miguel%20de%20Unamuno
- ↑ Іспанські літературознавці зацікавлення на сторінках галицької періодики 10-30-х рр. XX ст. [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] — Ярина Васильців, Іноземна Філологія. 2014. Впи. 126. Ч. 1. С. 45–51
- ↑ Включені твори: Про трагічне відчуття життя, Агонія християнства, Життя Дон Кіхота і Санчо
- Унамуно, Мігель де // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 655. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- J. A. G. Ardila, Etnografía y politología del 98: Unamuno, Ganivet y Maeztu. Madrid: Biblioteca Nueva, 2007.
- Emilio Salcedo. Vida de don Miguel, Editorial Anaya, Salamanca, 1964 (con importantes aportaciones de testigos presenciales de los hechos).
- Julián Marías. Miguel de Unamuno, Espasa Calpe, Madrid 1943, 220 págs. Recogido, posteriormente, en Obras, Editorial Revista de Occidente, Madrid, 1960. Vol. V.
- Jesús Blázquez. Miguel de Unamuno y Bernardo G. de Candamo: amistad y epistolario (1899—1936). Madrid: Ediciones 98, 2007.
- Laín Entralgo, Pedro (1988). Cajal, Unamuno, Marañón. Tres españoles. Círculo de Lectores. ISBN 978-84-226-2474-5.
- Laureano Robles. Miguel de Unamuno: los Arribes del Duero. Salamanca, 1998. Dep. legal: S. 806 1998.
- Luciano G. Egido. Agonizar en Salamanca. Unamuno, julio-diciembre de 1936, Tusquets Editores, Barcelona, 2006.
- Унамуно-і-Хуго, Мігель де // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 :Л — Я. — С. 644. — ISBN 966-692-744-6.
- Унамуно-і-Хуґо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
- Переклади українською Міґель де Унамуно [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] у е-бібліотеці Чтиво
- Biografía de Miguel de Unamuno — біографія (ісп.)
- Epistolario entre Miguel de Unamuno y Bernardo G. de Candamo (1899—1936) — листування
- Poesías de Miguel Unamuno recitadas por José Manuel Castañón — поезія
- Obras completas de Unamuno en la Biblioteca Virtual Miguel de Cervantes — повне зібрання творів [Архівовано 3 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Досьє на Унамуно [Архівовано 13 грудня 2014 у Wayback Machine.]
