Міграція банту

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія Намібії
Coat of arms of Namibia.svg
Койсанські народи
Міграція банту
Дорсланд Трек
Німецька Південно-Західна Африка
Геноцид племен гереро і нама
Південно-Західна Африканська кампанія
Південно-Західна Африка
Війна за незалежність Намібії
СВАПО

Портал «Намібія»

Міграція банту — розселення чорношкірих землеробських народів, що говорять мовами банту в Центральній і Південній Африці. У процесі розселення банту вони повинні були зіткнутися з опором споконвічних мешканців цього регіону. Ймовірно, чималу їх частину складали носії койсанських мов, які в основному були відтіснені в бідні землі південно-західної Африки, які не підходили для інтенсивного землеробства і тому даремні для банту. До нащадків добантуського населення Африки відносяться також пігмеї, які в даний час в основному перейшли на мови банту. Міграція була викликана переходом бантумовнних народів на новий технологічний рівень, що полягає в освоєнні землеробства і кераміки.

Прабатьківщина[ред. | ред. код]

У питанні про прабатьківщину банту найбільш поширена ґрунтується на лінгвістичних міркуваннях точка зору Дж. Грінберга[1], згідно з якою народи банту спочатку були розселені на сході нинішньої Нігерії і в Камеруні (долина річки Бенуе).

Первісне розселення[ред. | ред. код]

Ряд дослідників вважає[2], що банту розселялися в першу чергу вздовж західного берега континенту, по західному кордоні тропічних лісів, а менша за розміром група вирушила на схід по північному краю лісів, а потім повернула на південь. Західна група сформувала своєрідне «ядро» в пониззі Конго, міграції з якого і сприяли заселенню саван і височин Східної Африки.

Інша теорія припускає, що північний шлях міграції був чільним і що досить велика група банту пізніше переселилася з району Великих Африканських озер, утворивши «конголезьке ядро» (або злившись з ним), з якого і відбувалося заселення Східної та Південної Африки. У будь-якому випадку необхідно розрізняти західну (або північно-західну) або східну (східно-центральну) групи, оскільки саме на цей поділ вказують лінгвістичні дані.

Причини розселення[ред. | ред. код]

Одна з гіпотез про розселення банту:
1 — 3000-1500 рр. до н. е. — Прабатьківщина банту
2 — 1500 до н. е. — Початок розселення
2a — розселення східних банту, 2b — розселення західних банту
3 — 1000—500 рр. до н. е. — Епоха Уреве
4-7 — подальші міграції на південь
9 — 500-0 рр. до н. е. — Конголезьке ядро
10 — 0-1000 рр. н. е. — Остання фаза розселення

Згідно з дослідженнями Я. Вансіни[3], зіставлення прабантуської лексики (де відображаються, зокрема, землеробська термінологія і лексика, пов'язана з виробництвом кераміки) з археологічними даними про поширення кераміки та таких видів сільськогосподарської діяльності, як виробництво пальмової олії і вирощування ямса (але не злаків), дозволяє визначити, що міграція банту із Західної Африки почалася після появи землеробства і глиняного посуду в цьому регіоні. Археологічні дані вказують, що це сталося не пізніше 3000-2500 р до н. е., і цим часом зазвичай і датують початок міграції банту. Після переселення прабанту в степові райони Камеруну їх мова збагатилася додатковою землеробською термінологією, а також лексикою, пов'язаної зі скотарством (зокрема, розведенням кіз і корів), рибальством і суднобудуванням.

Хронологія розселення[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Greenberg, Joseph. Linguistic evidence regarding BAntu origins // Journal of African history, vol. 13 (1972), pp. 189—216
  2. Heine, Bernd, Hoff, Hans, Vossen, Rainer. Neuere Ergebnisse zur Territorialgeschichte der Bantu. Zur Sprachgeschichte und Ethnohistorie in Afrika // Möhlig, WJG et al. (utg.) Neue Beiträge afrikanistischer Forschung . Berlin, Reimer: 1977, pp. 57-72.
  3. Vansina, Jan. New linguistic evidence and The Bantu expansion // Journal of African history, vol. 36 (1995), pp. 137—195; СР також узагальнюючу роботу Iliffe, John. Africans: the history of a continent . Cambridge, 2007.