Мідас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мідас перетворює свою дочку в золото

Міда́с (дав.-гр. Μίδας), Міта́ — напівміфічний цар Фригії (738 р. до н. е. — 696 р. до н. е.), син Гордія.

Зміцнив царську владу, покаравши і стративши чимало фригійців, внаслідок чого його правління називали тиранічним[1]. Багатства фригійців, які за часів Мідаса контролювали золотоносні річки Анатолії, увійшли до легенд[2], героєм яких був і сам Мідас. З однією з легенд першим почав карбувати монету[3] (поширеніша версія віддає, однак, пріоритет Лідії).

Підтримував дружні стосунки з греками, був одружений на Демодиці, доньці кимского царя Агамемнона, спрямував дарунки до Дельф[4]. Відзначився будівництвом нових міст, зокрема Анкіри. Намагався захопити Фракію[5].

У 717 р. до н. е. приєднався до коаліції, що виступала проти ассирійського царя Саргона II, але врешті був змушений визнати його зверхність (707 р. до н. е.). У 696 р. до н. е. зазнав поразки від кіммерійців[6] і наклав на себе руки — випив бичачої крові[7].

За свідченням Георгія Агріколи Мідас володів золотими копальнями на горі Берім.

Мав сина Анхура, який врятував його від смертельного пророцтва.

Легенди[ред.ред. код]

Докладніше: Мідас (міфологія)

За однією з легенд цар Мідас отримав від Діоніса дар перетворювати усе, до чого торкалося його тіло, на золото. Через деякий час, накопичивши гори золота, Мідас збагнув, що його чекає голодна смерть, оскільки їжа, до якої торкалися його руки чи губи відразу перетворювалась на жовтий метал. Усе ж Діоніс змилувався над царем і звелів змити з себе гріх жадоби у водах Пактола, який став золотоносним.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Поліен. Стратегеми VII 5
  2. Тіртей, фр.9
  3. Поллукс. Ономастікон, IX, 83
  4. Геродот, I, 14
  5. Лікофрон. Александра, 1397
  6. Євстафій. Коментар до «Одісеї», XI, 14
  7. Плутарх. Тит, 20