Мідас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реконструкція так званого «поховання Мідаса» (Музей анатолійських цивілізацій в Анкарі)

Міда́с (дав.-гр. Μίδας), Міта́ — напівлегендарний цар Фригії (738 р. до н. е. — 696 р. до н. е.), син Гордія.

Зміцнив царську владу, покаравши і стративши чимало фригійців, внаслідок чого його правління називали тиранічним[1]. Відзначився будівництвом святилищ (найвідоміше з яких було зведено у Келенах, на місці загибелі сина Мідаса Анхура) та нових міст, зокрема Анкіри.

Багатства фригійців та їхнього царя увійшли до легенд[2], героєм яких був і сам Мідас. Мірилом цих статків міфи називають золото, але ця версія археологічними даними не підтверджується — поклади золотоносних річок Анатолії, які справді контролювалися Мідасом, значно активніше розроблялися за пізнішої, лідійської доби.

Версія про те, що Мідас першим почав карбувати монету[3] також не підтверджується нумізматичними знахідками. За його правління використовувалися хіба що «протомонети» у вигляді невеликих кульок із золота. Поширеніша версія віддає пріоритет у винайдені «справжньої» монети Лідії).

Мідас підтримував дружні стосунки з греками, був одружений на Демодиці (або ж Гермодиці), доньці кимского царя Агамемнона, спрямував дарунки до Дельф[4]. Намагався захопити Фракію[5] і Кілікію.

У 717 р. до н. е. приєднався до коаліції, що виступала проти ассирійського царя Саргона II, але врешті був змушений визнати його зверхність (707 р. до н. е.). У 696 р. до н. е. зазнав поразки від кіммерійців[6] і наклав на себе руки — випив бичачої крові[7].

Легенди[ред. | ред. код]

Докладніше: Мідас (міфологія)

За однією з легенд цар Мідас отримав від Діоніса дар перетворювати усе, до чого торкалося його тіло, на золото. Через деякий час, накопичивши гори золота, Мідас збагнув, що його чекає голодна смерть, оскільки їжа, до якої торкалися його руки чи губи відразу перетворювалась на жовтий метал. Усе ж Діоніс змилувався над царем і звелів змити з себе гріх жадоби у водах Пактола, який став золотоносним.

За свідченням Георгія Агріколи Мідас володів золотими копальнями на горі Берім.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полієн. Стратегеми VII 5
  2. Тіртей, фр.9
  3. Поллукс. Ономастікон, IX, 83
  4. Геродот, I, 14
  5. Лікофрон. Александра, 1397
  6. Євстафій. Коментар до «Одісеї», XI, 14
  7. Плутарх. Тит, 20