Мідія (держава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мідія
Імперія
673-672 роки до н. е. – 550 до н. е.
Median ua.PNG
Мідійська імперія близько 600 року до н. е.


Столиця Екбатана (суч. Хамадан)
Мова(и) Мідійська
Форма правління Імперія східного зразка
 - ~670 до н. е.~647 до н. е. Хшатріта
(Фраорт)
 - 647 до н. е.625 до н. е.  ?
 - 625 до н. е.585 до н. е. Увахшатра (Кіаксар)
 - 585 до н. е.550 до н. е. Іштувегу (Астіаг)

Мі́дія — стародавня держава, а також стародавня етногеографічна область на заході Ірану, від р. Аракс і гори Ельбрус на півночі до кордонів Персиди (Фарсу) на півдні, і від гір Загроса на заході до пустелі Деште-кевір на сході. Мідійське царство існувало в 672 до н. е. — 550 до н. е. і в роки свого розквіту було набагато ширше за кордони етнічної Мідії.

Стародавня Мідія. Розселення іраномовних племен[ред.ред. код]

Мідія займала територію Північно-Західного Ірану. Західна частина держави охоплювала райони гірських хребтів Загроса біля кордонів з Ассирією і називалася Мідія Атропатена. На схід від Атропатени простягалась рівнинна частина Мідії (Нижня або Велика Мідія).

В ІІІ — І тис. до н. е. на території Мідії проживали племена осілих землеробів і скотарів, що розмовляли еламською, каситською, кутійською, хурритською та іншими неіндоевропейськими мовами.

Поширена думка, що предками іраномовних племен були скотарі Східної Європи, звідки частина з них переправилася через Кавказ і вздовж узбережжя Каспійського моря в Іран і Середню Азію. Іранські племена з'явилися в Ірані приблизно в ХІІ-ХІ ст. до н. е. і поширилися по всьому Ірану на початку І тис. до н. е. Дане проникнення не носило завойовницький характер, а було змішуванням з місцевим населенням. В деяких районах держави навіть у ІХ — VIII ст. до н. е. переважало старе неіраномовне населення. Але, починаючи з VIII ст. до н. е., іранці вже складали переважну більшість у багатьох областях Ірану. З цим часом пов'язане широке розповсюдження могил озброєних вершників. Про заняття іранців конярством свідчать вавилонські слова. Знахідки багатих могил, в яких багато художніх виробів, посудин із золота Марлік, вказує на уособленість військових командирів.

Асирійська експансія на території мідійських племен[ред.ред. код]

В історичних джерелах територія, яку населяли племена, що згодом стали ядром мідійського племеного союзу, вперше згадуються в аналах асирійського царя Салманасара III, й датовані 836 р. до н. е. Саме цьго року асирійці вперше дійшли до земель Амадай/Матай, в областях Хархар та Аразіаш, знищивши чотири фортеці. Хронологія подальших рейдів асирійців до земель мідійської спілки наступна:

  • 820 р. — перший рейд асирійського війська, очолюваного царем Шамши-Ададом V, в глиб території мідійських племен, останні в декількох битвах зазнають жахливих поразок (розбиті війська двох мідійських очильників — Ханасірука з фортеці Сігбіту та Мунсуарти, правителя Аразіаша).
  • між 810—802 — Саммурамат (Семіраміда) та її син Ададнерарі III декларували залежність Хархара, Аразіаша та країни Мадай — трьох мідійських областей, подальша традиція приписує саме Семіраміді підкорення східномідійських областей (у вельми сумнівних повідомленнях Ктесія Кнідського — аж до Бактрії).
  • 788 р. — останній з відомих рейдів Ададнерарі III до Мідії.

Певний час, до середини VIII ст., мідійські території рятували нескінченні Урарто-Асирійські війни. Але з приходом до влади в Асирії царя Тіглатпаласара III асирійські навали відновилися. Отже,

  • 744 р. — перший рейд Тіглатпаласара III на чолі реформованого асирійського війська на Мідію. На відміну від своїх попередників Тіглатпаласар не тільки пограбував мідійські поселення, а й організував їх у декілька провінцій, обклавши «країну могутніх мідян» щорічною даниною у 9 т лазурита та 15 т бронзових виробів. Безумовно, така данина для мідян того часу була неймовірною, тому
  • 737 р. — другий рейд Тіглатпаласара на мідійські території.
  • між 737—727 рр — рейд військового очильника Тіглатпаласара III на ім'я Ашшурданнінанні, під час якого він захопив 5000 коней.

Активність Тіглатпаласара III на мідійському напрямку двічі передувала початку війни проти урартів. Отже, однією з головних причин ціх походів можливо, окрім замирення прикордонних територій, була потреба реформованої (до речі, першої в історії регулярної) армії у конях (бойові колісниці та кіннота були головною ударною силою асирійського війська).

До 715 р. до н. е., за асирійського царя Саргона II, відноситься згадка манейського намістника у одній з незначних мідійських областей на ім'я Даяукку, який зрадив царя Манейського царства, та перейшов на бік Руси I, царя урартів, відправивши останньому в заручники сина. Саме за це Даяукку було захоплено та разом з родиною виселено на спокійніші та контрольованіші території сучасної Сирії, до міста Хамат, можливо, як заручників. У своїй «Історії» Геродот називає Деіока першим мідійським царем та засновником Мідійського царства, що наразі виглядає вельми сумнівним, як й викладена ним хронологія. Наприклад відомо, що наслідком глибокого рейду 714—713 рр. до н. е. було підкорення Саргоном II близько 45 мідійських царів та обкладення їх даниною.

Виникнення Мідійського царства[ред.ред. код]

Справжнім творцем Мідійської держави наразі вважають відомого з запитів царя Асархаддона одного з мідійських правителів — Хшатріту, якого Геродот, ймовірно помилково, називає Фраортом.

Отже, у 679 р. до н. е., до Закавказзя вдерлася скіфська орда, очолювана царем Ішпакаєм, яка вкрай розбалансувала й без того неспокійний регіон.

У 674 р. до н. е. асирійці пройшли всю Мідію аж до «соляної пустелі» (Дешт-і Кевір), де підкорили двох володарів поселень — Шитірпарну та Епарду з краю Патуш'арра (в майбутньому Хоарена). Під час цього рейду за допомогою до асирійців звернулося ще три правителі: Уппіс, правитель Партакки, Занасана, правитель Партукки та Раматея, правитель Ураказабарни (близько сучасного Ісфахану). Асирійці допомогли цим правителям областей у замиренні окремих правителів поселень та обклали їх даниною. Але збирати цю данину було вже майже неможливо — асирійські загони нищилися правителями ближніх до Асирії мідійських областей, перш за все Сепарди. До грабунку асирійських «податкових» загонів долучилися скіфи, присутність яких на території Маннейського царства в асирійських джерелах фіксується з весни того ж 674 р. до н. е. Користуючись новою неабиякою проблемою асирійців, в минулому залежні від Асирії мідійські правителі весною 673 р. до н. е. почали війну за власну незалежність. У запитах Асархаддона до бога Шамаша ми бачимо імена трьох мідійських правителів — Каштаріті-Хшатріта, володар плселення Кар-Кашші, Мамітіаршу, володар поселення з області Мадай та Дусанна, володар поселення у провінції Сепарда. До кінця весни військові дії поширилися на весь північний схід Асирії.

У 672 р. до н.е асирійці уклали мир спочатку зі скіфами, а, згодом, й Хшатрітою. Переважна частина земель Мідії стала незалежною державою.

Слід зауважити, що родинні стосунки Хшатріти з Даяукку, про які повідомляє Геродот, не підтверджено, але їхня можливість припускається.

Розквіт Мідійського царства, узурпація влади Хакаманідами[ред.ред. код]

Політична криза в асирійській державі, що спалахнула у 653-2 рр. до н.е. призвела до зміцнення її колишніх залежних сусідів - Вавилону та Мідії. Від повної катастрофи Асирію на тому етапі врятувала навала до Закавказзя її нових спільників - скіфської орди, очолюваною Мадієм. Щодо датування цієї події висловлено різні думки - від середини до двадцятих років VII ст. до н.е. Якби не було, скіфи вогнем пройшлися до Палестини, та на певний час підкорили новостворене Мідійське царство.

До/ близько 615 р. до н.е. Син та наступник Хшатріти Хувахштра позбувся залежності від скіфської орди, вирізавши під час бенкету прибулих за даниною скіфів. Ймовірно, що саме ця подія в подальшому святкувалася щорічно як у Мідійському, так, згодом, й у Перському царстві. Це щорічне свято мало назву Сакеї.

Поклавши край пануванню скіфів, Хувахштра спільно з вавилонським царем Набопаласаром спрямували свої зусилля на повне та остаточне знищення Асирії, й у 612 р. до н.е. в минулому могутню Асирію було знищено, її столицю Ніневію та культовий центр місто Ашур були захоплені та зруйновані. Територію Асирії було поділено иіж новими спільниками.

До кінця VII ст. до н.е. до складу Мідійського царства входили Вірменія, Парфія, Манейське царство, Персія, Аншан, Гірканія та можливо, ще деякі історичні області сучасного Ірану. Щодо західних кордонів Мідії відомості конкретніші. З повідомлень Геродота відомо, що внаслідок тривалої війни з Лідією, яку спричинили скіфи-заколотники, що спочатку втікли зі Скіфії до Мідії, а згодом, з Мідії до Лідійського царства, у 585 р. до н.е. (після 28.05 тогож року) між Лідійськимм та Мідійським царствами було укладено мир, скріплений шлюбом царських дітей, з фіксацією спільного кордону по р.Галіс. Після /близько цієї події Хувахштра помер, залишивши свому наступнику та сину Іштувегу (Астіагу) одну з наймогутніших держав Азії.

Достоменно не відомо, що спричинило повстання проти Іштувегу майже в усьому царстві. Висловлено думку, що Іштувегу видав одну зі своїх дочок за представника роду Спітами (родове ім'я Заратуштри) та, занадто захопившись розповсюдженням зороастризму, спровокував конфлікт з представниками старої родо-племеної аристократії. Наслідком повстання проти Іштувегу, яке очолив його родич Гарпаг, стало захоплення влади представником однієї з гілок пануючого перського роду Хакаманідів (Ахеменідів) Курушем, до речі, рідним онуком Іштувегу від іншої доньки, у 550/549 р. до н.е. Кіру фактично наново поийшлося підкорювати залежні території Мідії, але це вже було не Мідійське, а Перське царство.

Мідійське суспільство і культура[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Азія Це незавершена стаття з історії Азії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.