Міжнародна допоміжна мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Міжнародна допоміжна мовамова, поряд з рідною мовою, котра призначена для спілкування між людьми з різних країн, які не мають спільної рідної мови. Допоміжною мовою в першу чергу є іноземна мова. Це мова стосується тих країн чи регіонів, які внаслідок історичних подій, виграли війну, або це стосується домінуючих сил у введенні мови і часто змушені в колоніях чи регіонах, або через мандат. Це мова-посередник, яка використовується народами багатонаціональної держави для взаємного спілкування, наприклад, російська мова як засіб спілкування в Україні. Відрізняється від міжнародної мови тим, що використовується принаймі у межах однієї держави.

В основному у світі статусом світової міжнародної користується мова англійська, — і також найпоширеніші мови Землі: іспанська, французька, та частково — німецька.

В окремих регіонах Землі роль мови міжнародного спілкування на регіональному рівні відіграють французька, арабська й іспанська. У Центральній Африці таку ж функцію прийняли мови хауса та суахілі.

Мова набуває статусу мови міжнародного спілкування, як правило, завдяки історичним передумовам.

Специфіка СРСР[ред. | ред. код]

За існування СРСР мовою міжнаціонального спілкування була де-юре і де-факто російська мова. Комуністичний режим, діючи за принципом «зближення соціалістичних націй», насаджував російську мову у всіх неросійських республіках СРСР, припускаючи, що в недалекому майбутньому нова мова (читай: російська) повинна б замінити національні мови складових республік. Із розвалом СРСР та зі зменшенням впливу Росії на колишні підконтрольні території — становище російської мови як мови міжнародного спілкування занепадає.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]