МАРПОЛ 73/78
Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зі змінами, внесеними Протоколом 1978 року та поправками 1984, 1985, 1987, 1990 і 1992 років (Конвенція МАРПОЛ 73/78, скорочення від англ. Marine Pollution — «забруднення моря»), є однією з найважливіших міжнародних морських екологічних конвенцій.[2] Вона була розроблена Міжнародною морською організацією (англ. International Maritime Organization) з метою мінімізації забруднення океанів і морів, включно зі скиданнями, забрудненням нафтою та забрудненням атмосфери.
Оригінальна Конвенція МАРПОЛ була підписана 17 лютого 1973 року, але не набула чинності в день підписання. Чинна конвенція є поєднанням Конвенції 1973 року та Протоколу 1978 року[3], який набув чинності 2 жовтня 1983 року.
Україна приєдналася до Конвенції постановою Кабінету Міністрів України № 771 від 21 вересня 1993 року. Конвенція набула чинності для України 25 січня 1994 року.[4]
Станом на 20 червня 2025 року сторонами конвенції були 168 держав[5], які є державами прапора понад 99 % світового тоннажу суден[6].
Усі судна під прапором країн, які підписали Конвенцію МАРПОЛ підпадають під її вимоги, незалежно від того, де вони плавають, і країни-члени несуть відповідальність за судна, зареєстровані в їхньому національному судновому реєстрі.[7]
Конвенцію МАРПОЛ поділено на Додатки відповідно до різних категорій забруднюючих речовин, кожен з яких стосується регулювання певної групи викидів суден.
| Додаток | Назва | Набрання чинності[8] | Кількість Договірних сторін/державα [9] | % від світового тоннажу [9] | |
|---|---|---|---|---|---|
| Додаток І | Запобігання забрудненню нафтою[10] | 2 жовтня 1983 року | 161 | 98,89 | |
| Додаток II | Правила контролю забруднення шкідливими рідкими речовинами наливом[11] | 6 квітня 1987 року | 98,89 | ||
| Додаток III | Запобігання забрудненню шкідливими речовинами, що перевозяться морем в упакованому вигляді[12] | 1 липня 1992 року | 151 | 98,54 | |
| Додаток IV | Запобігання забрудненню стічними водами з суден[13] | 27 вересня 2003 року | 147 | 97,22 | |
| Додаток V | Запобігання забрудненню сміттям із суден[14] | 31 грудня 1988 року | 155 | 98,60 | |
| Додаток VI | Правила запобігання забрудненню повітря з суден[15] | 19 травня 2005 | 105 β | 96,70 | |
| Примітки
| |||||
Додаток I до Конвенції МАРПОЛ набув чинності 2 жовтня 1983 року і стосується запобігання забрудненню морського середовища нафтою. Він установлює критерії для скидання нафти, передбачені поправками 1969 року до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню моря нафтою (OILPOL) 1954 року. Додаток визначає конструктивні вимоги до танкерів, спрямовані на мінімізацію скидів нафти під час експлуатації суден та у випадках аварій.
У ньому встановлено правила щодо обробки трюмних вод машинного відділення (англ. oily water) для всіх комерційних суден водотоннажністю понад 150 регістрових тонн, а також щодо контролю відходів після очищення баласту та танків за допомогою систем моніторингу скидів нафти (англ. Oil Discharge Monitoring Equipment).
Додаток також вводить поняття «особливі морські райони» (англ. Special Areas), які вважаються особливо вразливими до забруднення нафтою. Скидання нафти в межах цих районів повністю заборонено, за винятком окремих мінімальних випадків, передбачених Конвенцією.[8]
Перша частина Додатка I Конвенції МАРПОЛ стосується поводження з нафтовмісними відходами машинного відділення. Існують різні покоління технологій та технічних засобів, розроблених для запобігання скиданню таких відходів у море. Під час перебування судна у морі для очищення трюмних вод використовуються сепаратори нафтоводяних сумішей (англ. Oily Water Separator — OWS), які оснащені приладами для вимірювання вмісту нафти у воді (англ. Oil Content Meter — OCM). Під час стоянки судна в порту нафтовмісні відходи можуть скидатись до портових приймальних споруд у разі необхідності.[17]
Друга частина Додатка I Конвенції МАРПОЛ стосується очищення вантажних зон і танків. Важливу роль у контролі забруднення відіграє обладнання для моніторингу скидів нафти (англ. Oil Discharge Monitoring Equipment — ODME), яке зазначене в положеннях Додатка I і суттєво сприяє підвищенню рівня екологічної безпеки під час експлуатації танкерів.[17]
Книга записів нафтопродуктів (англ. Oil Record Book) є ще одним ключовим елементом Додатка I Конвенції МАРПОЛ. Вона призначена для фіксації усіх операцій, пов’язаних із переміщенням, обробкою та можливими скидами нафтопродуктів, що дозволяє екіпажу контролювати їхній облік і забезпечувати дотримання вимог Конвенції.[10]
Додаток II Конвенції МАРПОЛ набув чинності 6 квітня 1987 року. У ньому встановлено правила запобігання забрудненню моря шкідливими рідкими речовинами, що перевозяться наливом.[11]
Згідно з положеннями Додатка II, усі такі речовини поділяються на чотири категорії — X, Y, Z та інші речовини — залежно від ступеня їх небезпеки для морських ресурсів та здоров’я людини. Для кожної категорії визначено критерії та умови скидання, спрямовані на мінімізацію шкоди довкіллю:
- для категорії X скидання залишків дозволяється лише у берегові приймальні споруди, після попереднього очищення до встановленої концентрації;
- для категорій Y і Z скидання залишків дозволяється за межами «особливих районів», на відстані не менше 12 морських миль від найближчої землі, на глибинах понад 25 метрів та за умови швидкості судна не менше 7 вузлів;
- у «особливих районах» скидання будь-яких речовин заборонене.[8]
Додаток II також охоплює Міжнародний кодекс хімічних танкерів (IBC Code), розроблений у поєднанні з Главою VII Конвенції SOLAS. Танкерні судна, побудовані до 1 липня 1986 року, повинні відповідати вимогам Кодексу BCH (Code for the Construction and Equipment of Ships Carrying Dangerous Chemicals in Bulk).[18]
Додаток III Конвенції МАРПОЛ набув чинності 1 липня 1992 року. Він установлює загальні вимоги до стандартів пакування, маркування, оформлення документації, укладання, обліку, розділення та повідомлення щодо перевезення шкідливих речовин з метою запобігання забрудненню морського середовища.[12]
Положення Додатка III узгоджуються з процедурами, викладеними в Міжнародному кодексі морських небезпечних вантажів (IMDG Code), який був доповнений розділами, що охоплюють забруднювачі морського середовища. Відповідні зміни до Кодексу набрали чинності 1 січня 1991 року.[8]
Додаток IV Конвенції МАРПОЛ набув чинності 27 вересня 2003 року. У ньому встановлено вимоги щодо запобігання забрудненню моря стічними водами з суден.
Додаток регламентує умови скидання стічних вод, вимоги до обладнання для їх обробки, а також можливість передачі таких відходів у берегові приймальні споруди. Крім того, він визначає стандарти для конструкції, випробування й сертифікації систем очищення стічних вод, щоб забезпечити мінімізацію впливу суднових скидів на морське середовище.[13]

Додаток V Конвенції МАРПОЛ (Запобігання забрудненню сміттям із суден) набув чинності 31 грудня 1988 року. Він установлює вимоги щодо контролю та запобігання забрудненню моря сміттям, визначає відстані від найближчої землі, на яких дозволяється скидання певних типів відходів, а також класифікує різні види сміття та морських уламків.[14]
У межах «особливих районів» вимоги до скидання є значно суворішими. Одним із ключових положень Додатка V є повна заборона скидання будь-яких пластикових матеріалів у море, включно з рибальськими сітками, пластиковими пакетами та упаковкою. Це положення стало одним із найважливіших кроків у боротьбі з глобальним морським забрудненням.[19]
Додаток VI Конвенції МАРПОЛ набув чинності 19 травня 2005 року. У ньому встановлено вимоги щодо запобігання забрудненню атмосфери викидами з суден. Додаток регулює викиди речовин, що руйнують озоновий шар, оксидів азоту (NOx),оксидів сірки (SOx), летких органічних сполук (VOC), а також спалювання відходів на борту судна.
Документ визначає стандарти для систем очищення вихлопних газів, роботу сміттєспалювальних установок, морських платформ і бурових установок, а також вимоги до якості палива, що використовується на суднах.
Одним із ключових положень Додатка VI є встановлення спеціальних зон контролю викидів сірки (SECA — Sulphur Emission Control Areas), у межах яких діють суворіші обмеження щодо вмісту сірки у судновому паливі, з метою зменшення шкідливих наслідків для довкілля та здоров’я людини.[8]
З 1 січня 2020 року набули чинності нові глобальні стандарти щодо викидів від суднового палива, відомі як правило IMO 2020. Згідно з цим положенням, граничний вміст сірки у паливі, що використовується поза межами зон контролю викидів (SECA), знижено з 3,5 % до 0,5 %.
Запровадження цього стандарту спрямоване на суттєве поліпшення якості повітря в прибережних і портових районах світу. За оцінками Міжнародної морської організації, зменшення викидів сірки дозволить запобігти понад 100 000 передчасних смертей щороку, а також знизить кількість випадків захворювань дихальної системи, зокрема астми, у густонаселених регіонах і містах.[20][21]
Зміни були ухвалені більш ніж 170 країнами, включаючи Сполучені Штати Америки[22]. Очікується, що впровадження IMO 2020 матиме значний вплив на світову судноплавну та нафтову промисловість, оскільки воно потребує модернізації суднових енергетичних установок, переходу на паливо з низьким умістом сірки та розвитку технологій очищення вихлопних газів.[23]
Бункерне паливо, що використовується в межах зон контролю викидів (наприклад, у Північному морі), повинно містити не більше ніж 0,1 % сірки (1000 частин на мільйон). Це обмеження спрямоване на подальше зниження рівня забруднення повітря, спричиненого судновими викидами.
Міжнародна морська організація (англ. ІМО) забезпечує послідовне впровадження глобального обмеження вмісту сірки на рівні 0,5 % через діяльність Комітету із захисту морського середовища (англ. MEPC) та Підкомітету із запобігання забрудненню та реагування на нього (англ. PPR). У межах цієї роботи було розроблено низку регуляторних і практичних інструментів, зокрема:
- FONAR (Fuel Oil Non-Availability Report) — звіт про відсутність відповідного палива;
- заборону на перевезення палива з підвищеним умістом сірки на суднах, що не оснащені системами очищення вихлопних газів (скруберами);
- план впровадження вимог на судні (Ship Implementation Plan).
Ці заходи спрямовані на виявлення та запобігання невідповідності вимогам, зокрема під час перевірок державою порту (PSC — Port State Control).[24]
Поправки Поправки до Додатку VI до MARPOL відповідно до MEPC 176(58) набули чинності 1 липня 2010 року.[25]
Змінений Регламент 12 стосується контролю та ведення обліку речовин, що руйнують озоновий шар.[26]
Змінений Регламент 14[27] стосується обов'язкових процедур заміни палива для суден, які входять у зони SECA або виходять з них, та лімітів сірки FO.
До Додатку V до MARPOL вносилися зміни кілька разів, що змінювало різні аспекти початкового тексту.
MEPC.219(63) набув чинності 2 березня 2012 року, щоб загалом заборонити скидання будь-якого сміття в океан, за винятком харчових відходів, залишків вантажу, промивних вод та туш тварин.[28] Є додаткові положення, що описують, коли і як утилізувати прийнятні відходи.
MEPC.220(63) набув чинності 2 березня 2012 року, щоб заохотити створення плану управління відходами на борту суден.[29]
Закінчився час, виділений для виконання скриптів. Для того щоб стандарти, ухвалені Міжнародною морською організацією (ІМО), набули обов’язкової сили, їх повинна ратифікувати визначена кількість держав-членів, сукупний валовий тоннаж флотів яких становить щонайменше 50 % світового валового тоннажу. Цей процес може бути тривалим, оскільки потребує часу для внутрішнього ухвалення рішень у кожній державі.
З метою прискорення впровадження міжнародних морських угод ІМО запровадила систему мовчазного прийняття (tacit acceptance procedure). Відповідно до неї, якщо після встановленого періоду від держави-члена не надходять заперечення щодо запропонованих поправок або нових стандартів, вважається, що вона погодилася з ними. Такий механізм дозволяє уникнути затримок у набутті чинності міжнародними нормами та забезпечує більш оперативне оновлення положень Конвенції MARPOL і інших документів ІМО.
Усі шість Додатків Конвенції МАРПОЛ ратифіковані необхідною кількістю держав-учасниць. Останнім із них став Додаток VI, який набув чинності у травні 2005 року.
Відповідальність за дотримання вимог Конвенції покладається на державу прапора, тобто країну, під юрисдикцією якої зареєстроване судно. Вона забезпечує проведення перевірок, видачу сертифікатів відповідності та контроль за технічним станом суден згідно з вимогами щодо запобігання забрудненню, встановленими МАРПОЛ.
Кожна держава, що приєдналася до Конвенції, зобов’язана прийняти національне законодавство, яке забезпечує практичне виконання її положень, а також дотримання норм інших країн-учасниць.
У Сполучених Штатах Америки, наприклад, виконання вимог Конвенції МАРПОЛ забезпечується через Закон про запобігання забрудненню з суден (Act to Prevent Pollution from Ships, APPS), який адаптує положення МАРПОЛ до внутрішнього законодавства США.
Одна з основних труднощів у впровадженні Конвенції МАРПОЛ полягає в її застосуванні у сфері, що має глобальний і міжюрисдикційний характер.
Оскільки морське судноплавство є міжнародною діяльністю, контроль за дотриманням стандартів МАРПОЛ здійснюється різними державами у межах їхньої компетенції. Країна, порт якої відвідує судно, має право провести портову інспекцію для перевірки відповідності судна міжнародним стандартам. Якщо під час перевірки виявлено невідповідність, держава може затримати судно до усунення недоліків.
Однак якщо інцидент забруднення відбувається за межами юрисдикції прибережної держави або неможливо чітко визначити, під чию юрисдикцію він підпадає, відповідальність переходить до держави прапора судна, згідно з положеннями Конвенції МАРПОЛ.
У звіті Головного контрольного управління США (GAO) за 2000 рік зазначалося, що навіть за умови направлення офіційних повідомлень про порушення державам прапора, рівень їх реагування залишався низьким. Це свідчить про складність забезпечення належного виконання положень Конвенції на практиці та про нерівномірність контролю серед різних держав-учасниць.[30]
1 січня 2015 року морське судноплавство Європи стало юридично підпорядкованим новим вимогам Конвенції MARPOL, оскільки зона контролю за викидами сірки (SECA — Sulphur Emission Control Area) була розширена. Нова, збільшена зона SECA охопила Північне море, Скандинавію та частину протоки Ла-Манш, запровадивши суворі обмеження на вміст сірки в судновому паливі.
З 2020 року дія цих вимог поширилася і на всі міжнародні води навколо Республіки Ірландія, що фактично призвело до охоплення всієї Західної Європи положеннями MARPOL щодо зниження викидів сірки.
Ці зміни стали суперечливими для судноплавних і поромних компаній, оскільки вимагали переходу на більш дорогі види палива з низьким вмістом сірки або встановлення систем очищення вихлопних газів (скруберів), що призвело до зростання експлуатаційних витрат.
Деякі великі поромні оператори, які перевозять значні обсяги вантажів і пасажирів маршрутами, на які поширюються стандарти IMO, висловлюють занепокоєння щодо можливого зворотного впливу на довкілля. Вони стверджують, що вимоги MARPOL призведуть до підвищення витрат на поромні перевезення для споживачів і транспортно-експедиційних компаній, що може змусити їх перейти на автомобільний транспорт як фінансово вигіднішу альтернативу, тим самим нівелюючи зусилля зі зменшення забруднення навколишнього середовища.[31]
Також висловлювалося занепокоєння щодо того, чи можуть положення про викиди, передбачені Додатком VI до MARPOL, зокрема глобальне обмеження вмісту сірки на рівні 0,5 %, застосовуватися в міжнародних водах державами, які не є державами прапора, оскільки деякі судна ходять під так званими «зручними прапорами». Вважається, що Конвенція ООН з морського права (UNCLOS) дозволяє державам порту встановлювати юрисдикцію щодо таких порушень норм викидів (а також майбутніх норм щодо парникових газів), коли вони відбуваються у відкритому морі. Прибережні держави також можуть здійснювати юрисдикцію щодо порушень, які мають місце у їхніх внутрішніх чи територіальних водах, за винятком випадків, що підпадають під режим мирного або транзитного проходу. Спеціальні обов’язки держав прапора та розширена юрисдикція прибережних і портових держав щодо забезпечення дотримання положень MARPOL (включаючи Додаток VI) передбачені у частині XII UNCLOS.[32]
- ↑ https://wwwcdn.imo.org/localresources/en/About/Conventions/StatusOfConventions/x-Status.xlsx
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б в г д Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ а б Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- ↑ Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню з суден 1973 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896_009#Text
- Міжнародна конвенція про запобігання забрудненню з суден 1973 року зі змінами, внесеними відповідно до Протоколу 1978 року (MARPOL 73/78) Archived
- Поправки до Додатку до Протоколу 1978 року, що стосується Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден, Договір доступний на ECOLEX-шлюзі до екологічного права (англійською)
- Огляд IMO зон контролю викидів
Закінчився час, виділений для виконання скриптів.
- Договори за алфавітом
- Міжнародні договори Югославії
- Міжнародні договори В'єтнаму
- Міжнародні договори Венесуели
- Міжнародні договори Вануату
- Міжнародні договори Уругваю
- Міжнародні договори США
- Міжнародні договори Танзанії
- Міжнародні договори Великої Британії
- Міжнародні договори Об'єднаних Арабських Еміратів
- Міжнародні договори України
- Міжнародні договори Тувалу
- Міжнародні договори Туркменістану
- Міжнародні договори Туреччини
- Міжнародні договори Тунісу
- Міжнародні договори Тринідаду і Тобаго
- Міжнародні договори Тонга
- Міжнародні договори Того
- Міжнародні договори Таїланду
- Міжнародні договори Сирії
- Міжнародні договори Швейцарії
- Міжнародні договори Швеції
- Міжнародні договори Суринаму
- Міжнародні договори Шрі-Ланки
- Міжнародні договори Іспанії
- Міжнародні договори Південно-Африканської Республіки
- Міжнародні договори Словаччини
- Міжнародні договори Сьєрра-Леоне
- Міжнародні договори Сінгапуру
- Міжнародні договори Сейшельських Островів
- Міжнародні договори Сербії і Чорногорії
- Міжнародні договори Сенегалу
- Міжнародні договори Саудівської Аравії
- Міжнародні договори Самоа
- Міжнародні договори Сент-Вінсенту і Гренадин
- Міжнародні договори Сент-Люсії
- Міжнародні договори Сент-Кіттс і Невісу
- Міжнародні договори СРСР
- Міжнародні договори Румунії
- Міжнародні договори Катару
- Міжнародні договори Португалії
- Міжнародні договори Філіппін
- Міжнародні договори Перу
- Міжнародні договори Папуа Нової Гвінеї
- Міжнародні договори Панами
- Міжнародні договори Палау
- Міжнародні договори Пакистану
- Міжнародні договори Оману
- Міжнародні договори Норвегії
- Міжнародні договори Нігерії
- Міжнародні договори Нікарагуа
- Міжнародні договори Нової Зеландії
- Міжнародні договори Нідерландів
- Міжнародні договори Намібії
- Міжнародні договори М'янми
- Міжнародні договори Мозамбіку
- Міжнародні договори Марокко
- Міжнародні договори Чорногорії
- Міжнародні договори Монголії
- Міжнародні договори Монако
- Міжнародні договори Молдови
- Міжнародні договори Мексики
- Міжнародні договори Маврикію
- Міжнародні договори Мавританії
- Міжнародні договори Мальти
- Міжнародні договори Малайзії
- Міжнародні договори Малаві
- Міжнародні договори Мадагаскару
- Міжнародні договори Люксембургу
- Міжнародні договори Литви
- Міжнародні договори Лівану
- Міжнародні договори Латвії
- Міжнародні договори Кувейту
- Міжнародні договори Кірибаті
- Міжнародні договори Кенії
- Міжнародні договори Казахстану
- Міжнародні договори Йорданії
- Міжнародні договори Японії
- Міжнародні договори Ямайки
- Міжнародні договори Італії
- Міжнародні договори Ізраїлю
- Міжнародні договори Ірландії
- Міжнародні договори Ірану
- Міжнародні договори Індонезії
- Міжнародні договори Індії
- Міжнародні договори Ісландії
- Міжнародні договори Гондурасу
- Міжнародні договори Гаяни
- Міжнародні договори Гвінеї
- Міжнародні договори Гватемали
- Міжнародні договори Греції
- Міжнародні договори Гани
- Міжнародні договори Грузії
- Міжнародні договори Гамбії
- Міжнародні договори Габону
- Міжнародні договори Франції
- Міжнародні договори Фінляндії
- Міжнародні договори Фіджі
- Міжнародні договори Естонії
- Міжнародні договори Екваторіальної Гвінеї
- Міжнародні договори Сальвадору
- Міжнародні договори Єгипту
- Міжнародні договори Еквадору
- Міжнародні договори Домініканської Республіки
- Міжнародні договори Домініки
- Міжнародні договори Джибуті
- Міжнародні договори Данії
- Міжнародні договори КНДР
- Міжнародні договори Чехії
- Міжнародні договори Чехословаччини
- Міжнародні договори Кіпру
- Міжнародні договори Куби
- Міжнародні договори Хорватії
- Міжнародні договори Кот-д'Івуару
- Міжнародні договори Колумбії
- Міжнародні договори Чилі
- Міжнародні договори Кабо-Верде
- Міжнародні договори Канади
- Міжнародні договори Камеруну
- Міжнародні договори Камбоджі
- Міжнародні договори Народної Республіки Болгарія
- Міжнародні договори Бразилії
- Міжнародні договори Брунею
- Міжнародні договори Болівії
- Міжнародні договори Белізу
- Міжнародні договори Бельгії
- Міжнародні договори Білорусі
- Міжнародні договори Барбадосу
- Міжнародні договори Бангладеш
- Міжнародні договори Бахрейну
- Міжнародні договори Багамських Островів
- Міжнародні договори Азербайджану
- Міжнародні договори Австрії
- Міжнародні договори Австралії
- Міжнародні договори Аргентини
- Міжнародні договори Антигуа і Барбуди
- Міжнародні договори Анголи
- Міжнародні договори Алжиру
- Міжнародні договори Албанії
- Забруднення вод
- Міжнародне екологічне право