Міжнародний аеропорт імені Амілкара Кабрала

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міжнародний аеропорт імені Амілкара Кабрала
Aeroporto Internacional Amílcar Cabral
GVAC SID.jpg
ІАТА: SID  • ICAO: GVAC
Загальні дані
16°44′33″ пн. ш. 022°56′53″ зх. д. / 16.74250° пн. ш. 22.94806° зх. д. / 16.74250; -22.94806Координати: 16°44′33″ пн. ш. 022°56′53″ зх. д. / 16.74250° пн. ш. 22.94806° зх. д. / 16.74250; -22.94806
Тип цивільний
Обслуговує
Розташування
Хаб

* Cabo Verde Airlines

Висота над р. м. 177 фт / 54 м
Вебсайт www.asa.cv.
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні (PCN)
м фт
01/19 3,272 10,735 бетон
07/25 1,500 4,921 бетон
Статистика (2019)
Пасажирів 1 192 828
Операцій 14 576
Вантажів (тонн) 443,3
Sources: World Aero Data[1]
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 6297256
SID. Карта розташування: Кабо-Верде
SID
SID
Розташування в Кабо-Верде
Map
CMNS: Міжнародний аеропорт імені Амілкара Кабрала у Вікісховищі

Міжнародний аеропорт імені Амілкара Кабрала (IATA: SIDICAO: GVAC), також відомий як Міжнародний аеропорт Сал, — головний міжнародний аеропорт Кабо-Верде.

Розташований за два кілометри на південний захід від міста Ешпаргуш на острові Сал. Сал є головним центром національної авіакомпанії Cabo Verde Airlines і служить базою для перевізника Cabo Verde Express. Цей аеропорт також був одним із місць розташування об'єктів НАСА для обробки космічного шатла після повторного сходу з орбіти.

Історія[ред. | ред. код]

Перший аеропорт на острові Сал був побудований у 1939 році Італією як пункт для дозаправки та поповнення провізії на маршрутах з Європи до Південної Америки.[2] Перший рейс, що прибув з Риму та Севільї, відбувся 15 грудня 1939 року.

Внаслідок Другої світової війни участь Італії в проекті аеропорту припинилася. Після Другої світової війни португальський колоніальний уряд придбав аеропорт в Італії і до 1949 року аеропорт був повністю функціонуючим.[2] У 1950 році почалося обслуговування DC-4 компанії Alitalia на маршруті Рим — Сал — Буенос-Айрес — Каракас. У 1961 році реактивне сполучення (DC-8) на маршруті зробило зупинку на Салі непотрібною, і міжнародне сполучення було призупинено.

Між 1960 і 1967 роками Сал був проміжною зупинкою Voo da amizade (Політ дружби), спеціального рейсу між Бразилією та Португалією. З 1960 по 1965 рік ним управляли Panair do Brasil, а з 1965 по 1967 рік — TAP-Transportes Aéreos Portugueses і Varig. Тільки громадяни Бразилії та Португалії або іноземці з постійним місцем проживання в Бразилії чи Португалії могли придбати квитки на ці рейси, які були надзвичайно популярні через низькі ціни. У цей час Кабо-Верде було португальською заморською провінцією, а отже, частиною території Португалії.

З 1963 по 1975 рік в аеропорту Сал був облаштований транзитний аеродром № 1 португальських ВПС (AT1, Aeródromo de Trânsito n.º 1). AT1 підтримував військове повітряне сполучення між європейською Португалією та португальськими африканськими провінціями, а також служив оперативною базою для морських патрульних літаків, які час від часу розгорталися в Кабо-Верде.

Починаючи з 1967 р.  Сал використовувався як зупинка для дозаправки South African Airways (SAA) для рейсів до та з Європи, оскільки більшість африканських країн відмовили SAA у правах на посадку через міжнародний бойкот апартеїду.[3] До 1983 року SAA здійснювала 13 рейсів туди й назад між Салом і Йоганнесбургом, використовуючи острів як зупинку для своїх рейсів Boeing 747 до Нью-Йорка, Х'юстона, Лондона, Брюсселя та Амстердама.[4] У середині 1980-х років на острів здійснювалися до 36 рейсів SAA на тиждень, але це число було різко скорочено після введення санкцій США у 1987 році[5] До 1996 року лише один щотижневий рейс SAA зупинявся на Салі (рейс між Йоганнесбургом і Нью-Йорком).[6] Пізніше Сал використовувався як зупинка для дозавправки на рейсах SAA до Атланти, починаючи з 2003 року.[7] Останній рейс SAA до Атланти відбувся 1 липня 2006 року.

Наприкінці 1970-х Аерофлот використовував Сал для зупинки на своїх Іл-62 на рейсах з Москви та Будапешта в Дакар і Конакрі.[8] Cubana також експлуатувала Іл-62 на маршруті Гавана — Сал — Луанда — Мапуту на початку 1980-х років[9] і на маршруті Гавана — Сал — Бісау — Луанда наприкінці 1980-х.[10]

У 1985 році TACV почав рейси до Бостона, використовуючи McDonnell Douglas DC-10, наданий LAM Mozambique Airlines. У Бостоні проживає найбільша громада Кабо-Верде в Сполучених Штатах. Відтоді рейси TACV до Бостона були перенесені в міжнародний аеропорт Праї. Інші міжнародні напрямки включали, зокрема, Амстердам, Лісабон, Люксембург, Мадрид, Париж і Порту. Внутрішні напрямки включають Сантьяго і Сан-Вісенте.[11]

До вересня 2005 року це був єдиний аеропорт Кабо-Верде, який обслуговував міжнародні рейси.

Термінал аеропорту Сал

З 2017 року Сал був зупинкою для дозаправки для рейсів авіакомпанії South Atlantic Air Bridge, який керується Air Tanker між Великою Британією та Фолклендськими островами, що проводяться двічі на тиждень. Це тимчасова домовленість, поки злітно-посадкова смуга на острові Вознесіння не буде відремонтована, що, як очікується, відбудеться у 2020 році[12]

Споруди та транспорт[ред. | ред. код]

Термінал[ред. | ред. код]

Всередині терміналу аеропорту Сал.

Аеропорт імені Амілкара Кабрала має один термінал. Це двоповерховий будинок із зонами реєстрації, очікування та прибуття, а також торговими, банківськими та пасажирськими службами. На другому поверсі розташовані офіси аеропорту та офіси авіакомпаній. Є чотири гейти, і автобуси використовуються для перевезення пасажирів до трапів повітряного судна.

Головний офіс Cabo Verde Express розташований у залі Concourse Hall. Два магазини безмитної торгівлі разом із закладами харчування, роздрібними кіосками та місцями для куріння на відкритому повітрі розташовані після сканування безпеки та паспортного контролю, поруч із шістьма виходами відправлення.

Злітно-посадкові смуги[ред. | ред. код]

Головна злітно-посадкова смуга аеропорту маєдовжину 3272 м і є найдовшою у Кабо-Верде. Використовується для далеких перельотів. Вона також була однією зі смуг, призначених для аварійних посадок для американського шаттла.[13] Друга злітно-посадкова смуга — 1500 м, використовувалася малими літаками. Зараз закрита для руху транспорту.

Статистика[ред. | ред. код]

Див. джерело запитів Вікіданих та джерела.

Рік Пасажири Операції Вантаж (т)
2016[14] 914 696 11 164 816.3
2017[14] 1,092,789 12 479 617.7
2018 рік 1,184,636 13 429 429.3
2019 рік 1,192,828 14 576 443.3

Доступ[ред. | ред. код]

Аеропорт розташований на західній стороні дороги, що з'єднує Ешпаргуш та Санта-Марію, головне туристичне місце острова. Громадського транспорту за розкладом немає; доступні таксі, загальні автомобілі, відомі як «aluguer», та автомобілі напрокат.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. World Aero Data: AMILCAR CABRAL INTL -- GVAC. worldaerodata.com. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 23 червня 2011. 
  2. а б Ray Almeida. A History of Ilha do Sal. Архів оригіналу за 6 February 2016. 
  3. Pirie, G. H. (1990). Aviation, Apartheid and Sanctions: Air Transport to and from South Africa,1945—1989. GeoJournal 22 (3): 231–40. doi:10.1007/BF00192821. 
  4. OAG Schedules to Johannesburg - Effective July 1, 1983. www.departedflights.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 25 липня 2018. 
  5. May, Clifford D. (2 липня 1987). FIGHTING APARTHEID DESPITE THE COST. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 23 липня 2018. 
  6. OAG schedules to Johannesburg International Airport - Effective October 1, 1996. www.departedflights.com. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 25 липня 2018. 
  7. Island stop makes SAA's Atlanta hauls longer | IOL News (англ.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 23 липня 2018. 
  8. Aeroflot timetable, 1977. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  9. Cubana timetable, 1984. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  10. Cubana timetable, 1989. Архів оригіналу за 15 серпня 2012. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  11. TACV Cabo Verde Airlines International routes [Архівовано 23 жовтня 2019 у Wayback Machine.], airlineroutemaps.com, retrieved 2 October 2015
  12. [1] [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] Mercopress — South Atlantic Press Agency retrieved 18 January 2018
  13. Pike, John. SPACE SHUTTLE EMERGENCY LANDING SITES. www.globalsecurity.org. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 28 жовтня 2021. 
  14. а б Boletim Estatístico de Tráfego – Ano 2017 (порт.). ASA. January 2018. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Міжнародний аеропорт імені Амілкара Кабрала